Ортодоксальний юдаїзм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ортодоксальний юдаїзм[1] — загальна назва кількох течій в юдаїзмі, прихильники яких, з історичної точки зору, продовжувачі єврейського релігійного світогляду, остаточно сформувався в епоху Пізнього Середньовіччя і на початку епохи Нового часу. Центральне місце в релігійній концепції ортодоксального юдаїзму займає Галаха в тому вигляді, в якому вона зафіксована в Усному Законі (в Мішні і Гемаре, тобто в Талмуді) і кодифікована у зводі Шулхан арух.

Основні риси[ред.ред. код]

  • Прихильники юдаїзму вважають, що юдаїзм першим в історії людства проголосив монотеїзм[3][4], поглиблений вчення про створення людини Богом за Своїм прикладом (єврейська концепція «Боголюдини») — наслідком чого є любов Бога до людини, прагнення Бога просунути й допомогти людині та впевненість у кінцевій перемозі Добра. Це вчення дало і дає привід до найглибших філософських і релігійних прозрінь, виявляючи глибину свого змісту протягом століть все з нових і нових боків.
  • Твердження про Бога як абсолютно Досконалого, з абсолютним Розумом і Всемогутністю, але і джерело Доброти, Любові і Справедливості, Котрий виступає по відношенню до людини не тільки як Творець, але і як Батько.
  • Твердження про життя як про Діалог Бога і Людини, — ведеться як на рівні індивідуума, так і на рівні народу (прояв Провидіння в національній історії) і на рівні всього людства як єдиного цілого".
  • Учення про абсолютну цінность Людини (як індивіда, так і народів і також всього людства в цілому) — як безсмертної духовного істоти, створену Богом за Своїм образом, учення про ідеальне призначення людини, що полягає в нескінченному, всебічному, духовному вдосконаленні.
  • Учення про рівність усіх людей у ставленні до Бога: кожна людина є Божим Сином, кожному відкрита дорога  вдосконалення до з'єднання з Богом, усім людям даються засоби для досягнення цього призначення — вільна воля і божественна допомога.
  • При цьому у єврейського народу є особлива Місія (тобто Обраність), яка полягає в тому, щоб донести ці Божественні істини до людства і через це допомогти людству наблизитися до Бога. Для реалізації цієї задачі Бог уклав з єврейським народом Заповіт і дав йому заповіді. Божественний Заповіт не можна скасувати; і він накладає на єврейський народ вищий рівень відповідальності.


  • Учення про повне панування духовного начала над матерією, але при цьому духовної цінності також і матеріального світу: Бог — безумовний Владика матерії, як її Творець: і Він вручив Людині панування над матеріальним світом, щоб через матеріальне тіло і в матеріальному світі здійснити своє ідеальне призначення;
  • Учення про прихід Машиаха (Месії, слово походить від івр. מָשִׁיחַ‎, «помазаник», тобто цар), коли «И перекуют мечи свои на орала и копья свои — на серпы; не поднимет народ меча на народ, и не будут больше учиться воевать … и наполнится вся земля познанием Господа» ([[|Ис]] 2:4).
Машиах є царем, прямим нащадком царя Давида, і, відповідно до юдейської традиції, повинен бути помазаний на царство пророком Ілією (Еліяху), котрий був узятий на небо живим.
Про воскресіння з мертвих говорили багато єврейські пророки, такі як Єзекіїль (Йехезкель), Данило (Даніель) та ін Так, пророк Даниїл говорить про це так: «І багато-хто з тих, що сплять у земному порросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту.» (Дан 12:2).

