Список держав та територій з обмеженим визнанням

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
   Не визнані жодною державою
   Визнані лише не членами ООН
   Не члени ООН, визнані принаймні одним членом ООН
   Члени ООН, не визнані, принаймні, одним членом ООН

Неви́знані держа́ви — світові геополітичні утворення, які не мають загального міжнародного визнання, але фактично більшою чи меншою мірою є суверенними країнами.

Більшість таких держав являють собою субнаціональні регіони, які відокремились від своїх держав. Деякі з них користуються військовою/економічною/політичною та часто неформальною дипломатичною підтримкою третіх країн, зацікавлених у їх існуванні.

Сучасні невизнані держави[ред. | ред. код]

Члени ООН, не визнані, принаймні, одним членом ООН[ред. | ред. код]

Перелічені країни визнані більшістю держав світу. Всі вони, окрім Святого Престолу, є членами ООН. Вони підтримують дипломатичні зв'язки з більшістю світових держав, однак офіційно не визнані декотрими країнами.

Не члени ООН, визнані принаймні одним членом ООН[ред. | ред. код]

Тут вказано країни, які тільки частково визнані загалом інших країн-членів ООН.

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Республіка Китай Республіка Китай 1971 Контролює Тайвань та кілька інших дрібних островів з часу своєї поразки у громадянській війні в Китаї у 1949, у 1971 втратила місце в ООН (на користь Китайської Народної Республіки) і зараз офіційно визнана 23 країнами та Ватиканом. Flag of the People's Republic of China.svg КНР вважає Тайвань своєю суверенною територією[12].
Північний Кіпр Північний Кіпр 1983 На північній половині острову Кіпр, заснований після її окупації турецькими військами у 1974. Республіка проголосила незалежність у 1983 та була визнана тільки Туреччиною. У 2004 Територія була юридично прийнята до ЄС як частина Республіки Кіпр, хоча фактично вона залишається за межами ЄС. Кіпр Кіпр вважає Північний Кіпр своєю суверенною територією[13].
Абхазія Абхазія 1992 Функціонує як самопроголошена незалежна країна. Розташована між Кавказом та Чорним морем, визнана як провінція Грузії. Після окупації незалежної Грузії Радянською Росією у 1921 під час громадянської війни, Абхазія була на короткий час формально відокремлена від Грузії, у 1931 Абхазія була знов об'єднана з Грузією на правах автономної республіки. Абхазія проголосила незалежність від Грузії у 1992, після чого розпочалась війна. Із червня 1994 триває угода про припинення вогню, Абхазія залишається поза контролем Тбілісі. Після Російсько-грузинської війни Абхазію визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела та Науру. Під час цієї війни під контроль Абхазії перейшла решта частини Кодорської ущелини, які Абхазія вважає своєю територією. Грузія Грузія вважає Абхазію своєю суверенною територією[14]. [15][16][17]
Південна Осетія Південна Осетія 1991 Після окупації незалежної Грузії Радянською Росією у 1921 під час громадянської війни, було створено Південноосетинську автономну область у межах радянської Грузії. Незалежність проголошено у 1991, припинення вогню відбулось у 1992. Після Російсько-грузинської війни Південну Осетію визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела та Науру. Грузія Грузія вважає Південну Осетiю своєю суверенною територією.
Flag of Kosovo.svg Косово 2008 Автономна провінція Сербії, фактично функціонує незалежно від неї під керуванням адміністрації ООН з 1999. З 17 лютого 2008 року — незалежна держава, визнана 108 країнами світу. Сербія Сербія вважає Косово своєю суверенною територією[18][19].
Flag of the Sahrawi Arab Democratic Republic.svg Західна Сахара 1976 Перебуває під адміністрацією Марокко з 1976, коли Іспанія полишила її територію. Частину Західної Сахари контролює Арабська Демократична Республіка Сахраві, яка була проголошена у 1976 Фронтом Полісаріо, визнана 48 країнами світу та є повноправним членом Африканського Союзу. Питання про суверенний статус Західної Сахари лишається невирішеним. Кероване ООН припинення вогню діє з вересня 1991. Західна Сахара міститься також у виданому ООН переліку територій, які перебувають під зовнішнім керуванням. Марокко Марокко вважає Сахраві своєю суверенною територією[20].
Flag of Palestine.svg Палестинська держава 1988 Проголошена у 1988 та визнана на жовтень 2018 року 134 країнами світу. Ізраїль Ізраїль не визнає Палестинську державу та контролює її територію[21][22][23][24][25][26].

