Галдан Бошоґту-хан

Галдан Бошоґту-хан
ᠭᠠᠯᠳᠠᠨ ᠪᠣᠱᠣᠭᠲᠤ ᠬᠠᠭᠠᠨ
Народився	1644
Помер	3 травня 1697 Ача-Амтатай ·інтоксикація
Країна	Джунгарське ханство
Національність	ойрат
Діяльність	Бгікшу
Титул	хунтайджі Джунгарії
Посада	Хунтайджі і лама
Термін	1671—1697 роки
Попередник	Цецен-хан
Наступник	Цеван Рабдан
Конфесія	ламаїзм
Рід	Чорос
Батько	Батур-хунтайджі
Мати	Юм-Агас
Родичі	Цецен-хан
Брати, сестри	Сенґе
У шлюбі з	Ану-хатун
Діти	1 син і 1 донька

Галдан Бошоґту-хан (1644 — 3 травня 1697) — 4-й хан Джунгарії в 1671—1697 роках. Відомий також як Галдан-хунтайджі.

Життєпис

Молоді роки

Походив з ойратського племені чорос. Син Батур-хунтайджі, володаря Джунгарії. Його матір'ю була Юм-Агас, донька Хо-Урлюка, правителя Калмицького ханства. Народився у 1644 році. 1651 року Галдана було відправлено на навчання до Тибету, де той прийняв чернечі обітниці в монастирі Ташілунпо. Тут він вивчав буддійські канони, філософію, астрономію, астрологію, основи медицини та фармакології. Закінчивши освіту, захистив вчену ступінь ґеше-лхарамба.

У 1671 році був убитий старший брат Галдана — Сенґе. Ханський престол захопив один з вбивць — Цецен-тайджі, який став правити під ім'ям Цецен-хана. Про свої претензії на трон оголосив і Галдан (зняв духовний сан лами зі згоди Далай-лами V), який оженився на удові брата Ану-хатун, діставши цим підтримку Очірту-Цецен-хан, очільника хошоутів. Невдовзі на бік Галдана перейшла значна частина тайджі і нойонів. У першій битві перемогу здобув Цецен-хан. На річці Урунгу-Булак прихильники Цецен-хана — Чохур-Убаші і Алдар-Хошучі перемогли союзників Галдана — Алдара, Дайчіна і Гомбо. Цецен-хан відкочувала з річки Еміль вгору річкою Ілі, а потім перебрався до озера Хара-Нор. Тут загони Галдана наздогнали Цецен-хана і розгромили його. Багато прихильників Цецен-хана були взяті в полон, а інші розбіглися. Лами Джунгарії перейшли на бік Галдана. Цецен-хан був убитий у полоні або під час битви. Інший вбивця Сенґе — Цзотба-тайджі втік до Хошутського ханства. Після цього Галдана було оголошено хунтайджі Джунгарського ханства.

На чолі ханства

Придушення заколотів

Передусім новому правителю довелося докласти чималих зусиль для відновлення єдності ханства. Цьому усіляко протистояли тайджі, що відчули свою самостійність. Незабаром проти Галдана повстали сини Сенґе. Одного з них, Соном-Рабдана, було отруєно за наказом Галдан-хана, а другий — Цеван Рабдан втік до Турфану, а за іншими відомостями, до калмицького хана Аюки. У 1673 році проти Галдан-хана виступив стрийко Чокур-Убаші, якого підтримав тесть Галдана — Очірту-Цецен-хан. Джунгарський володар до 1677 року переміг обох суперників, які невдовзі загинули. Завдяки цьому розширив свої володіння до Ордоса і Кукунора. 1676 року заснував біля озера Зайсан містечко-монастир Бошоґту-хан-кіт.

Розширення володінь

Невдовзі отримав звернення від Далай-лами V, до якого звернувся накшбандійський суфій Аппак-ходжа, очільник «білогорців» (актаглик), що боровся за владу в Кашгарії з «чорногорцями» (каратаглик). Аппак-ходжу було вигнано з його володінь. Галдан-хан завдав поразки каратагликам, відновивши 1678 року владу Аппак-ходжи в Східному Туркестані, який опинився під зверхністю Джунгарії. 1679 році отримав від Далай-лами V титул «бошоґту» (божественний правитель).

1680 року чорні киргизи атакували Яркендське ханство. Галдан-хан виступив до Яркенду, де поставив залежного правителя Абд ар-Рашид-хана II. З 1681 року розпочав війну проти Казахського ханства. Спочатку завдав поразки Тауке-хану, але не зміг захопити важливе місто Сайрам. 1682 року підкорив оази Хамі і Турфан. У 1683—1684 роках здійснив ще 6 походів проти казахів, захопивши міста Сайрам, Шаш, Шимкент, Тараз. Потім встановив владу над чорними киргизами та сплюндрував Ферганську долину. 1687 року не зміг здобути важливе місто Туркестан. У захоплених володіннях Галдан намагався поширювати ламаїзм.

Війна за Халху

Галдан Бошоґту-хан вирішив об'єднати усі монгольські племена. До того ще Сенґе-хунтайджі було посилено вплив над державою алтин-ханів (північно-західна Монголія). Хунтайджіу 1687 році уклав союзний договір з одним з правителів Халхи — Шара-ханом, правителем держави дзасагту-хаанів (західна Халха). 1688 року останнього атакував Чахундордж, правитель держави тушету-ханів (центральна Халха). Війська Чахундорджа завдали поразки Шарі, який загинув у битві. Галдан-хунтайджі відправив на допомогу своєму союзнику загін у 300 вояків під орудою молодшого брата Дорчжі-Чжаба, але той зазнав поразки від армії тушету-хана й загинув.