Етапи формування[ред.ред. код]

Як релігійна течія ортодоксальний юдаїзм склався у першій половині XIX століття як реакція на виникнення реформізму в юдаїзмі, поширення Хаскали і секуляризацію єврейського життя в ході емансипації. Термін «ортодокс» вперше виник в кінці XVIII ст. і служив в устах освічених євреїв Німеччини презирливим прізвиськом противників змін у релігійному та суспільному житті єврейства; самі противники таких змін називали себе йереим (`богобоязливі`) або харедим (`тріпотіли(мається на увазі перед Всевишнім)`) і лише з середини XIX ст. стали іменувати себе також ортодоксами. В кінці XIX ст., коли сформувалося ортодоксальна течія в єврействі Східної Європи, його адепти називали себе адуким (`побожні`) або датиим (`релігійні`) в протилежність хофшим (`вільнодумні`). Ці назви прищепилися потім і в Ізраїлі, де переважна більшість традиційного єврейства було ортодоксальним. Після утворення єврейської держави у вжиток увійшло протиставлення датиим — хилоним (`світські`).

Течії[ред.ред. код]

Ортодоксальний юдаїзм в середовищі російськомовних євреїв Ізраїлю представлений найрізноманітнішими напрямками: «литовська школа» (наприклад, організація Толдот Єшурун, заснована р. Іцхаком Зильбером), ХаБаД (наприклад, організація «Шамір»), «релігійний сіонізм» (наприклад, організація «Маханаїму»), хасидизм бреславського і карлін-столінського напрями та багато інших.

Литваки[ред.ред. код]

Представники найбільш класичного напряму в ашкеназької гілки сучасного юдаїзму, хронологічно з'явилися раніше хасидизму і релігійного сіонізму. Називаються литваками, так як основні духовні центри — ієшиви перебували, аж до Другої світової війни, переважно в Литві.

Литваки є послідовниками Віленського Гаона раббі Еліягу бен Шлоймэ Залмана, який очолював активну опозицію хасидизму. Прихильники хасидизму дали своїм супротивникам назва миснагдим (спротівленці, івр. в ашкеназской вимові).

Хасидизм[ред.ред. код]

Релігійно-містичний рух, що виник у XVIII столітті. У даний час центри хасидизму розташовані в Ізраїлі, США, Україні.

Нетурей карто[ред.ред. код]

Рух в юдаїзмі, який активно виступає проти сіонізму та існування держави Ізраїль.

Ортодоксальний модернізм[ред.ред. код]

Ортодоксальний модернізм дотримується всіх принципів ортодоксального юдаїзму, при цьому інтегрує їх із сучасною культурою і цивілізацією, а також з релігійним розумінням сіонізму. В Ізраїлі його послідовниками є понад половини ортодоксально-релігійного єврейського населення.

У XIX столітті початкові форми «Ортодоксального модернізму» створили рабини Азріель Хильдесхаймер (1820—1899) і Шимшон-Рафаель Гірш (1808—1888), які проголосили принцип Тора ве дэрех ерец — гармонійне поєднання Тори з навколишнім (сучасним) світом.

Релігійний сіонізм[ред.ред. код]

Інший напрям «Ортодоксального модернізму» — релігійний сіонізм — було створено в 1850 році р. Цві Калишером, а потім на початку XX століття розроблено р. Авраамом-Іцхаком Куком.

У другій половині XX століття головні ідеологи руху р. Цві-Иехуда Кук (Ізраїль) і р. Йосеф-Дов Соловейчик (США).

Сьогодні представники р. Авраам Шапира (помер в 2007 р.), р. Мордехай Елон, р. Соломон Рискин, р. Йегуда Амиталь, р. Аарон Ліхтенштейн (Ізраїль).

У російськомовній єврейській громаді принципами релігійного сіонізму слід організація «Маханаїму» на чолі з р. Зеєв Дашевський і Пинхасом Полонським.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 58.
  2. Ноевых сынов законы // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
  3. Иудаизм // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)(рос.)
  4. Некоторые исследователи считают древнейшей монотеистической религией зороастризм. Однако, монотеистичность зороастризма до сих пор остаётся спорным вопросом. Существует также версия, что первым был египетский фараон Эхнатон (1364—1347 гг.