Відьмине кільце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відьмине кільце на газоні

Відьмине кільце — в багатьох культурах народна назва групи плодових тіл грибів, що росте по колу в міру розповсюдження грибниці[1]. Переважно поширені в лісах, але зустрічаються й на трав'янистих рівнинах[2].

Назва[ред. | ред. код]

В англійській мові подібні утворення називають «кільцем фей» (англ. fairy ring), у французькій — «кільце чаклунів» (фр. ronds de sorciers), у німецькій — «відьмине кільце» (нім. Hexenringe).

Біологія[ред. | ред. код]

Щільне кільце грибів виду Клітоцибе сірий

Утворення[ред. | ред. код]

Утворюються по мірі розповсюдження грибниці від центру проростання у пошуках поживних речовин під землею. Міцелій грибів, що росте в землі, поглинає поживні речовини за допомогою секреції ферментів на кінчиках гіфів (тонких волокон, що утворюють міцелій). Він поділяє великі молекули в ґрунті на менші молекули, які потім поглинаються через стінки гіфів в безпосередній близькості до кінчиків, що ростуть. Міцелій зростатиме від центру в усі сторони по колу, і коли поживні речовини в центрі вичерпуються, центр міцелію гине, таким чином утворюється живе кільце, з якого і виростає кільце грибів[1]. Кільця зростають у ґрунтах із кислотністю 5.1-7.9 pH[3].

Кільця зазвичай мають діаметр від 15 см до 60 м. Зустрічаються як у лісах так і на пасовищах та луках. Зіткнувшись із перепоною, наприклад, каменем, кільце розривається і продовжує розширюватись як дуга. Якщо два кільця зустрічаються, в місці контакту ріст міцелію припиняється[3].

Типи[ред. | ред. код]

Існують два загальновизнані різновиди грибних відьминих кілець. Ті, що знаходяться в лісі, називаються прив'язані, тому що вони утворені мікоризальними грибами, що живуть у симбіозі з деревами. Відьмині кільця, що ростуть у луках, називаються вільними, тому що вони ніяк не залежать від інших організмів. Їх утворюють сапротрофічні[en] гриби. Який вплив буде на траву залежить від виду грибів, що зростає; якщо зростатиме Calvatia cyathiformis трава в цій місцевості буде рости інтенсивніше; однак, гриб клітоцибе величезний призведе до виснаження трави[4].

Види грибів, що утворюють відьмині кільця[ред. | ред. код]

Частина кільця гриба виду Клітоцибе сірий

Існує близько 60 відомих видів грибів, які можуть зростати, утворюючи відьмині кільця[5]. Найбільш відомий серед них — це їстівний опеньок луговий (Marasmius oreades), в світі ще відомий як шотландський капелюшок.

Одним з найбільших відьминих кілець, коли-небудь знайдених, було скупчення грибів біля Бельфора у Франції. Утворене грибом Infundibulicybe geotropa, воно, як засвідчено, складало приблизно 600 м в діаметрі та мало вік 700 років[6]. На півдні Англії, гриби виду Рядовка травнева утворювали велетенські відьмині кільця, що також мали вік декілька сотень років[7].

Список видів[ред. | ред. код]

У міфології та фольклорі[ред. | ред. код]

Відьомині кільця серед моху в Ісландії (видимі через поширення грибниці)

У міфології та фольклорі ці місця вважаються небезпечними. Західноєвропейські, зокрема англійські, скандинавські і кельтські традиції стверджують, що відьмині кільця з грибів утворюються в результаті танців ельфів або фей. Такі оповіді принаймні відносяться до середньовічного періоду; середньовічна англійська назва elferingewort («ельфійське кільце»), що означала дещо на кшталт «кільце з ромашок утворене танцюючими ельфами» з'являється ще в 12-му столітті[36]. В своїй Історії Готів (1628), Олаф Магнус вказав на цей зв'язок, говорячи що кільця, випалені в землі танцюючими ельфами[37].

