Вишнівець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Вишнівець
Герб Вишнівця
Палац Вишневецьких
Палац Вишневецьких
Палац Вишневецьких
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Кременецький район
Громада Вишнівецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA61020050010072200
Основні дані
Перша згадка 1395
Магдебурзьке право кінець 15 століття
Статус із 2024 року
Площа км²
Населення 3179 (01.01.2022)[1]
Густота 542,6 осіб/км²;
Поштовий індекс 47313
Телефонний код +380 3550
Географічні координати 49°54′15″ пн. ш. 25°44′39″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 309 м
Водойма р. Горинь


Відстань
Найближча залізнична станція: Карначівка
До станції: 22,1 км
До райцентру:
 - фізична: 25 км
 - автошляхами: 28,9 км
До обл. центру:
 - залізницею: 50 км
 - автошляхами: 45,4 км
Селищна влада
Адреса 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Голова селищної ради Кравець Володимир Васильович
Вебсторінка Вишнівецька ОТГ
Карта
Вишнівець. Карта розташування: Україна
Вишнівець
Вишнівець
Вишнівець. Карта розташування: Тернопільська область
Вишнівець
Вишнівець
Мапа

Вишнівець у Вікісховищі

Вишнівець (до 1939 року Вишневець) — селище в Україні, центр Вишнівецької селищної територіальної громади Кременецького району Тернопільської області. Населення у 2022 році становило 3179 осіб[1].

Географія

[ред. | ред. код]

Селище міського типу Вишнівець розкинулося на лівому березі річки Горинь (права притока Прип'яті), вище за течією примикає село Загороддя, нижче за течією примикає село Лози, на протилежному березі — села Старий Вишнівець та Федьківці. Через селище проходять автомобільні дороги М19 (E85) та Т 2009. Відстань до Тернополя — 41 км. Найближча залізнична станція — Карначівка за 16 кілометрів від Вишнівця.

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Вишнівця
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,6 3,5 13,8 21,2 24,8 26,5 26,0 20,5 12,6 4,7 0,2 12
Середня температура, °C −5,7 −4,8 0,0 9,0 15,7 19,3 20,9 20,2 15,0 8,1 1,8 −2,5 8
Середній мінімум, °C −8,8 −8 −3,4 4,2 10,3 13,9 15,4 14,5 9,5 3,7 −1,1 −5,2 3
Норма опадів, мм 43 38 33 40 44 60 61 45 41 41 43 47 536
Джерело: climate-data.org

Герб міста

[ред. | ред. код]
Герб Корибут родини Вишневецьких

Імовірно, походить з середини XVI століття. Судячи з доступних нині джерел, ним був родовий знак князів Вишневецьких — «Корибут» (на червоному тлі — золотий хрест із перехрещеними кінцями, поставлений на перекинутому рогами донизу півмісяці, під яким шестикутна зірка). Зокрема, відома праця польських дослідників Міхала Баліньського і Тимотеуша Ліпіньського «Старожитна Польща» зазначає, що у 1781 р., під час відвідування Вишнівця королем Станіславом-Августом Понятовським, місцевий магістрат подарував королю гармату з зображенням герба Вишневецьких (при тому, що власниками Вишнівця на той час були Мнішки — носії герба «Кончиць», а отже, герб міг виступати на подарованій магістратом гарматі лише як герб міста).

Історія

[ред. | ред. код]

У складі Великого князівства Литовського

[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка припадає на 1395 рік. Тоді Вишнівець був власністю князя Корибута Ольгердовича. У привілеях польського короля Владислава ІІІ Варненчика від 9 липня 1463 року є запис, що після смерті власника Вишнівця князя В. Несвізького місто переходить до його сина Солтана, який уперше почав іменуватися Вишневецьким.

З ім'ям Дмитра Вишневецького пов'язують заснування Запорізької Січі.

Від кінця 15 століття Вишнівець користувався магдебурзьким правом. 23 серпня 1494 року відбулась битва з татарами біля міста, невдала для польсько-литовсько-руського війська,[2] потім татари напали на містечко і завдали значних руйнувань йому.

У складі Речі Посполитої

[ред. | ред. код]
Вишнівець на мапі Зигмунда Герстмана

З 1569 року в складі Речі Посполитої, стає важливим торговельним і культурним центром південної Волині.

У 1640 році Ярема Вишневецький перебудував і укріпив замок.

Під час визвольної війни проти польського панування у 1648, 1649, 1651 роках містечко займало козацьке військо Богдана Хмельницького. У 1649 році усі поля навколо з'їла сарана і як наслідок 1651 року тут спалахнув великий голод. Польський шляхтич Єжи Борковський наприкінці життя купив у Вишнівці війтівство .[3]

У 1653, 1657, 1658, 1672, 1675 роках на Вишнівець нападали турецько-татарські війська. Під час польсько-турецької війни 1672–76 влітку 1675 року військо Ібрагіма Шишман-паші атакувало Вишнівець обороною якого керував війт Єжи Борковський, 11 днів невелика залога замку не дозволяла його взяти переважаючим кількісно нападникам. Подібно, 31 серпня через Вишнівець потрапив до рук османів і вони вбили шляхту, що була закрита в замку. Мешканці, у тому числі вдова війта Зузанна з Тишок Тишецька, потрапила в ясир.[4]

У 1742 році польські шляхтичі заснували в місті першу масонську ложу на землях України..[5]

У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких — Михайла Сервація — містечко перейшло у власність князів Мнішеків.

У містечку було три церкви та монастир з фарним костелом кармелітів босих.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, селище увійшло до складу Кременецького району[6].

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

У 1793 році Вишнівець внаслідок поділу Речі Посполитої переходить у володіння Російської імперії.

