В'язниця для боржників
В’язниця для боржників – це в’язниця для людей, які не можуть сплатити борги.[1] Протягом середини XIX століття такі в’язниці були поширеним способом боротьби з неоплаченими боргами в Західній Європі. Ув’язнювали тих осіб, які не могли сплатити борги за рішенням суду.[2]
Починаючи з кінця XX століття, термін «в’язниця для боржників» також іноді застосовувався до системи кримінального правосуддя, коли суд може засудити когось до тюремного ув’язнення за свідомо несплачені кримінальні збори.[3] Наприклад, у Сполучених Штатах Америки люди можуть бути затримані за неповагу до суду та ув’язнені після навмисної несплати аліментів, штрафів або податків.[4][5]
За часів середньовіччя в Європі боржників, як чоловіків, так і жінок, закривали разом в одній великій камері, до того часу, поки їхні родини не виплатять борг. Боргові в’язні часто помирали від хвороб, голоду та знущань з боку інших в’язнів. Деяких боргових в’язнів звільняли, щоб вони стали кріпаками або прислугою (боргова кабала), доки не виплатять свій борг працею.
Ув'язнення за борги також практикувалося в ісламі. Боржників, які відмовилися сплачувати борги, могли затримати на кілька місяців з метою тиску на них.[6]
У деяких регіонах Німеччини (наприклад, Нюрнберг) боржник міг продати або перерозподілити свій борг.[7] У більшості міст держави вежі та міські укріплення функціонували як в’язниці. Північнонімецька конфедерація ліквідувала боржницькі в'язниці 29 травня 1868 року. В даний час у Німеччині все ще існують певні заходи впливу на боржників.
У нідерландському законодавстві примусове стягнення боргу може бути призначене суддею, коли люди відмовляються з’явитися як свідки або не сплачують свої штрафи чи борги. Покарання у вигляді позбавлення волі не скасовує належної суми та відсотків.
В Англії протягом XVIII і XIX століть щорічно ув’язнювали до 10 000 людей за борги.[8] Однак тюремний термін не скасовував борг людини; ув’язнений повинен був повністю погасити борг перед звільненням.[9] Але, якщо у боржника було хоч трохи грошей, то він міг розплатитися за деякі свої привілеї; наприклад, деякі в'язниці дозволяли ув'язненим вести справи та приймати відвідувачів; інші - навіть дозволяли ув'язненим жити за межами в'язниці. Закон про боржників 1869 р.[10] обмежував можливість судів засуджувати боржників до тюремного ув'язнення.[11] Але були виключення: боржники, які мали кошти для погашення боргу, але не зробили цього, все ще могли бути ув'язнені на строк до шести тижнів.
Метою ув’язнення за борги в Шотландії був примус, щоб змусити боржника розкрити будь-які приховані активи.
Ув’язнення за борги в Греції перед податковою інспекцією чи перед приватним банком все ще практикувалося до січня 2008 року. Законодавство змінилося після того, як ув’язнення за несплачені податки, а також інші борги перед урядом було визнано неконституційним.[12]
Закон про оборотні інструменти 1881 року із поправками містить положення про кримінальні покарання, включаючи позбавлення волі, якщо хтось не виконує зобов’язання щодо платежу.[13]
В’язниця для боржників знаходиться в столиці Мальти - Валлетті. Як в’язниця вона функціонувала до XIX століття, зараз будівля використовується як офіс Міністерства охорони здоров’я.[14]
Боржників в Об’єднаних Арабських Еміратах ув’язнюють за несплату боргів і це звичайна практика в країні.[15] Банки не прихильно ставляться до таких боржників, тому багато хто просто вирішує залишити країну, щоб пізніше домовитися про виконання своїх зобов'язань.[16]
В'язниці для боржників були поширені по всій території Сполучених Штатів Америки аж до середини 1800-х років.[17] Економічні труднощі після війни 1812 року з Великою Британією збільшили кількість ув'язнених за рахунок простих боржників.[18] Сполучені Штати скасували ув'язнення боржників відповідно до федерального закону в 1833 році, але залишили практику функціонування в’язниць для боржників за штатами.[19]
В’язниця для боржників Аккомак, Вірджинія – сама будівля була збудована в 1783, а у 1824 році перетворена на в'язницю для боржників. В'язниця була додана до Реєстру визначних пам'яток Вірджинії та Національного реєстру історичних місць у 1976 році.[20]
В'язниця для боржників у Таппаханноку, штат Вірджинія — в'язниця для боржників, що побудована в XVIII столітті. Будівля в'язниці є складовою історичного району Таппаханнок і була внесена до Національного реєстру історичних місць у 1973 році.[21]
В'язниця для боржників Уоршема, штат Вірджинія - дерев’яна споруда XVIII століття, це також найстаріша громадська будівля в окрузі Принс-Едвард.[22]
Хоча в Сполучених Штатах Америки більше немає в’язниць для боржників сам термін «в’язниця для боржників» іноді відносять до практики ув'язнення засуджених по кримінальних справах, пов'язаних із несплатою боргів та штрафів.[23]
У 2014 році Національне громадське радіо (NPR) опублікувало повідомлення про те, що все ще трапляються випадки, коли судді ув’язнюють людей, які не сплатили судовий збір чи штраф.[24] Так, у вересні 2015 року в місті Баудон, штат Джорджія, діючий муніципальний суддя Річард А. Дімент погрожував підсудним тюремним ув’язненням за порушення правил дорожнього руху, якщо вони негайно не сплатять штраф.[25] Американська спілка захисту громадянських свобод заперечує таку політику з 2009 року.[26]
Стаття 1 Протоколу № 4 (1963р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод говорить: «Ніхто не може бути позбавлений волі лише на підставі нездатності виконати договірне зобов'язання».
У 1976 році набула чинності стаття 11 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка стверджує: «Ніхто не може бути ув’язнений лише на підставі нездатності виконати договірне зобов’язання».
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2008. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ I found expert info on What is Contempt of Court? Contempt of Court Questions Answered?. JustAnswer. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ "You wouldn't think you'd go to jail over medical bills": County in rural Kansas is jailing people over unpaid medical debt. www.cbsnews.com (амер.). Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Opinion | The New Debtors’ Prisons. The New York Times (амер.). 6 квітня 2009. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Debtors' prison— again - St. Petersburg Times. web.archive.org. 6 липня 2010. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Tillier, Mathieu; Vanthieghem, Naïm (19 жовтня 2018). Un registre carcéral de la Fusṭāṭ abbasside. Islamic Law and Society. Т. 25, № 4. с. 319—358. doi:10.1163/15685195-00254A02. ISSN 0928-9380. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Ungebetener Besuch : Textarchiv : Berliner Zeitung Archiv. web.archive.org. 22 грудня 2010. Архів оригіналу за 22 грудня 2010. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Validate User. academic.oup.com. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ In a nutshell: Debtors’ Prisons | History Extra. web.archive.org. 12 грудня 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2015. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Debtors Act 1869. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Office, Great Britain Home (1907). Judicial Statistics, England and Wales (англ.). H.M. Stationery Office. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Καταργείται η προσωποκράτηση για χρέη προς το Δημόσιο , ΤΟ ΡΕΠΟΡΤΟ - Η ειδησεογραφική πύλη της Κεφαλονιάς. web.archive.org. 5 лютого 2009. Архів оригіналу за 5 лютого 2009. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Supreme Court again rejects Sahara chief Roy's bail plea. Reuters (англ.). 4 червня 2014. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Court orders release of man arrested over a civil debt. Times of Malta (брит.). Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Worth, Robert F. (12 лютого 2009). Laid-Off Foreigners Flee as Dubai Spirals Down. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ How the world is dealing with the issue of debtors. The National (англ.). 24 грудня 2008. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ McMaster, John Bach (1903). The Acquisition of Political, Social, and Industrial Rights of Man in America (англ.). Imperial Press. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Joslin, G. Stanley (1966-03). Bankruptcy: Anglo-American Contrasts. The Modern Law Review. Т. 29, № 2. с. 149—159. doi:10.1111/j.1468-2230.1966.tb01111.x. ISSN 0026-7961. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ The Return of Debtors' Prison? | Wendy McElroy. The Independent Institute. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Accomac Debtor’s Prison » Preservation Virginia. web.archive.org. 30 вересня 2012. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Tappahannock Virginia - A Walk through Town. www.tappahannock.us. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ National Register of Historical Places - VIRGINIA (VA), Prince Edward County. www.nationalregisterofhistoricplaces.com. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ The Return Of Debtor’s Prisons: Thousands Of Americans Jailed For Not Paying Their Bills (амер.). Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Supreme Court Ruling Not Enough To Prevent Debtors Prisons. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Dewan, Shaila (4 вересня 2015). A Surreptitious Courtroom Video Prompts Changes in a Georgia Town. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Debtors' Prisons. American Civil Liberties Union (амер.). Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.