Очікує на перевірку

Бодаки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бодаки
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Кременецький район
Тер. громада Вишнівецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61020050030094667
Основні дані
Перша згадка 1462
Населення 1 015
Територія 1.76 км²
Густота населення 106.64 осіб/км²
Поштовий індекс 47323
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°53′36″ пн. ш. 25°48′25″ сх. д.H G O
Водойми р. Горинь
Найближча залізнична станція Ланівці
Місцева влада
Адреса ради 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Карта
Бодаки. Карта розташування: Україна
Бодаки
Бодаки
Бодаки. Карта розташування: Тернопільська область
Бодаки
Бодаки
Мапа
Мапа

CMNS: Бодаки у Вікісховищі

Знак при в'їзді в село Бодаки
Домашній ставок в Бодаках

Бода́ки — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.[1]

Географія

[ред. | ред. код]
Річка Горинь біля села Бодаки

Розташоване на правому березі р. Горинь (права притока Прип'яті, басейн Дніпра), за 24 км від районного центру і 18 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Через село проліг автошлях Вишнівець–Ланівці. Географічні координати: 49° 54’ північної широти і 25° 48’ східної довготи. Територія села — 1,76 км².

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Бодаків
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,9 −0,7 4,0 12,7 19,0 22,5 23,6 22,9 18,5 12,3 5,3 0,3 11
Середня температура, °C −4,9 −3,8 0,3 7,8 13,6 17,2 18,3 17,5 13,4 7,9 2,5 −2,3 7
Середній мінімум, °C −7,9 −6,9 −3,3 2,9 8,2 11,9 13,1 12,1 8,4 3,6 −0,2 −4,8 3
Норма опадів, мм 32 30 28 44 67 83 90 66 56 37 36 38 607
Джерело: climate-data.org

Адмінустрій

[ред. | ред. код]

Протягом 1934—1939 років село належало до ґміни Вишневець; нині — у складі Вишнівецької ОТГ.

Село є центром сільської ради.

У зв'язку з переселенням мешканців виведені з облікових даних хутори:

  • Кобильоха — розташований за 3 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 7 будинків, 25 осіб. Нині є незаселений будинок.
  • Зімно — розташований за 1 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 будинки, 13 жителів. Нині хутір незаселений, є один будинок і 2 напівзруйновані.
  • Михайлівка — розташований за 1 км від нього. Назва походить, імовірно, від імені першопоселенця — Михайла. У лютому 1952 р. на хуторі в одному будинку проживало 4 особи.

Історія

[ред. | ред. код]

Поблизу Бодаків виявлено залишки поселення доби пізнього палеоліту, досліджено поселення трипільської і давньоруської культур («Замкова Гора»). Дослідження (поселення і крем'яні майстерні трипільської культури) набули міжнародного статусу, знахідки експонували в Болгарії, Іспанії, Франції. За переказами, в урочищі Зімно було давньоруське містечко, яке зруйнували татари.

Трипільське поселення етапів В і С — на високому березі Горині в урочищі Чорна Криниця. Розміри — біля 100 на 10 метрів. Були проведені неодноразові розвідки і розкопки в 1938, 1939 (О. Цинкаловський), 1940 (Ю. М. Макаревич), 1952 (Ю. М. Захарук), 1954 (К. К. Черниш). Ще одне трипільське поселення — на правому березі горині східніше Бодаків, розвідки здійснювали О. Цинкаловський (1938) та М. Тіханова (1950-ті).

Давньоруське городище розміщене на околиці Бодаків і має назву «Замкова гора». Оточене потрійним валом. На його території знайдено уламки посуду та глиняне пряслице.[2]

Перша відома писемна згадка датується 1462 роком. Назва, походить, за переказами від слів — «біда таки» (жителі жили бідно) і від «будяки», що ростуть тут у надлишку; за іншими даними — від першопоселенця Бодака.

1482 належало князю М. Збаразькому, пізніше перейшло до князів Вишневецьких. У 1546 — власність Івана Михайловича Вишневецького, 1583 — Андрія Вишневецького, 1598 — Михайла Вишневецького. На початку 1630-х років село (71 будинок) власність Яреми Вишневецького. Як маєток князя Януша-Антонія Корибута Бодаки згадані в акті 1703 року. У 1850 маєток у Бодаках став власністю княгині Абамелек, потім відповідно — Плятера, Толлі, Кочубея і князя Імеретинського.

Наприкінці XIX ст. в Бодаках — 147 будинків, 1108 жителів.

У Легіоні УСС й УГА воювали: Г. Мукоїда, Т. Савчук, Захар і Федір Собки, О. Цимбровський, І. Яцюк та інші.

У 1931 році в селі проживало 1692 особи, було 286 малих господарств, 27 середніх, 1 промислове підприємство, 3 торгових заклади; працювала однокласна школа.