У відповідь на це Галдан-хан на чолі 30-тисячної армії виступив проти Чахундорджа. Вирішальна битва відбулася в місцевості Кара-Ерчік і Цаган-Ерчік. Тут супротивників зустрів посланець зі Лхаси, який діяв від імені Далай-лами VI, і запропонував замиритися. Тушету-хан Чахундордж відступив до озера Чугдус-Нор, де став очікувати переговорів. Проте Галдан-хан розорив землі деяких тайджі правого крила Халхи. Невдовзі перейшов гори Хангай, де вислав війська на північ проти алтин-хана Гендуна, який намагався використати війну між джунгарами та тушету-ханом на свою користь. В результаті землі алтин-ханів (північно-західна Монголія та урянхайська область) було підкорено джунгарами.

За цим Галдан Бошоґту-хан вступив на землі лівого (східного) крила, після чого дійшов до місцевості Темура (річка Тамір, притока Орхона). Тут ойрати розгромили загін сина тушету-хана. Передові загони ойратів підійшли до монастиря Ердені-Дзу, резиденції Чжебдзун-Дамба-хутухти, брата Чахундорджа. На підступах до Ердені-Дзу Галдан-хан вдруге розділив свої сили, відправивши загін для походу на ставку Чжебдзун-Дамба-хутухти, а сам, знаючи про смерть Ілден-Равдана, правителя держави сецен-ханів (східна Халха), ухвалив рішення вирушити до Керулену, щоб поставити під свій контроль усю Халху. Чжебдзун-Дамба-хутухту зі своїми соратниками полишив свою резиденцію і втік до китайських володінь. Ойрати зайняли монастир Ердені-Дзу, пограбували його околиці, але сам монастир не чіпали. Ставка тушету-хана була захоплена і сплюндрована. Галдан-хан з головними силами підійшов до Керулену, переправився через нього і рушив уздовж річки, при цьому хан розсилав гінців до тайджі і нойонів держави сецен-ханів, повідомляючи, що його вороги — Чжебдзун-Дамба-хутухту і Чахундорджа, а з іншими халхасцями він не воює і закликає їх залишатися на місці і жити спокійно. Наприкінці серпня — початку вересня 1688 року Галдан-хан повернув свої війська від Керулена до Туула для повного знищення сил тушету-хана. В свою чергу Чахундорджа звернувся до цінського імператора Кансі по допомогу. 9—10 жовтня 1688 року біля озера Улугай Галдан-хан розгромив війська Чахундорджа, який став відступати до китайського кордону.

У цей час його небіж Цеван Рабдан захопив владу в Джунгарії. Цеван Рабдан підпорядкував своїй владі Турфан, розорив Хамі і перекрив перевали через гори Хангай — шлях з Монголії до Джунгарії. Новий дзасагту-хан Цевенжав не надав допомогу Галдан-хану, відступивши до південного Алтаю, а потім влітку 1690 року з'явився до імператора Кансі, визнавши того зверхність.

Зрештою імператор Кансі, що спостерігав за послабленням ханів Халхи, вирішив втрутитися у джунгаро-монгольське протистояння. У липні 1690 року дві маньчжурські армії, посилені загонами південних і північних халхів-монголів, виступили в похід проти Галдан-хана. 26 липня в битві на річці Улдза, на північному сході Халхи, джунгарський хан розгромив маньчжурський передовий корпус. 1—5 серпня 1690 року в битві при Улан-Бутуні величезна 100-тисячна китайська армія під проводом Кансі завдала поразки 20-тисячному війську Галдан-хан, використовуючи наявну артилерію, яку надав джунгарський хан. Втім знищити війська Галдан-хана не вдалося. Той влітку 1691 року відступив до західної Монголії, області Кобдо 1691 року. Під контролем Галдана залишалася невелика частина Халхи, а решта території Монголії була зайнята маньчжурськими військами.

У травні 1691 імператор Кансі організував у Долоннорі з'їзд халхаських ханів і знаті, покликаний юридично оформити входження Халхи до складу імперії Цін. що й було зроблено. Галдан-хан намагався привернути на свій бік когось з тайджі Халхи, проте марно. Влітку 1693 року Кансі запропонував Галдан-хану прийняти цінське підданство. Багато прихильників і прихильники Галдана стали залишати його і переходити на бік імперії і Цеван-Рабдана. Восени 1695 року Кансі почав проти Галдана новий похід. Три маньчжурські армії виступили на Монголію. На чолі головної армії знаходився сам імператор. 13 травня 1696 року 5-тисячне військо Галдана Бошоґту зазнало поразки від 50-тисячної китайської армії на річці Терелже. Галдан втратив в битві дружину Ану-хатун.

3 травня 1697 року Галдан Бошогту помер після нетривалої хвороби в урочищі Ача-Амтатай (тепер сомон Тонхіл аймака Говь-Алтай). За іншою версією, він, зневірившись повернути втрачене, наклав на себе руки, прийнявши отруту. Щоб не допустити наруги над трупом, тіло Галдана було негайно спалене.

Джерела

• Smith, Warren W., Jr. Tibetan Nation: A History Of Tibetan Nationalism And Sino-tibetan Relations (1997) Westview press. ISBN 978-0-8133-3280-2
• Wolfgang Romanovsky, Die Kriege des Qing-Kaisers Kangxi gegen den Oiratenfürsten Galdan: eine Darstellung der Ereignisse und ihrer Ursachen anhand der Dokumentensammlung «Qing Shilu», Wien, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1998
• C.R. Bawden, Modern History Mongolia Hb, Routledge, 2013, 64 p.