Список держав та територій з обмеженим визнанням

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
   Не визнані жодною державою
   Визнані лише не членами ООН
   Не члени ООН, визнані принаймні одним членом ООН
   Члени ООН, не визнані, принаймні, одним членом ООН

Неви́знані держа́ви — світові геополітичні утворення, які не мають загального міжнародного визнання, але фактично більшою чи меншою мірою є суверенними країнами.

Більшість таких держав являють собою субнаціональні регіони, які відокремились від своїх держав. Деякі з них користуються військовою/економічною/політичною та часто неформальною дипломатичною підтримкою третіх країн, зацікавлених у їх існуванні.

Сучасні невизнані держави[ред. | ред. код]

Члени ООН, не визнані, принаймні, одним членом ООН[ред. | ред. код]

Перелічені країни визнані більшістю держав світу. Всі вони, окрім Святого Престолу, є членами ООН. Вони підтримують дипломатичні зв'язки з більшістю світових держав, однак офіційно не визнані декотрими країнами.

Не члени ООН, визнані принаймні одним членом ООН[ред. | ред. код]

Тут вказано утворення, які тільки частково визнані загалом інших країн-членів ООН.

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Республіка Китай Республіка Китай 1971 Контролює Тайвань та кілька інших дрібних островів з часу своєї поразки у громадянській війні в Китаї у 1949, у 1971 втратила місце в ООН (на користь Китайської Народної Республіки) і зараз офіційно визнана 13 країнами членами ООН та Ватиканом. КНР КНР вважає Тайвань своєю суверенною територією[11].
Flag of Western Sahara.svg Західна Сахара 1976 Перебуває під адміністрацією Марокко з 1976, коли Іспанія полишила її територію. Частину Західної Сахари контролює Арабська Демократична Республіка Сахраві, яка була проголошена у 1976 Фронтом Полісаріо. Питання про суверенний статус Західної Сахари лишається невирішеним. Кероване ООН припинення вогню діє з вересня 1991. Західна Сахара міститься також у виданому ООН переліку територій, які перебувають під зовнішнім керуванням. Офіційно визнана 44 країнами членами ООН та Південною Осетією є повноправним членом Африканського Союзу. Марокко Марокко вважає Західну Сахару своєю суверенною територією[12].
Північний Кіпр Північний Кіпр 1983 На північній половині острову Кіпр, заснований після її окупації турецькими військами у 1974. Республіка проголосила незалежність у 1983 та була визнана тільки Туреччиною. У 2004 Територія була юридично прийнята до ЄС як частина Республіки Кіпр, хоча фактично вона залишається за межами ЄС. Кіпр Кіпр вважає Північний Кіпр своєю суверенною територією[13].
Flag of Palestine.svg Палестинська держава 1988 Проголошена у 1988 та визнана 138 членами ООН, Ватиканом та Західною Сахарою. Ізраїль Ізраїль не визнає Палестинську державу та контролює її територію[14][15][16][17][18][19].
Південна Осетія Південна Осетія 1991 Після окупації незалежної Грузії Радянською Росією у 1921 під час громадянської війни, було створено Південноосетинську автономну область у межах радянської Грузії. Незалежність проголошено у 1991, припинення вогню відбулось у 1992. Після Російсько-грузинської війни Південну Осетію визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру та Сирія. Офіційно визнана 5 країнами членами ООН. Грузія Грузія вважає Південну Осетiю своєю суверенною територією.
Абхазія Абхазія 1992 Функціонує як самопроголошена незалежна країна. Розташована між Кавказом та Чорним морем, визнана як провінція Грузії. Після окупації незалежної Грузії Радянською Росією у 1921 під час громадянської війни, Абхазія була на короткий час формально відокремлена від Грузії, у 1931 Абхазія була знов об'єднана з Грузією на правах автономної республіки. Абхазія проголосила незалежність від Грузії у 1992, після чого розпочалась війна. Із червня 1994 триває угода про припинення вогню, Абхазія залишається поза контролем Тбілісі. Після Російсько-грузинської війни Абхазію визнали Росія, Нікарагуа, Венесуела, Науру та Сирія. Під час цієї війни під контроль Абхазії перейшла решта частини Кодорської ущелини, які Абхазія вважає своєю територією. Офіційно визнана 5 країнами членами ООН. Грузія Грузія вважає Абхазію своєю суверенною територією[20]. [21][22][23]
Косово Косово 2008 Автономна провінція Сербії, фактично функціонує незалежно від неї під керуванням адміністрації ООН з 1999. З 17 лютого 2008 року — незалежна держава, визнана 97 країнами членами ООН, а також Республікою Китай, Островами Кука та Ніуе. Сербія Сербія вважає Косово своєю суверенною територією[24][25].