Згодом стає центром волості у складі Кременецького повіту Волинської губернії. У 1852 році — містечко стає власністю княгині Абамелек, у 1857 — В. Плятера, 1876 — генерала І. де Толля.

Свого часу до Вишнівця було приєднано хутори Вишневий (Варшавка), Мухавець і Чернявський.

Період УНР

[ред. | ред. код]

Після утворення УНР як значна частина українських міст, окупованих Росією, увійшов до складу нової Української держави.

У складі Польської республіки (1918—1939)

[ред. | ред. код]

1925 р. В головному корпусі палацу князів Вишневецьких відкрито музей.

Радянський період

[ред. | ред. код]

1940 р. Усі історичні і мистецькі цінності, коштовності вивезено з замку в Москву.

Колишня синагога (Вишнівець)

1941 р. У березні з палацу Вишневецьких вивезено до Москви найкращі картини, скульптури, меблі, злоті та срібні речі, стародруки і цінну бібліотеку. Деякі з цих предметів, награбованих «визволителями», виставляються в експозиції Російського державного історичного музею в Москві)

2 липня 1941 у Вишневець увійшли німецькі війська. У замку знайшли собі місце німецьке гестапо, жандармерія. 12 липня 1941 поліцією було вбито 35 євреїв. 30 липня розстріляно бл. 400 чоловіків-євреїв, 4 вересня — 146 євреїв. У березні 1942 створено гетто, куди були доставлені євреї з навколишніх сіл. Гетто ліквідоване 11 серпня 1942, коли було розстріляно бл. 2500 євреїв. Ще декілька сотень євреїв, які переховувались, були вбиті протягом наступного місяця. На єврейському кладовищі Вишнівця збереглися пам'ятники 16 ст.

1949 р. спалено Вишневецький замок.

19621970 рр. відбудовано замок князів Вишневецьких.

1963 р. закрито й пограбовано Вознесенську церкву.

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]
Зміна чисельності містечка Вишнівець
1959[7] 1970[7] 1979[7] 1989[7] 2001[7]
1 557 2 224 2 417 4 001 3 483
2003[7] 2004[7] 2005[7] 2006[7] 2007[7]
3 461 3 464 3 450 3 440 3 440
2008[7] 2009[7] 2010[7] 2011[8] 2012[9]
3 432 3 430 3 434 3 424 3 405
2013[10] 2014[11] 2015[12] 2016[13] 2017[14]
3 389 3 377 3 349 3 334 3 282
2018[15] 2019[16] 2020[17] 2021[18] 2022[19]
3 256 3 236 3 236 3 211 3 179

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[20]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3441 99.19%
російська 21 0.61%
білоруська 5 0.14%
болгарська 1 0.03%
інші/не вказали 1 0.03%
Усього 3469 100%

Персоналії

[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

Транспорт

[ред. | ред. код]

У містечку немає залізничного транспорту. Найближча залізнична станція — Карначівка за 16 кілометрів від Вишнівця.

Через селище проходить автошлях М19 Луцьк — Чернівці.

Архітектурні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.

Встановлений 1989 р. Скульптори — Вол. та Вас. Одрехівські (Львів).

Скульптура — карбована мідь, постамент — камінь.

Скульптура — 2,5 м, постамент — 2 м.[22][23]

Спорт

[ред. | ред. код]

Реконструкція нового стадіону розпочалася у 2015 році[24][25] та була завершена в червні 2017 року.[26]

Галерея

[ред. | ред. код]
Меморіал, присвячений містянам-жертвам Голокосту (Холон, Ізраїль)

Некрополі

[ред. | ред. код]

У Вишнівці споруджено військовий цвинтар, де поховано близько 500 осіб, які загинули при визволенні Вишнівця і прилеглих до нього сіл у березні 1944 р. 468 поховані у братській могилі, 35 — в індивідуальних, у селищному сквері. Тут встановлено пам'ятник радянському воїну, на кожній могилі — надгробки і встановлені прізвища полеглих[27].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чисельність населення станом на 01 січня 2022 року
  2. Władysław Pociecha. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
  3. Czeslaw Chowaniec. Borkowski Jerzy / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 332. (пол.)
  4. Czeslaw Chowaniec. Borkowski Jerzy… — S. 332.
  5. Кравців Б., Оглоблин О. Масонство, масонерія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 4. — С. 1487.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. а б в г д е ж и к л м н п Населення міст і містечок України. pop-stat.mashke.org (англ.). Процитовано 14 серпня 2024.
  8. Населення України на 1 січня 2011 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  9. Населення України на 1 січня 2012 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  10. Населення України на 1 січня 2013 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  11. Населення України на 1 січня 2014 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  12. Населення України на 1 січня 2015 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  13. Населення України на 1 січня 2016 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  14. Населення України на 1 січня 2017 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  15. Населення України на 1 січня 2018 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  16. Населення України на 1 січня 2019 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  17. Населення України на 1 січня 2020 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. Населення України на 1 січня 2021 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  19. Населення України на 1 січня 2022 року. db.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 14 серпня 2024.
  20. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  21. Зимницька С. Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Цифровий архів Острозької академії. — 2013. — Наукові записки. Історичні науки. — Вип. 20. — С. 160.
  22. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 55. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  23. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
  24. На стадіон у Вишнівці чекає реконструкція. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 листопада 2015.
  25. Стадіон у Вишнівці матиме нове обличчя. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 листопада 2015.
  26. Суперстадіон у Вишнівці: початок нової футбольної ери! (фоторепортаж). Тернополяни. 2го липня 2017. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 21го липня 2017.
  27. Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники", 1998. — С. 20.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Координати: 49°54′ пн. ш. 25°44′ сх. д. / 49.900° пн. ш. 25.733° сх. д. / 49.900; 25.733