Богатирець Касіян Димитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богатирець Касіян Димитрович
Народився5 листопада 1868(1868-11-05)
Костинці, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина
Помер28 липня 1960(1960-07-28) (91 рік)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Країна Австро-Угорщина
 Румунія
 СРСР
Місце проживанняРезиденція митрополитів Буковини і Далмації
Діяльністьісторик, православний священник, політик
Alma materЧНУ імені Юрія Федьковича
Знання моврумунська
ЗакладЧНУ імені Юрія Федьковича
Посадасуфраган
ПартіяРусская Народная Партія
Конфесіяправослав'я
Нагороди
медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Богатирець Касіян Димитрович (5 листопада 1868, Кабіно — 26 червня 1960, Чернівці) — протоієрей, духовний отець православної церкви Буковини, належав до москвофільського напрямку.

Народився у Вишковецькому уїзді австро-угорського коронного краю Буковина у селянській родині. Закінчив німецьку гімназію та здобув вищу освіту у Чернівецькому університеті. У 1896 році здобув звання «доктора богослів'я». Після здобуття ступеню був рукоположений та займався пастирською та просвітницькою діяльністю. Його зусиллями було видано Русько-православний календар[1].

Як активний прихильник москвофільського руху Касіян Богатирець був заарештований під час Першої світової війни, спочатку засланий до міста Ліні, потім перевезений у Відень на політичний процес. На процесі Касіяна Богатирця було засуджено до смерті, але він у своїй останній промові проголосив «я ще Австрію переживу»[2]. Після смерті імператора Франца-Йосифа Богатирця було амністовано і він повернувся додому.

У 1917—1918 році він брав активну участь у громадської діяльності, зокрема у народному вічі, яке проголосило про бажання буковинців приєднатися до Російської республіки у складі автономної України.[2].

У 1920-ті роки відійшов від політичної діяльності, займав посаду священника у Кіцмані. Брав участь у роботі по об'єднанню закарпатських уніатів з Російською православною церквою у еміграції[3].

Після 1940 року на пенсії. Помер у Чернівцях.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Пам'яті січового стрільця Івана Овадюка з с. Чорногузи [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Володимир Старик Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921, Черновцы, 2009
  3. ↑ Протоиерей Кассиан Богатырец (Богатырец Кассиан Дмитриевич) (1868—1960) [2] [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Мирович Р. Памяти мужественного соотечественника // Журнал Московской Патриархии. 1971. № 3. С. 6-8.
  • Буркут И. Г. Русины Буковины: историческая судьба этнонима // Мысль. Теория. Практика. Публицистика. Общественно-политический журнал Партии коммунистов Республики Молдова. [Кишинев]. № 2 (24). Май. 2004. 65-71.


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богатирець_Касіян_Димитрович&oldid=38286082