Визнані лише не членами ООН[ред. | ред. код]

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Flag of Transnistria (state).svg Придністров'я 1990 Частина Молдови на схід від ріки Дністер. З 1990 самопроголошена та більш-менш функціонуюча держава, не визнана жодною країною світу. Визнана лише Абхазією, Південною Осетією та Нагірно-Карабаською Республікою. Молдова Молдова вважає Придністров'я своєю суверенною територією. [26]
Flag of Artsakh.svg Нагірно-Карабаська Республіка 1991 За міжнародним визнанням є частиною території Азербайджану, але більшість населення становлять етнічні вірмени. У 1991 проголошена незалежність та проведений референдум (99,89 % виборців проголосували за незалежність[27]). Існуюють усі ознаки держави (має власний Парламент, Уряд, Президента і т. д.), визнана лише Абхазією, Південною Осетією та Придністров'ям. Азербайджан Азербайджан вважає Нагірний Карабах своєю суверенною територією. [28]

Не визнані жодною, навіть не визнаною державою[ред. | ред. код]

Назва Проголошення Статус Незгідні Посилання
Flag of Somaliland.svg Сомаліленд 1991 Сомаліленд проголосив про свою незалежність від Сомалі в 1991 році. Він стверджує, що він є правонаступником держави Сомаліленд, короткочасної суверенної держави, яка існувала з 26 червня 1960 року (коли Британський протекторат Сомаліленду отримав повну незалежність від Сполученого Королівства) до 1 липня 1960 року (Коли Сомаліленд об'єднався з Сомалі для формування Сомалійської республіки). Сомаліленд на міжнародному рівні визнаний автономним регіоном Сомалі. Офіційно не визнаний жодною державою, хоча підтримує неофіційні відносини з кількома державами-членами ООН і Республікою Китай.[29][30] Сомалі Сомалі вважає Сомаліленд своєю суверенною територією. [31][32]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ International Recognition of Israel. www.jewishvirtuallibrary.org. Процитовано 24 лютого 2021. 
  2. ↑ CONSTITUTION OF THE PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA. www.hkhrm.org.hk. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 31 липня 2016. 
  3. ↑ Nilufer Bakhtiyar: "For Azerbaijan Pakistan does not recognize Armenia as a country". Процитовано 31 липня 2016. 
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20090219074354/http://foreignaffairscommittee.org/includes/content_files/Report%2021%20-%20Visit%20to%20Azerbaijan.pdf
  5. ↑ http://www.europarl.europa.eu/meetdocs/2004_2009/documents/nt/553/553930/553930en.pdf
  6. ↑ The World Factbook. www.cia.gov. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 31 липня 2016. 
  7. ↑ Xinhua - English. news.xinhuanet.com. Процитовано 31 липня 2016. 
  8. ↑ http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/note/join/2008/389024/EXPO-AFET_NT(2008)389024_EN.pdf
  9. ↑ South Korea - World War II and Korea. countrystudies.us. Процитовано 31 липня 2016. 
  10. ↑ Sterngold, James (3 вересня 1994). China, Backing North Korea, Quits Armistice Commission. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2016. 
  11. ↑ Global Investment and Business Center, Inc. Staff Taiwan Foreign Policy and National Security Yearbook 2011 Second Edition International Business Publications, USA ISBN 0-7397-3660-4 Online version available at Google Books
