Велика хоральна синагога (Гродно)
Велика хоральна синагога | |
---|---|
53°40′43.01″ пн. ш. 23°49′28.45″ сх. д. / 53.6786139° пн. ш. 23.8245694° сх. д. | |
Тип споруди | синагога |
Розташування | Білорусь, Гродно |
Початок будівництва | 1905 |
Стиль | еклектика (архітектура) і мавританська архітектура |
Належність | юдаїзм і ортодоксальний юдаїзм |
Стан | Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь |
Оригінальна назва | біл. Вялікая харальная сінагога |
Вебсайт | jewishgrodno.com |
Велика хоральна синагога у Вікісховищі |
Велика хоральна синагога у Гродні — синагога, що діє в середмісті Гродна, Білорусь. Відома з XVI ст.
Вперше про Гродненську синагогу згадують у 1540 році. Невідомо, чи існує зв'язок між згаданою синагогою та нинішньою будівлею, але і заперечувати цього не можна.
Перша кам'яна синагога в Гродні була побудована у 1575—1580 рр. рабіном Мордехаєм бен-Авраамом Яффе, виходцем з Праги, який переїхав до Гродна у 1572 р. Вважається, що нову будівлю синагоги побудував відомий італійський архітектор Санті Гуччі, проте підтвердження його роботи в Гродні немає. Він побудований у стилі ренесансу і є одним із найстаріших у Білорусі[1].
Пожежа 1617 року зруйнувала синагогу, але незабаром король і великий князь Сигізмунд Ваза дозволив євреям побудувати нову синагогу на місці старої.
Всупереч королівському дозволу висота побудованої кам'яної синагоги була набагато більшою, ніж навколишніх будинків, і будівля синагоги була однією з найбільш монументальних у місті[2].
Головна синагога мала особливості, яких немає на інших об'єктах цього типу. Наприклад, арон-ха-кадеш (шафа для зберігання Тори), яка традиційно мала знаходитись у східній частині кімнати, що направлена у бік Єрусалиму, у Гродненській синагозі була трохи зміщена. Мордехай Яффе вважав, що ніщо не повинно стояти на уявній лінії між аарон-ха-кадешем і Святим містом, щоб не заважати духовному зв'язку з Палестиною.
Синагога виділялася надзвичайною вишуканістю та розкішшю. Як і в інших синагогах того часу, підлога була трохи нижче рівня землі. Обряди та ритуали Гродненської синагоги відрізнялися від тих, що були прийняті в інших синагогах Великого князівства Литовського. Наприклад, тут виконувались піюти — релігійні гімни, автором яких вважається Мордехай Яффе[3] .
Перші відомі зображення синагоги на планах міста датуються 1706 та 1753 роками (так звані «петровський» та «дрезденський» плани). Вони показують велику, майже квадратну в плані будівлю з двома випнутими об'ємами на передньому фасаді (дрезденський план). Місце розташування будівлі збігається з нинішньою синагогою і тому можна сказати, що вона існує принаймні з початку XVIII століття.і, напевно, є значно перебудованою будівлею кінця XVI ст.[4]
Синагога була центром життя єврейської громади Гродна в XIX столітті. Окрім релігійної, вона виконувала й інші функції. Тут єврейська громада збиралася для обговорення важливих питань (поділ податків, відбір новобранців, запровадження нових державних законів). Тут вчені-талмудисти промовляли проповіді, працювала бібліотека, збиралися пожертви, відбувалися концерти. Водночас вона залишалася осередком освіти та просвіти. У прибудовах розміщувалися Єшива та талмуд-тора, збиралося товариство з вивчення Талмуду[5] .
Жодних зображень синагоги XVI—XVIII століть не збереглося. Першими зображеннями цієї будівлі, напевно, можна вважати дві роботи Наполеона Орди, зроблених у другій половині 1860-х років. Один малюнок зроблений із долини Гараднічанки, приблизно з-під мосту через річку біля Будинку дитячої та юнацької творчості. На ній синагога займає одне з найважливіших місць. Це будівля з дуже високим дахом, декоративним заднім фасадом та двома башточками попереду.