У Німеччині вірили, що у цьому колі відьми танцюють на Вальпургієву ніч[38]. У багатьох народів Європи заборонено заходити у ці кола. У Франції існує повір'я, що коло охороняє баньката жаба, яка проклинає кожного, хто туди заходить. Результатом прокляття може бути втрата очей[39]. У фольклорі Тіроля, відьмині кільця пов'язували з казками про драконів; такі кільця створювали дракони своїм вогняним хвостом. На Філіппінах такі кільця пов'язували з існуванням крихітних духів[40].

Галерея[ред. | ред. код]

  • Кільце в лісі
    Кільце в лісі
  • Кільце на газоні
    Кільце на газоні
  • Напівкільце серед польових трав
    Напівкільце серед польових трав
  • Товариш рятує від захоплення у кільце фей[41]
    Товариш рятує від захоплення у кільце фей[41]
  • Картина англ. William Holmes Sullivan «Кільце фей чи зачарований волинник»
    Картина англ. William Holmes Sullivan «Кільце фей чи зачарований волинник»
  • Старовинна гравюра 17 ст. із зображенням гриба, біля якого танцюють феї
    Старовинна гравюра 17 ст. із зображенням гриба, біля якого танцюють феї
  • Картина англ. Richard Doyle «Феї та поганки»
    Картина англ. Richard Doyle «Феї та поганки»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Gardens;, jurisdiction:Commonwealth of Australia; corporateName:Australian National Botanic. What is a fungus ?. www.anbg.gov.au (англ.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2020.
  2. ↑ Fairy Ring. 1911 Encyclopædia Britannica. Т. Volume 10. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
  3. ↑ а б Dernoeden, Peter H. (15 липня 2000). Creeping Bentgrass Management: Summer Stresses, Weeds and Selected Maladies (англ.). John Wiley & Sons. с. 64—65. ISBN 978-1-57504-143-8.
  4. ↑ Böttcher, Helmuth M. Miracle Drugs William Henemann Ltd. London 1963 p. 227
  5. ↑ а б в г д е ж Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA (2008). Dictionary of the Fungi (вид. 10th). Wallingford: CABI. с. 253. ISBN 978-0-85199-826-8.
  6. ↑ Gregory, P.H. (1982). Fairy rings; Free and tethered. Bulletin of the British Mycological Society. 16 (2): 161—163. doi:10.1016/S0007-1528(82)80013-8.
  7. ↑ Ramsbottom, John (1953). Mushrooms & Toadstools. Collins. с. 125. ISBN 1-870630-09-2.
  8. ↑ Edwards PJ. (1988). Effects of the fairy ring fungus Agaricus arvensis on nutrient availability in grassland. New Phytologist. 110 (3): 377—81. doi:10.1111/j.1469-8137.1988.tb00275.x.
  9. ↑ Wang B, Lu B, Jia DH (2009). Genetic relationships between Agaricus campestris fruit bodies from fairy rings based on ISSR markers. Acta Edulis Fungi (Chinese) . 16 (4): 1—4. ISSN 1005-9873.
  10. ↑ Benjamin, Mushrooms: poisons and panaceas, p. 305.
  11. ↑ а б Terashima Y, Fukiharu T, Fujiie A (2004). Morphology and comparative ecology of the fairy ring fungi, Vascellum curtisii and Bovista dermoxantha, on turf of bentgrass, bluegrass, and Zoysiagrass. Mycoscience. 45 (4): 251—60. doi:10.1007/s10267-004-0183-y.
  12. ↑ Carluccio, Antonio (2003). The Complete Mushroom Book. Quadrille. с. 75. ISBN 1-84400-040-0.
  13. ↑ а б в Dickinson, C.H. (1979). Fairy rings in Norfolk. Bulletin of the British Mycological Society. 13 (2): 91—94. doi:10.1016/S0007-1528(79)80005-X.
