Бетті Картер
| Бетті Картер | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Ліллі Мей Джонс |
| Дата народження | 16 травня 1929 |
| Місце народження | Флінт, Мічиган |
| Дата смерті | 26 вересня 1998 (69 років) |
| Місце смерті | Седар-Гоув, Нью-Йорк |
| Причина смерті | рак підшлункової залози |
| Роки активності | 1940-ві—1990-ті |
| Громадянство | США |
| Національність | афроамериканці[1] |
| Професія | співачка, авторка пісень |
| Інструменти | вокал |
| Жанри | джаз |
| Лейбли | ABC, Atco, Columbia, Peacock, Roulette, United Artists |
| Нагороди | |
| bettycarter.org | |
 Файли у Вікісховищі | |
Бе́тті Ка́ртер (англ. Betty Carter), справжнє ім'я Лі́ллі Мей Джонс (англ. Lillie Mae Jones; 16 травня 1929, Флінт, Мічиган — 26 вересня 1998, Нью-Йорк) — американська джазова співачка та авторка пісень.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилась 16 травня 1929 року в Флінті (штат Мічиган). Вчилася грати на фортепіано у Детройтській консерваторії. У юності співала з Чарлі Паркером та іншими гастролюючими бібоп-музикантами. Дебютувала професійно після того, як перемогла у любительському конкурсі в 1946 році. Гастролювала як Лоррейн Картер з Лайонелом Гемптоном (1948—51). Гемптон називав її «Бетті Бібоп», яке пізніше перетворилось на Бетті Картер.
Виступала сольно у нічних клубах та театрах з 1951 року. У 1955 році записала свій дебютний альбом на Columbia дуетом з піаністом Реєм Браянтом. У 1958 році записала I Can't Help It і Out There. Працювала з Майлзом Девісом (1958—59), ревю Рея Чарльза (1960—63); виступала з Сонні Роллінсом в Японії (1964). У 1969 році очолила власне тріо. У 1971 році заснувала свою компанію звукозапису Bet-Car, записи якої пізніше перевидавались на лейблі Verve. Виступала з симфонічним оркестром під керівництвом Девід Амрама у Нью-Йорку та Бостоні (1982—83). Її альбом Look What I Got! в 1988 році виграв премію «Греммі». У 1997 році вона була нагороджена Національною медаллю мистецтв президентом США Біллом Клінтоном.
Померла 26 вересня 1998 року в себе вдома в Брукліні (Нью-Йорк) від раку підшлункової залози у віці 69 років.
Дискографія[ред. | ред. код]
- Meet Betty Carter and Ray Bryant (Columbia, 1955)
- Out There (Peacock, 1958)
- The Modern Sound of Betty Carter (ABC, 1960)
- Ray Charles and Betty Carter (ABC, 1961)
- 'Round Midnight (Atco, 1963)
- Inside Betty Carter (United Artists, 1964)
- Now It's My Turn (Roulette, 1976)
- Look What I Got! (Verve, 1988)
Література[ред. | ред. код]
- Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] на Allmusic (англ.)
- Дискографія [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] на Discogs (англ.)
|
