Бутин
село Бутин | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Кременецький район |
Тер. громада | Вишнівецька селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61020050040012982 |
Основні дані | |
Населення | 608 |
Територія | 9.203 км² |
Густота населення | 66.07 осіб/км² |
Поштовий індекс | 47315 |
Телефонний код | +380 3550 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°53′02″ пн. ш. 25°40′53″ сх. д.H G O |
Водойми | р. Горинь |
Найближча залізнична станція | Карначівка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6 |
Карта | |
Мапа | |
|
Бути́н — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі річки Горинь, на півдні району. До 2015 було центром Бутинської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Вишнівецької селищної громади. До села приєднано хутори Дзвеняцький і Поляни.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.[1]
Населення — 517 осіб (2003).
Назва села походить, ймовірно, від зрубаного лісу (збрут — бут).
Перша писемна згадка припадає на 9 липня 1463 року. В цей день у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.
Зокрема, Солтану Васильовичу надано два Бутини, Городок, Манів, Олексинець, два Вишнівці, села Караєвичі, Обарів і Тинне в Луцькому повіті та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині в Крем'янецькому повіті.
Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).
1582 — власність М. Збаразького, 1764 — К. Мнішек.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 662 особи, з яких 322 чоловіки та 340 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 608 осіб[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,51 % |
російська | 0,33 % |
молдовська | 0,16 % |
Є церква святого Архистратига Михаїла, що належить до Православної церкви України (1880), капличка Божої Матері та нова капличка (1999), дві «фігури».[5]
- Перехід з УПЦ МП до УПЦ КП
Причиною переходу вірян з московського до київського патріархату стала відмова священика о. Віталія УПЦ МП служити службу за упокій душ убитих на Майдані героїв та здійснювати богослужіння в церкві українською мовою, а на день Незалежності о. Володимир, якого прислали на парафію замість попереднього, взагалі не відправляв молебень за Україну.[6]
Перший збір підписів провели в лютому 2014-го, а влітку аналогічне опитування провели прихильники Московського патріархату, які при тому сфальшували підписи, записавши туди не тільки мешканців Бутина, а й Вишнівця, Загороддя, Кременеччини і навіть Львівщини. Тому члени виконкому, депутати сільської ради, актив села вдруге змушені були збирати підписи. Прихильники Московського патріархату на почергові богослужіння не погоджувалися. Втретє підписи уже збирали у вересні: із 440 жителів Бутина «за» перехід церковної громади до УПЦ Київського патріархату виступили 232 осіб (а також жителі села Поляни, які є прихожанами храму), 11 — «проти», 16 — «утрималися», 60 — відмовилися ставити свої підписи. Останній раз підписи збирали із внесенням паспортних даних людей, щоб не було ніяких спекуляцій і все було в правовому полі.
Але прихильники Московського патріархату не пускали людей до церкви. Для врегулювання конфлікту долучився Збаразький РВ УМВС України й особисто начальник райвідділу Ігор Саган та його заступник Віталій Присяжнюк. Підтримати громаду приїхали активісти «Правого сектора» та Василь Лабайчук — лідер «Правого сектора Тернопільщини»[5][6].
5 жовтня 2014 року церква святого Архістратига Михаїла села Бутин, згідно з рішенням обласної влади про перереєстрацію статуту громади УПЦ КП, перейшла під юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату.[5]
12 жовтня 2014 року на запрошення вірян УПЦ КП Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор звершив літургію в місцевому храмі Святого Архістратига Божого Михаїла[6].
Прихильники Московського патріархату подали позов до суду.[7] Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2016 року позивачеві відмовлено[8], однак у касаційній інстанції всі рішення по справі були скасовані та повернуті на початковий розгляд, проте ще до кінця судової справи стало відомо, що бутинська громада УПЦ МП збирається будувати собі інше молитовне приміщення[9]. Тим часом віряни відвідують богослужіння в сусідньому селі Кинахівцях.[10]
23 вересня 2018 року в Бутині освятили новий храм УПЦ МП на честь святителя Феодосія Чернігівського.[11]
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека, млин (2001), два ПАП — «Андрощук» та «Добрий самарянин».
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ а б в Боднар С. Церковна громада села Бутин перейшла з Московського патріархату до Київського [Архівовано 11 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2014. — 6 жовтня.
- ↑ а б в Мороз В. «Хочемо молитися українською мовою в українській церкві» — чому громада с. Бутин перейшла до УПЦ КП [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Релігійно-інформаційна служба України. — 2014. — 14 жовтня.
- ↑ Зловмисник скоїв напад на юриста, який захищає права вірян Тернопільської єпархії [Архівовано 10 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська Православна Церква. — 2016. — 24 березня.
- ↑ Постанова Тернопільського окружного адміністративного суду (Справа № 819/256/15-a) [Архівовано 23 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Єдиний державний реєстр судових рішень. — 2016. — 11 липня.
- ↑ На Тернопільщині УПЦ (МП) централізовано зводить нові храми // Релігійно-інформаційна служба України. — 2017. — 17 травня.
- ↑ Громада УПЦ села Кинахівці звертатиметься до державної влади з проханням про захист своїх прав (ВІДЕО)[недоступне посилання з червня 2019] // Спілка православних журналістів. — 2017. — 27 лютого.
- ↑ Митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій освятив новий храм у селі Бутин Збаразького району – Тернопільська єпархія. ternopil.church.ua. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- Дворніцька В., Уніят В. Бутин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 204. — ISBN 966-528-197-6.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. - T.1.- 1366-1506. - S.53
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
У Бутині, що на Збаражчині, відзначили День села на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 2 серпня. |
- Православна громада с. Бутин перейшла до УПЦ КП [Архівовано 13 листопада 2016 у Wayback Machine.].