Військово-морські сили Таїланду
Королівський тайський флот ( Abrv: RTN, ทร;. тай. กองทัพเรือไทย ) - військово-морські сили Таїланду, були створені у сучасній формі у 1906 році. Флот був модернізований адміралом, принцем Апако́ном Кьянтіво́нгом, (1880–1923), відомим як "батько Королівського флоту". Вони мають структуру, що включає корабельне угруповання, Королівську морську піхоту та Командування протиповітряної та берегової оборони.
Діють три військово-морські регіональні командування: Північна Сіамська затока (перше командування; Південна Сіамська затока (друге командування); та Андаманське море ( Індійський океан ) (третє командування). Королівський військовий флот Таїланду має також свою авіацію.
Військова історія Таїланду охоплює 1000 років збройної боротьби - від війн за незалежність від імперії кмерів до боротьби з її регіональними суперниками, Бірмою та В'єтнамом, та періодів конфліктів з Британією та Францією в колоніальну епоху.
Військово-морські сили складалася в основному з річкових військових кораблів, місією яких був контроль над річкою Чао Прая та захист кораблів, що перевозили армію до місця бойових дій. Військові кораблі перевозили до 30 мушкетерів та гармат, які стріляли 6- або 12 фунтовими снарядами.
Пакнамський інцидент це сіамський військово-морський конфлікт, який відбувся під час франко-сіамської війни в липні 1893 р. Три французькі кораблі порушили сіамську територію і були зупинені попереджувальними пострілами по них з сіамського фортом та силою гармат на річці Чао-Прая в Пакнамі. У наступній битві Франція перемогла і заблокувала Бангкок. Мир було відновлено 3 жовтня 1893 р., після того, як англійці чинили тиск як на сіамців, так і на французів, щоб досягти врегулювання конфлікту шляхом переговорів.
Перша світова війна не мала прямого впливу на Сіам через віддаленість від бойових дій. Однак війна дала можливість королю Рамі VI зміцнити позиції своєї країни на міжнародній арені. Він також використовував війну як засіб просування концепції сіамської нації.
Сіамські моряки входили до складу добровольчих експедиційних сил, що складалися з медичного, автомобільного транспорту та авіаційних загонів. [8] На початку 1918 року з тисяч добровольців було відібрано 1284 чоловіки. Ці сили, якими командував генерал-майор Фрая Бхіджай Джанрідді, були відправлені до Франції.
У 2019 фінансовому році (2019 рік) бюджет ВМС склав 45 485 мільйонів бат. [1] У прогнозованому періоді 2020 року його бюджет прогнозується в 47 300 000 бат. [2]
До останнього часу у складі ВМС Таїланду діяли два повітряні крила. Кожне з трьох ескадрилій, але друге також включає та окремий підрозділ, приписаний до авіаносця Chakri Naruebet. Морська авіація нараховує 23 літаки та 26 вертольотів, які діють з баз в У-Тапао, Сонгхкла та Пхукет.
Річковий патрульний полк Королівського військово-морського флоту Таїланду підтримує безпеку та протидіє нелегальній міграції, торгівлі людьми, наркоторгівлі, іншим загрозам національній безпеці на річках Чаопхрая та Меконг, інших внутрішніх водних шляхах.[3]
- Mach, Andrzej (1988). Re: The Royal Thai Navy. Warship International. XXV (3): 226—227. ISSN 0043-0374.
- Mach, Andrzej (1988). Re: The Thai Navy. Warship International. XXV (2): 113—116. ISSN 0043-0374.
- Roberts, Stephen S. (1986). The Thai Navy. Warship International. XXIII (3): 217—265. ISSN 0043-0374.
- Ruth, Richard A. "Prince Abhakara’s Experiences with Britain’s Royal Navy: Education, Geopolitical Rivalries and the Role of a Cretan Adventure in Apotheosis". Sojourn: Journal of Social Issues in Southeast Asia, vol. 34, no. 1, 2019, pp. 1–47. .ISSN 0217-9520ISSN 0217-9520 [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Thailand's Budget in Brief Fiscal Year 2019. Bureau of the Budget. 20 грудня 2018. с. 84. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
- ↑ Prawit defends army spending. Bangkok Post. 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
- ↑ The Royal Thai Navy (RTN) received six Special Operations Craft – Riverine (SOC-R). Thai Military and Asian Region. 28 березня 2016. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 5 грудня 2019.
| Незалежні держави |
Азербайджан • Бангладеш • Бахрейн • Бруней • В'єтнам • Грузія² • Єгипет¹ • Ємен • Ізраїль • Індія • Індонезія • Ірак • Іран • Йорданія • Казахстан² • Камбоджа • Катар • Кіпр • КНР • КНДР • Корея • Кувейт • Ліван • Малайзія • Мальдіви • М'янма • ОАЕ • Оман • Пакистан • Росія² • Саудівська Аравія • Сінгапур • Сирія • Східний Тимор • Таїланд • Туркменістан • Туреччина² • Філіппіни • Шрі-Ланка • Японія |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||