Бровко Федір Григорович

Федір Бровко
рум. Fiodor Brovko рос. Федор Григорьевич Бровко
Голова Президії Верховної Ради Молдавської АРСР
7 червня 1940 — 8 лютого 1941
Попередник	Григорій Старий
Голова Президії Верховної Ради Молдавської РСР
10 лютого 1941 — 26 березня 1951
Наступник	Йон Кодіца
Народився	3 (16) травня 1904 Попенки
Помер	24 січня 1960(1960-01-24) (55 років) Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Країна	Російська імперія і СРСР
Національність	українець
Політична партія	ВКП (б)
Нагороди

Федір Григорович Бровко (3 (16) травня 1904, Попенки — 24 січня 1960(1960-01-24), Кишинів) — український та молдовський партійний та державний діяч, займав керівні посади у Молдавській АРСР та Молдавській РСР. Член Бюро ЦК КП(б) Молдавії. Депутат Верховної Ради СРСР 2—3-го скликань.

Життєпис

Народився 3 травня [16 травня] 1904 року в селянській родині в селі Попенки, тепер Рибницький район, Молдова. Після закінчення початкової школи наймитував у заможних селян. З 1923 року працював кочегаром парового млина в селі Попенки. У 1925 році вступив до комсомолу, був обраний секретарем сільської комсомольської організації.

У 1926—1927 роках служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1927—1930 роках навчався в Балтській радянській партійній школі.

У 1930—1937 роках працював завідувачем відділу пропаганди та агітації Дубоссарського, Котовського, Слободзейського районних комітетів КП(б) України (Молдавська АРСР).

У 1937—1938 роках — 2-й, 1-й секретар Слободзейського районного комітету КП(б) України Молдавської АРСР.

У 1938—1940 роках — заступник голови, в.о. голови Ради народних комісарів (РНК) Молдавської АРСР, 1-й заступник голови РНК Молдавської АРСР.

З 7 червня 1940 по 8 лютого 1941 року — голова Президії Верховної Ради Молдавської АРСР.

З 1941 по 26 березня 1951 року працював головою Президії Верховної Ради Молдавської РСР. Одночасно, з 1 березня 1941 року обраний заступником Голови Президії Верховної Ради СРСР.

Разом з двома іншими керівникам Молдавської РСР запропонував, щоб південний кордон республіки включав і ті райони України, де молдовани проживали компактно, а саме Рені, Болград, Ізмаїл, однак Сталін цю пропозицію відхилив.

Під час німецько-радянської війни брав участь в організації радянського партизанського руху проти німецьких та румунських військ.

У 1951 під час чистки партійно-господарського апарату республіки був знятий зі своєї посади.

У 1951—1958 роках працював заступником міністра м'ясо-молочної промисловості, потім лісової і паперової промисловості, заступником міністра і членом колегії Міністерства соціального забезпечення Молдавської РСР.

Потім — на пенсії. Помер після важкої і тривалої хвороби.

Нагороди

• Орден Леніна (1956)
• орден Червоного Прапора (2.05.1945)
• медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І-го ст.
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»

Посилання

• Спікери Молдови за радянських часів