Водонапірна вежа (Житомир)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Водонапірна вежа

50°14′57″ пн. ш. 28°39′50″ сх. д. / 50.249361° пн. ш. 28.664111° сх. д. / 50.249361; 28.664111Координати: 50°14′57″ пн. ш. 28°39′50″ сх. д. / 50.249361° пн. ш. 28.664111° сх. д. / 50.249361; 28.664111
Статус пам'ятка архітектури місцевого значення
Статус спадщини пам'ятка культурної спадщини України
Країна  Україна
Розташування Житомир
Архітектурний стиль модерна архітектура
Автор проєкту Арнольд Карлович Енш Мечислав Лібровіч
Будівник Петро Станіславович Држевецький
Висота 31 м
Засновано 27 грудня 1898
Будівництво серпень 1895 року — 27 грудня 1898 року
Водонапірна вежа (Житомир). Карта розташування: Україна
Водонапірна вежа (Житомир)
Водонапірна вежа (Житомир) (Україна)
Мапа

CMNS: Водонапірна вежа у Вікісховищі

Водонапірна вежа — історична споруда на вулиці Пушкінській,24 у місті Житомирі, споруджена 1898 року. Використовувалась як регулятор тиску води та пожежна оглядова вежа - каланча.

Історія[ред. | ред. код]

Незважаючи на те, що у центрі міста Житомира було дві повноводні річки та багато менших рівчаків, озер і струмків на околицях, урвисті береги та гранітні скелі часто ускладнювали процес водозабору. Станом на 1873 рік у місті налічувалось 54 водовози і лиш незначна кількість колодязів - 553. І це в той час, коли населення складало близько 52 тисяч. До того ж, на берегах Кам'янки розміщувались пральні, лазні, шкірзавод, кладовище на Охрімовій горі та й місцеві жителі подекуди зливали нечистоти. Така нестача води і її низька якість призводила до швидкого розростання вогню під час пожеж та спалахів хвороб серед мешканців.

У 1884 році міська дума ухвалила проект будівництва водогону та кам'яного будинку з системою водозабору та фільтрації. Для його розміщення було обрано одну із найвищих точок міста на Театральній площі. Будівництвом зайнялась інженерна фірма Петра Станіславовича Држевецького та Езьоранського із Варшави.[1]

Перший камінь у фундамент водонапірної башти та водонасосної станції на березі Тетерева (зараз це вулиця Набережна під Скелями) закладено у серпні 1895 року. Офіційне відкриття 31-метрової башти за проектом житомирян Арнольда Карловича Єнша та Мечислава Лібровича відбулось 27 грудня 1898 року, свою роботу розпочала з 9 січня 1899 року.

Споруда виконана в стилі модерн. Фасад прикрашають чотири оригінальні ковані елементи. У верхній частині розміщені два накопичувальні баки об'ємом по 100 кубів, тому на висоті 20 метрів по кутах вежа конструктивно підсилена контрфорсами. На даху розмістилась невелика будка - наглядовий майданчик з прожектором, на якому чергові подавали знак про пожежу пожежній частині та жителям, щоб на цей час не користувались водою. Водогін був пристосований для гасіння пожеж: через кожні 60 сажнів на трубах стояв пожежний кран.

Під час війни вежа також виконувала роль пункту спостереження протиповітряної оборони.

З 1963 року стара башта перестала виконувати свої основні функції. У 1983 році була реконструйована за проектом Андрія Пасічника під кафе "Ювілейне". І лиш з 1988 року знову повернена водоканалу.[2]

Статус пам'ятки архітектури місцевого значення має рішенням Житомирської обласної державної адміністрації від 1996 року.[3]

З травня 2020 року розпочалися безкоштовні екскурсії по будівлі, які проводить Аліна Кундіч. Планують провести реконструкцію будівлі.[[4]]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М.Ю. Костриця, Р.Ю. Кондратюк (2006). Житомир: підручна книга з краєзнавста (українською). Житомир: Косенко. с. 464. 
  2. КП "Житомирводоканал". vodokanal-zt.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  3. Пам'ятки історії та архітектури. Дні Молоді в Житомирі (укр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017. 
  4. Ремонт «Водонапірної вежі» своїми силами: в місцевому бюджеті коштів не знайшлося. zhytomyr-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.