Визнані лише не членами ООН[ред. | ред. код]

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Flag of Transnistria.svg Придністров'я 1990 Частина Молдови на схід від ріки Дністер. З 1990 самопроголошена та більш-менш функціонуюча держава, не визнана жодною країною світу. Молдова Молдова вважає Придністров'я своєю суверенною територією. [27]
Flag of Artsakh.svg Нагірно-Карабаська Республіка 1991 За міжнародним визнанням є частиною території Азербайджану, але більшість населення становлять етнічні вірмени. У 1991 проголошена незалежність та проведений референдум (99,89 % виборців проголосували за незалежність[28]). Існуюють усі ознаки держави (має власний Парламент, Уряд, Президента і т. д.), не визнана жодною країною світу, в тому числі і Вірменією. Азербайджан Азербайджан вважає Нагірний Карабах своєю суверенною територією. [29]

Не визнані жодною державою[ред. | ред. код]

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Flag of Somaliland.svg Сомаліленд 1991 Сомаліленд проголосив про свою незалежність від Сомалі в 1991 році. Він стверджує, що він є правонаступником держави Сомаліленд, короткочасної суверенної держави, яка існувала з 26 червня 1960 року (коли Британський протекторат Сомаліленду отримав повну незалежність від Сполученого Королівства) до 1 липня 1960 року (Коли Сомаліленд об'єднався з Сомалі для формування Сомалійської республіки). Сомаліленд на міжнародному рівні визнаний автономним регіоном Сомалі. Сомалі Сомалі вважає Сомаліленд своєю суверенною територією. [30][31]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. CONSTITUTION OF THE PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA. www.hkhrm.org.hk. Процитовано 2016-07-31. 
  2. Nilufer Bakhtiyar: "For Azerbaijan Pakistan does not recognize Armenia as a country". Процитовано 2016-07-31. 
  3. https://web.archive.org/web/20090219074354/http://foreignaffairscommittee.org/includes/content_files/Report%2021%20-%20Visit%20to%20Azerbaijan.pdf
  4. http://www.europarl.europa.eu/meetdocs/2004_2009/documents/nt/553/553930/553930en.pdf
  5. The World Factbook. www.cia.gov. Процитовано 2016-07-31. 
  6. Xinhua - English. news.xinhuanet.com. Процитовано 2016-07-31. 
  7. http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/note/join/2008/389024/EXPO-AFET_NT(2008)389024_EN.pdf
  8. http://www.ioc.u-tokyo.ac.jp/~worldjpn/documents/texts/docs/19650622.T1E.html. www.ioc.u-tokyo.ac.jp. Процитовано 2016-07-31. 
  9. Asia Times - News and analysis from Korea; North and South. www.atimes.com. Процитовано 2016-07-31. 
  10. South Korea - World War II and Korea. countrystudies.us. Процитовано 2016-07-31. 
  11. Sterngold, James (1994-09-03). China, Backing North Korea, Quits Armistice Commission. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 2016-07-31. 
  12. Global Investment and Business Center, Inc. Staff Taiwan Foreign Policy and National Security Yearbook 2011 Second Edition International Business Publications, USA ISBN 0-7397-3660-4 Online version available at Google Books
  13. Hadar, Leon (16 November 2005). In Praise of 'Virtual States'. AntiWar. Процитовано 28 February 2008. 
  14. Clogg, Rachel (2001). Abkhazia: Ten Years On. Conciliation Resources. Процитовано 26 February 2008. 
  15. BBC NEWS - Europe - Russia recognises Georgian rebels. 
  16. Venezuela's Chavez draws closer to Moscow. Reuters. 10 September 2009. Процитовано 20 October 2009. 
  17. John Pike. Georgia mocks Nauru's recognition of Abkhazia. Globalsecurity.org. Процитовано 25 June 2010. 
  18. Kosovo MPs proclaim independence. BBC News. 17 February 2008. Процитовано 28 February 2008. 
  19. Kosovo (PDF). Архів оригіналу за 2008-02-16. Процитовано 25 June 2010. 
  20. Sahrawi Arab Democratic Republic. Sahrawi Arab Democratic Republic. 27 February 1976. Архів оригіналу за 2 May 2008. Процитовано 28 February 2008. 
  21. International Recognition of the State of Palestine. Official website of the Palestinian National Authority. November 1988. Архів оригіналу за 10 October 2003. . The PNA has publicly acknowledged recognition from 94 states, including the former Yugoslavia.
  22. Venezuela Pledges Support for Palestinian Statehood during Abbas Visit, November 2009.
  23. «Costa Rica Recognizes 'Palestine'», The Journal of Turkish Weekly 26 February 2008 Retrieved 2011-02-07
  24. South African Representative Office to the Palestinian National Authority. Sarep.org. Процитовано 25 June 2010. 
  25. Embassies of Palestine. Webgaza.net. Процитовано 25 June 2010. 
  26. Embassy of the State of Palestine in Bratislava. Palestine.sk. Архів оригіналу за 2009-08-09. Процитовано 25 June 2010. 
  27. Abkhazia: Ten Years On. BBC 2. 2001. Архів оригіналу за 2009-12-21. Процитовано 16 June 2008. 
  28. Сванте Корнелл. «Конфлікт у Нагірному Карабасі: динаміка та перспективи вирішення».
  29. BBC Country Profiles: Regions and territories: Nagorno-Karabakh. Retrieved 2009-09-14.
  30. Ker-Lindsay, James (2012). The Foreign Policy of Counter Secession: Preventing the Recognition of Contested States. Oxford University Press. с. 53. «...there are three other territories that have unilaterally declared independence and are generally regarded as having met the Montevideo criteria for statehood but have not been recognized by any states: Transnistria, Nagorny Karabakh, and Somaliland.» 
  31. BBC Country Profiles: Regions and territories: Somaliland. Retrieved 2009-09-14.