Іван Калін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Іван Калин
молд./рум. Ivan Petrovici Călin
молд./рум. Ivan Calin
Іван Калин молд./рум. Ivan Petrovici Călin

Час на посаді:
24 грудня 1985 — 10 січня 1990
ПопередникІван Устіян
НаступникПетро Паскар

Flag of the Moldavian Soviet Socialist Republic.svg Голова Президії Верховної Ради Молдавської РСР
Час на посаді:
10 квітня 1980 — 24 грудня 1985
ПопередникКирило Ілляшенко
НаступникОлександр Мокану

Народився10 березня 1935(1935-03-10)
с. Плоть, Рибницький район, Молдавська АРСР, Українська СРР, СРСР
Помер2 січня 2012(2012-01-02) (76 років)
Кишинів, Молдова
ОсвітаКишинівське училище виноградарства та виноробства (1955)

Кишинівський сільгоспінститут імені М. В. Фрунзе (1960)

Вища партійна школа при ЦК КПРС (1969)
річні курси з підготовки керівних дипломатичних кадрів Дипломатичної Академії МЗС СРСР (1990)
Політична партіяКПРС/КПРМ1955)
ДружинаВалентина Кузьмівна
Нагороди
Орден Республіки
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Іван Петрович Калин (молд./рум. Ivan Petrovici Călin) (10 березня 1935, село Плоть, Рибницький район, Молдавська АРСР, Українська СРР, СРСР2 січня 2012, Кишинів, Молдова) — молдовський радянський державний діяч, голова Президії Верховної Ради Молдавської РСР — заступник голови Президії Верховної Ради СРСР у 1980-1985, голова Ради міністрів Молдавської РСР у 1985-1990[1].

Депутат Парламенту Республіки Молдова (1998-2010).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в молдовській селянській родині, його рідною мовою була молдовська. Закінчив семирічну школу в рідному селі, після чого вступив до Кишинівського училища виноградарства та виноробства, яке закінчив з червоним дипломом у 1955.

Був членом Комсомолу в 1949-1955.

У 1955 став членом КПРС.

У 1960 закінчив Кишинівський сільгоспінститут ім. М.В. Фрунзе, де в 1958-1960 також працював головою профкому. Надалі працював заступником голови колгоспу та секретарем парткому колгоспної парторганізації (1960-1963), а в 1963 призначений першим секретарем Келерашського райкому КПРС, пропрацювавши на цій посаді до 1970.

У 1967-1969 відійшов від активної партійної роботи, навчаючись в Вищій партійній школі при ЦК КПРС, яку він закінчив у 1969.

У 1970, призначений завідувач Відділом сільського господарства та харчової промисловості ЦК КП Молдавії, а в 1976 — секретарем ЦК КП Молдавії, одночасно ставши членом Бюро ЦК КПМ.

З 10 квітня 1980 по 24 грудня 1985 — Голова Президії Верховної Ради Молдавської РСР, одночасно з 24 червня 1980 по 17 червня 1986 — заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР.

У 1981-1990 — кандидат в члени ЦК КПРС.

З 24 грудня 1985 — Голова Ради Міністрів Молдавської РСР. Згідно Конституції СРСР, він автоматично також був членом Уряду СРСР.

10 січня 1990 звільнений з усіх партійних та державних посад. Надалі, закінчивши річні курси з підготовки керівних дипломатичних кадрів Дипломатичної Академії МЗС СРСР в 1990, працював Радником-посланником (Міністром-радником) посольства СРСР, потім Росії, в Румунії (1990-1995).

Був депутатом вищого законодавчого органу республіки понад 35 років, з них як депутат Верховної Ради Молдавської РСР (1967-1990), депутатаПарламенту Республіки Молдова (1998-2010). Був обраний депутатом Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1980-1992) від Молдавської РСР.

У лютому 2008 вийшла у світ книга «Роки боротьби та творення», присвячена подіям новітній історії Молдови[2].

28 серпня 2009 головував на першому засіданні Парламенту нового скликання як найстарший депутат[3]. На цьому засіданні повинні були пройти вибори голови Парламенту Молдови, але парламентська фракція комуністів, що володіла лише 48 мандатами з 101, а значить знаходилася в опозиції, усіма зусиллями прагнула уникнути голосування. Іван Калін, головуючий на засіданні та будучи представником партії комуністів, оголосив перерву, не поставивши це рішення на голосування, внаслідок чого парламентська більшість визнала цю вимогу комуністів необґрунтованою. Внаслідок Калін й інші депутати-комуністи покинули зал засідань, а чотири фракції, які володіють більшістю в 53 з 101 депутата, продовжили засідання самостійно[4].

Мав науковий ступінь доктора економічних наук, дипломатичний ранг Надзвичайного та Повноважного Посланника першого класу. Був автором десятків монографій, брошур, статей.

Через важку хворобу відмовився в 2010 балотуватися в парламент нового скликання. Найстаршим депутатом молдовського парламенту став чинний голова КПРМ Володимир Воронін[5].

Смерть[ред. | ред. код]

Помер в ніч з 1 січня на 2 січня 2012 в одній з лікарень Кишинева[6]. Офіційний некролог, був складений та переданий у ЗМІ від ЦК Партії комуністів Республіки Молдова[7]. Громадянська панахида за покійним відбулося 4 січня в Будинку Армії. Іван Калін похований на Центральному (Вірменському) цвинтарі в Кишиневі[8].

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений. Мав двох синів та трьох онуків.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]