  12. ↑ Sahrawi Arab Democratic Republic. Sahrawi Arab Democratic Republic. 27 лютого 1976. Архів оригіналу за 2 травня 2008. Процитовано 28 лютого 2008. 
  13. ↑ Hadar, Leon (16 листопада 2005). In Praise of 'Virtual States'. AntiWar. Процитовано 28 лютого 2008. 
  14. ↑ International Recognition of the State of Palestine. Official website of the Palestinian National Authority. November 1988. Архів оригіналу за 10 жовтня 2003. . The PNA has publicly acknowledged recognition from 94 states, including the former Yugoslavia.
  15. ↑ Venezuela Pledges Support for Palestinian Statehood during Abbas Visit, November 2009.
  16. ↑ «Costa Rica Recognizes 'Palestine'» [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.], The Journal of Turkish Weekly 26 February 2008 Retrieved 2011-02-07
  17. ↑ South African Representative Office to the Palestinian National Authority. Sarep.org. Процитовано 25 червня 2010. 
  18. ↑ Embassies of Palestine. Webgaza.net. Процитовано 25 червня 2010. 
  19. ↑ Embassy of the State of Palestine in Bratislava. Palestine.sk. Архів оригіналу за 9 серпня 2009. Процитовано 25 червня 2010. 
  20. ↑ Clogg, Rachel (2001). Abkhazia: Ten Years On. Conciliation Resources. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 26 лютого 2008. 
  21. ↑ BBC NEWS - Europe - Russia recognises Georgian rebels. 
  22. ↑ Venezuela's Chavez draws closer to Moscow. Reuters. 10 вересня 2009. Процитовано 20 жовтня 2009. 
  23. ↑ John Pike. Georgia mocks Nauru's recognition of Abkhazia. Globalsecurity.org. Процитовано 25 червня 2010. 
  24. ↑ Kosovo MPs proclaim independence. BBC News. 17 лютого 2008. Процитовано 28 лютого 2008. 
  25. ↑ Kosovo (PDF). Архів оригіналу за 16 лютого 2008. Процитовано 25 червня 2010. 
  26. ↑ Abkhazia: Ten Years On. BBC 2. 2001. Архів оригіналу за 21 грудня 2009. Процитовано 16 червня 2008. 
  27. ↑ Сванте Корнелл. «Конфлікт у Нагірному Карабасі: динаміка та перспективи вирішення». Архів оригіналу за 30 січня 2008. Процитовано 30 січня 2008. 
  28. ↑ BBC Country Profiles: Regions and territories: Nagorno-Karabakh. Retrieved 2009-09-14.
  29. ↑ 索馬利蘭共和國RepublicofSomaliland-非洲地區. 中華民國外交部全球資訊網 (zh-Hant-tw). Процитовано 29 червня 2022. 
  30. ↑ 我國宣布將與索馬利蘭共和國互設代表處. 中華民國外交部全球資訊網 (zh-Hant-tw). 21 січня 2022. Процитовано 29 червня 2022. 
  31. ↑ Ker-Lindsay, James (2012). The Foreign Policy of Counter Secession: Preventing the Recognition of Contested States. Oxford University Press. с. 53. «...there are three other territories that have unilaterally declared independence and are generally regarded as having met the Montevideo criteria for statehood but have not been recognized by any states: Transnistria, Nagorny Karabakh, and Somaliland.» 
  32. ↑ BBC Country Profiles: Regions and territories: Somaliland. Retrieved 2009-09-14.
Держави-члени ООН
Частково невизнані
Держави,
що не є членами ООН
Визнані щонайменше
одним членом ООН
Визнані лише
не членами ООН
Невизнані
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_держав_та_територій_з_обмеженим_визнанням&oldid=37241174