  14. ↑ Chanterelle Fairy Ring. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  15. ↑ а б Haas, 1969, с. 132.
  16. ↑ Dowson CG, Rayner AD, Boddy L (1989). Spatial dynamics and interactions of the woodland fairy ring fungus Clitocybe nebularis. New Phytologist. 111 (4): 699—705. doi:10.1111/j.1469-8137.1989.tb02365.x.
  17. ↑ Hjelm, Olof (1996). Analysis of halogenated organic compounds in coniferous forest soil from a Lepista nuda (wood blewitt) fairy ring. Chemosphere. 32 (9): 1719—28. doi:10.1016/0045-6535(96)00089-6. ISSN 0045-6535.
  18. ↑ Horak E, Wood AE (1990). Cortinarius Fr. (Agaricales) in Australasia. 1. Subgen. Myxacium and subgen. Paramyxacium (PDF). Sydowia. 42: 88—168. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  19. ↑ Evenson VS (1997). Mushrooms of Colorado and the Southern Rocky Mountains. Big Earth Publishing. с. 121. ISBN 9781565791923.
  20. ↑ Eppinger M. (2006). Field Guide to Mushrooms and Other Fungi of Britain and Europe. New Holland Publishers. с. 114. ISBN 978-1-84537-474-7.
  21. ↑ Mercier J, Carson TD, White DB (1999). Fairy rings in turf associated with the bird's nest fungus Cyathus stercoreus. Plant disease. 83 (8): 781. doi:10.1094/pdis.1999.83.8.781d. ISSN 0191-2917.
  22. ↑ Zeitlmayr, Linus (1976). Wild Mushrooms:An Illustrated Handbook. Garden City Press, Hertfordshire. с. 80. ISBN 0-584-10324-7.
  23. ↑ Smith AH, Morse EE (1947). The Genus Cantharellus in the Western United States. Mycologia. 39 (5): 497–534 [508–10]. doi:10.2307/3755192. JSTOR 3755192. PMID 20264537.
  24. ↑ Haas, 1969, с. 62.
  25. ↑ McKnight KH, Peterson RT, McKnight VB (1998). A Field Guide to Mushrooms: North America. Houghton Mifflin Harcourt. с. 209. ISBN 9780395910900. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  26. ↑ Huffman DM (2008). Mushrooms and Other Fungi of the Midcontinental United States (Bur Oak Guide). Iowa City, Iowa: University of Iowa Press. с. 85. ISBN 9781587297250. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 1 листопада 2017.
  27. ↑ Haas, 1969, с. 130.
  28. ↑ Bas, Cornelis; Kuyper, Th. W.; Noordeloos, M. E. (1995). Flora Agaricina Neerlandica - 3. CRC Press. с. 74—75. ISBN 9789054106166.
  29. ↑ Choi JH, Fushimi K, Abe N, Tanaka H, Maeda S, Morita A, Hara M, Motohashi R, Matsunaga J, Eguchi Y, Ishigaki N, Hashizume D, Koshino H, Kawagishi H (2010). Disclosure of the "fairy" of fairy-ring-forming fungus Lepista sordida. ChemBioChem. 11 (10): 1373—37. doi:10.1002/cbic.201000112. PMID 20486242.
  30. ↑ Nilsson та Persson, 1977, с. 38.
  31. ↑ Haas, 1969, с. 170.
  32. ↑ Haas, 1969, с. 46.
  33. ↑ Nilsson та Persson, 1977, с. 24.
  34. ↑ Haas, 1969, с. 142.
  35. ↑ Lamaison, Jean-Louis; Polese, Jean-Marie (2005). The Great Encyclopedia of Mushrooms. Könemann. с. 89. ISBN 3-8331-1239-5.
  36. ↑ Hall 75.
  37. ↑ Morgan, 1995, с. 30.
  38. ↑ Morgan, Adrian (1995). Toads and Toadstools: The Natural History, Folklore, and Cultural Oddities of a Strange Association. Berkeley, California: Celestial Arts Publishing. ISBN 0-89087-777-7. — P. 13.
  39. ↑ Morgan, 1995, с. 13.
  40. ↑ Morgan, 1995, с. 12.
  41. ↑ Sikes, Wirt (1880). British Goblins: Welsh Folk-lore, Fairy Mythology, Legends and Traditions. London: Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Відьмине_кільце&oldid=39713012