На фотографії Яна Блазункевича, зробленій приблизно у 1896—1898 роках, синагога зображена у тому вигляді, який вона мала до 1885 р. Отже, відбудова храму в псевдоросійському стилі сталася лише після 1898 р.[4]
Будівля сильно постраждала під час літньої пожежі 1899 року. А в 1900 р. до канцелярії губернатора надійшло клопотання від громадянина єврейської громади Йосипа Фрумкіна дозволити будівництво та відновлення спаленої синагоги. Петиція була задоволена за умови, що нова будівля буде зведена повністю з вогнетривких матеріалів.
У 1902—1905 рр. синагога була відбудована за фінансової підтримки губернатора в одній із різновидів еклектики — російському модерні. Цей стиль властивий верхній арці з розетками, усіченого шатра з кованим оздобленням карнизу.[1]
На думку історика А. Вашкевича, час відбудови синагоги близький до часу спорудження подібної архітектурної пам'ятки міста — будинку купця Муравйова на Радянській площі. На його думку, декоративне оздоблення будинку Муравйова та хоральної синагоги дозволяє стверджувати, що проэктант будинку та автор реконструкції храма — це одна особа. Реконструкція синагоги в сучасному варіанті характеризувалася спорудженням декоративних псевдоросійських веж, опусканням даху, великою кількістю ліпнини (тоді, мабуть, робилася ліпнина всередині будівлі).[4]
За повідомленням гродзенського краєзнавця М. Супрона, автором перебудови синагоги був модний на той час у місті архітектор — Мойсей Зельманович Любич, який до того часу встиг побудувати в Гродні щонайменше три молитовні школи, серед яких — молитовний будинок м'ясників біля головної синагоги[6].
З приходом радянської влади в 1940 році синагога була закрита.
Під час німецької окупації синагога, яка знаходилася в центрі єврейського гетто, служила нацистам для збору євреїв перед тим, як їх відправляли в концтабори. Багатий внутрішній декор будівлі в цей період був серйозно пошкоджений.
У радянський період (1944—1991) будівля спочатку використовувалася як склад, а з 1960-х років — як художні майстерні.
З 1991 року будівлю повернули єврейській релігійній громаді. У 2011 році синагогу було реконструйовано. Зараз тут проводяться служби, культурні заходи та зустрічі єврейської громади.
У головній залі синагоги з 2019 року працює центр неформальної освіти про єврейський світ.[7]
У 2012 році в синагозі було відкрито приватний музей історії євреїв. У 2014 році музей став філією Державного музею історії релігій.
У музеї зібрано інформацію про євреїв Гродненської області: промислових, державних та громадських діячів, діячів культури.
Постійна виставка включає й тему Голокосту. Окремий розділ присвячений праведникам світу, які врятували гроденців від переслідування нацистами. Тут зберігається багато унікальних свідчень того часу, серед експонатів записки дітей, які загинули в Освенцимі, аудіо- та відео розповіді свідків трагедії.
- ↑ а б Махнач Я. А. Гродзенскія сінагогі і малітоўныя дамы ў XVIII-пач. ХХ ст. // Краязнаўчыя запіскі. Выпуск 10. Гродна: ЮрСаПрынт, 2016. — С. 52-67.
- ↑ Квитницкая Е. Д. Планировка Гродно в XVI—XVIII веках [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.] // Архитектурное наследство № 17. Москва, 1961. С.11-38.
- ↑ Сабалеўская В. Гарадзенскі кагал у XVI—XVIII стст. // Гародня Х-ХХ стст. — Гародня, 2014. С. 142—143.
- ↑ а б в Вашкевіч А. Харальная сінагога ў Гродне ў ХІХ ст. // Горад святога Губерта. Выпуск 6. Горадня, 2012. — С. 15-19.
- ↑ Сабалеўская В. Габрэйскі квартал губернскага горада // Гародня Х-ХХ стст. Гародня, 2014. С. 323.
- ↑ Супрон М. Школьны двор: як выглядаў старадаўні квартал, які знішчылі пасля вайны [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Hrodna Life. 14.12.2018
- ↑ Цэнтр нефармальнай адукацыі і інтэрактыўны музей. Як зменіцца гродзенская сінагога // Hrodna Life. 31.07.2019.
- Вебсайт єврейської громади Гродна [Архівовано 8 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Стаття про Гродно в журналі «Lechaim» [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
- Велика хоральна синагога (Гродно) на сайті Глобус Беларусі [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Велика хоральна синагога [Архівовано 9 травня 2021 у Wayback Machine.] на сайті radzima.org