Врублівка
| село Врублівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Романівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040470100074738 |
| Облікова картка | с. Врублівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1585 |
| Населення | 1 126 (2001) |
| Площа | 5,529 км² |
| Густота населення | 203,7 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13042 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′05″ пн. ш. 27°55′03″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
247 м |
| Водойми | Лісна |
| Найближча залізнична станція | Разіне |
| Відстань до залізничної станції |
6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 3-А, сел. Романів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13001 |
| Карта | |
  Врублівка | |
 Врублівка | |
| Мапа | |
| |
Вру́блівка — село в Україні, у Романівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 1 126 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Розташовується біля витоку річки Лісна[1], за 4 км від Романова та за 6 км від залізничної станції Разіне[2].
За довідником 1885 року в поселенні мешкало 905 осіб, налічувалося 126 дворових господарств[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 2 406 осіб, з них православних — 2 029, римокатоликів — 377, чоловіків — 1 194, жінок — 1 212[4].
На початку 20 століття в селі налічувалося 1 710 мешканців, дворів — 174[5], у 1906 році — 2 261 мешканець, дворів — 406[6], у 1923 році — 2 699 жителів, дворів — 214[7].
На початок 1970-х років село мало 650 дворів із населенням 1 860 осіб[2].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 354 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 1 126 осіб[8].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,22 % |
| російська | 0,98 % |
| молдовська | 0,44 % |
| вірменська | 0,09 % |
| польська | 0,09 % |
Відоме з 1585 року[2]. Згадується в акті від 15 жовтня 1585 року як село Рублівка Чуднівської волості, подароване княгині Сузані Острозькій, дружині волинського воєводи князя Януша Острозького, її тестем, київським воєводою Костянтином Острозьким, серед інших 45 сіл, що належали до Чуднова, разом із містами Чуднів та П'ятка. Також згадане як село Рублівка 29 квітня 1587 року — землевласник Василь Сурин скаржився на волинського воєводу князя Януша Острозького та князя Михайла Ружинського, звинувативши останніх в організації збройного нападу на маєток у Колодяжному, який знаходився під опікою Сурина[10][1]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, житомирського старости Ілінського, який сплачував подимне з 96 дворів[11].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Романівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд, вітряний млин[3].
Наприкінці 19 століття — село Кустовецької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Лежало в місці витоку річки Лісна, біля ставу Лисово, за 80 верст від Житомира, за 80 верст від Новограда-Волинського, за 8 верст від найближчої залізничної станції Печанівка, за 15 верст від найближчої поштової станції у Чуднові. Великий землевласник — Генрих Стецький, колишня власність Ілінських. Дерев'яну церкву збудовано у 1852 році за кошти парафіян, при ній була дерев'яна дзвіниця, збудована у 1823 році. Ще була цвинтарна церква, яку збудували 1829 року. Землі при церкві — 61 десятина. На цю землю був план та ерекція, видана у 1761 році князем Олександром Янушем Санґушком. Церковно-парафіяльна школа діяла з 1854 року. До парафії належали поселення Корчівка (1 верста) та Хутір-Врублівський (1 верста). Дворів 233, православних 1 909 осіб обох статей, римокатоликів 148, євреїв 30. Сусідні парафії: Романів (4 версти), Романівка (3 версти), Камінь (4 версти)[10][1].
На початку 20 століття — село Романівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 63 версти від повітового міста[5].
У 1906 році — село Романівської волості (4-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 65 верст, від волосного центру містечка Романів — 5 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Романові[6]. У березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії[12].
2 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Врублівку проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки, а 3 листопада — кінна сотня Антончика з цієї групи. Тут вона затрималася на перепочинок[13].
У 1923 році включене до складу новоствореної Врублівської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Миропільського (згодом — Романівський, у 1927—2003 роках — Дзержинський) району Житомирської округи; адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 18 верст від районного центру міст. Романів[7].
На фронтах Другої світової війни воювали 349 селян, 111 з них нагороджені орденами й медалями, 122 загинули. На їх честь в селі споруджено два пам'ятники.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3,8 тис. га угідь, з них 3,2 тис. га ріллі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур та цукрових буряків, мало розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. 77 колгоспників відзначено урядовими нагородами, зокрема орденом Леніна нагороджено ланкову Н. П. Осипчук. У селі були середня школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт, поштове відділення, їдальня, побутова майстерня[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Врублівської сільської ради Романівського району включено до складу Романівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[14].
- Годунов Євгеній Володимирович — український військовик, учасник російсько-української війни[15].
- Трубій Павло Олександрович (2003—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- ↑ а б в Wróblówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 21. (пол.)
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Врублівка, Дзержинський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 247. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 228. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Wróblówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 703. (пол.)
- ↑ а б Врублевка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 137. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 17 серпня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 155. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 17 серпня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 17 серпня 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 215-216. Процитовано 16 серпня 2024.
- ↑ Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 129. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 17 серпня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 8, 238. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 серпня 2024.
- ↑ Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2023.
- ↑ Годунов Євгеній Володимирович. sumymemory.gov.ua (uk-ua) . Процитовано 28 липня 2024.
- Погода в селі Врублівка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |