Гардін Володимир Ростиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гардін Володимир Ростиславович
Зображення
Зображення
Дата народження 6 (18) січня 1877[1]
Місце народження Твер, Російська імперія
Дата смерті 29 травня 1965(1965-05-29)[2][1][3] (88 років) або 28 травня 1965(1965-05-28)[4] (88 років)
Місце смерті Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Богословське кладовище
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Alma mater Другий Московський кадетський корпус (1894) і Перше Київське Костянтинівське військове училище
Професія кінорежисер, сценарист, військовослужбовець, актор театру, кіноактор, театральний режисер, актор, педагог, педагог
Заклад Всеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb ID 0306723

Володимир Ростиславович Гардін (справжнє прізвище Благонравов) (*18 січня 1877, Москва — † 29 травня 1965, Ленінград) — російський, радянський актор, режисер, сценарист. Один з перших режисерів ВУФКУ. Народний артист РРФСР (1935). Народний артист СРСР (1947).

Життєпис[ред. | ред. код]

В 1894 році закінчив Другий Московський кадетський корпус. З 1898 бере участь в любительських театральних постановках.

В 1913 році приходить в кіно. Того ж року в Києві разом з Яковом Протазановим знімає фільм «Ключі щастя». До 1917 року їм поставлено 33 картини.

З 1922 по 1925 рік співпрацює з ВУФКУ, знімає кілька фільмів в Ялті.

У 1919 році — один з організаторів, а потім — перший директор Держкіношколи в Москві (нині — ВДІК).

З 1924 року — режисер і актор ленінградських кіностудій: Держкіно, Белгоскіно, к/ст «Ленфільм».

Новий етап у творчості Гардіна почався у роки звукового кіно — він знімався як актор (картини: «Загибель сенсації» (1935), «Юність поета» (1937), «Петро Перший» (1937), «Петро Перший 2» (1938), «Людина у футлярі» (1939), «Антон Іванович сердиться» (1941) та багато ін.).

Похований на Богословському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Вибіркова фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Find a Grave — 1996.
  4. Library of Congress AuthoritiesLibrary of Congress.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Миславський В. Н., «Кино в Украине. 1896−1921. Факты. Фильмы. Имена.», «Торсинг», Харьков, 2005. ISBN 966-670-510-9. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]