До 1939 діяли філії «Просвіти» та інших товариств, а також кооператива і хор.

1 липня 1941 — 6 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. У серпні 1943 року вояки УПА захопили німецькі склади у Вишнівці, продукти та одяг роздали мешканцям сіл Бодаки і Лози. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали близько 60 осіб. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 90 осіб; у т. ч. загинули в 1944 р. у криївці в урочищі «Зімно» (поле між селами Лози і Котюжини Збаразького району): Р. Басюк, С. Бондар, М. Волохатий, А. Онищук, О. Собко, О. Чимирис та інші — 18 червня 1944-го загинуло 44 повстанці[3]. У селі були криївки в садибах К. Собчука, Є. Вознюк, Т. Янусь. У серпні–вересні 1948 р. в селі розклеєні антибільшовицькі та протиколгоспні листівки.

5 травня 1947 року голова сільської ради звернувся до Міністра внутрішніх справ з проханням про переселення мешканців села «в східні області Сибіру на нові оселі…». У 1950 р. в Бодаках заарештували І. Борейка, В. Вознюка, Д. Дишканта, С. Довганюка і Л. Шандрука як членів молодіжної підпільної організації.

У січні 2014 р. в Бодаках відбулася акція (близько 150 осіб) на підтримку затриманого правоохороними органами поета, уродженця села Юхима Дишканта.

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність населення, осіб
1900 1910 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015
1692[4] 1108[5] 1116

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1129 98.34%
російська 18 1.47%
румунська 1 0.09%
Усього 1148 100%

Релігія

[ред. | ред. код]
Дерев'яна церква

Є церква святого Миколая (1699—1771 рр., дерев'яна, 1871 р. реконструйована; 1900 р. збудована нова дерев'яна, освятив 25 листопада 1900 р. архієпископ Волинський і Житомирський Модест; на честь цієї події споруджено пам'ятний хрест; наприкінці XIX ст. в місцевій церкві було багато стародруків). На подвір'ї — пам'ятний хрест на честь реконструкції церкви (1900). Є капличка святого Миколая Чудотворця (2004), хрест (відновлений 1988) до 1000-ліття хрещення Русі.

13 березня 2021 року відбулися парафіяльні збори на яких 1/2 громади утвердила рішення про перехід з московського патріархату до Православної Церкви України. 14 березня 2021 року відбулося перше богослужіння українською мовою.

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

У селі встановлено:

  • 2 хрести до 1000-ліття хрещення Русі (1988);
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967);
  • пам'ятний знак на місці загибелі борців ОУН та УПА.

Шкільництво

[ред. | ред. код]

Від 1890-х років діяла початкова школа (вчителі – Антон і Ольга Річинські); у 1920-х — польська школа.

За станом на 5 квітня 1939 року в селі була початкова школа (4-класна) з двома вчителями і польською мовою навчання.

Протягом 1950—1961 років діяла семирічна школа, від 1961 — восьмирічна. У 1990 році збудовано нове приміщення школи. Нині діє загальноосвітня школа I—III ступенів.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]
В селі працює школа, нині ліцей 11 кл.; оснащений сучасний дитячий садок, відкритий у 2019 році; 2 магазини,
 Працює медичний пункт.

Господарство

[ред. | ред. код]

У 1950 році створено колгосп, 1955 — село радіофіковане, 1967 — електрифіковане, 1990 — прокладено центральний водогін, 2004 — газифіковане.

Нині земельні паї орендує чеська фірма «Агродружество Євішовіце Україна».

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися

[ред. | ред. код]
  • поет Юхим Дишкант (нар. 1988),
  • командир диверсійної групи УПА Яків Долінський («Борис»; 1922—1946),
  • сотник Леґіону УСС Іван Яцюк (1896—1977).

Перебували

[ред. | ред. код]

Також у селі Бодаки в урочищі Зімно 29 червня 2019 року панахиду за загиблими воїна УПА відслужив Блаженніший митрополит Київський і всієї України Епіфаній, предстоятель Помісної Православної Церкви України.[7][8]

Поховані

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
  2. Археологія та стародавня історія Збаразького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  3. У Бодаках на Збаражчині вшанували пам'ять полеглих земляків — воїнів УПА
  4. Уніят В. Бодаки // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 237—238. — ISBN 978-966-457-228-3.
  5. Колоденська Г., Яцишин З. Бодаки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 151. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Епіфаній на Тернопільщині відслужив літургію за воїнами УПА. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 2 жовтня 2022.
  8. Предстоятель звершив на Тернопільщині Божественну літургію та літію за полеглими воїнами УПА. OCU (укр.). 29 червня 2019. Процитовано 2 жовтня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Погляд зблизька, 21.02.16. Село Бодаки Збаразького району на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 21 лютого.