Перше Київське Костянтинівське військове училище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перше Київське Костянтинівське військове училище — військовий навчальний заклад Російської імперії, що існував з 1865 року. Під час української революції у 1917 році урядом УНР на базі училища була була розгорнута перша українська військова юнацька школа. З 1920 року, після взяття території України під контроль більшовиками, на території училища діяло Київське вище військове інженерне училище зв'язку.

Історія[ред. | ред. код]

Училище було створено 1 жовтня 1865 року відповідно до наказу імператора Олександра ІІ від 27 червня 1865 року[1] як Київське піхотне інженерне юнкерське училище. Число курсантів при заснуванні — 200 осіб.

В 1897 році училище було перейменовано в Київське військове училище. По штату в училищі було необхідно 1 батальйонний командир, 4 ротних командира і 10 молодших офіцерів (в тім числі ад'ютант). До 1914 р. 4 роти і 400 юнкерів; 1.10.1914 г. відбувся останній випуск юнкерів в чині підпоручика. Училище перейшло до практики чотиримісячних прискорених випусків. Штат було збільшено до 630 юнкерів. Стройовий командний склад, крім своєї безпосередньої роботи, проводив читання лекцій з тактики і топографії. В зв'язку з тим, що з початком Першої світової війни в Києві було відкрито ще 3 військових училища, 26 вересня 1914 р. училищу було присвоєно найменування 1-ше Київське військове училище. 10 жовтня 1915 року після смерті князя Костянтина Костянтиновича Романова імператором велено іменувати як 1-ше Київське Костянтинівське військове училище.

Училище приймало участь в боях більшовиками в Києві 25.10.-1.11.1917 р. (убито 2 офіцера і 40 юнкерів, поранено 2 і 60). 5 листопада 1917 року, після збройних сутичок з більшовиками, частина особового складу Київського Костянтинівського військового училища захопила потяг і виїхала на Кубань, де в подальшому приймали участь у боях з загонами Червоної армії. Прибуло в Катеринодар 13.11.1917 р. училище в складі 25 офіцерів і 131 юнкера на чолі з генералом Калачовим. Більшість їх (близько 100 офіцерів і юнкерів) загинуло в Кубанських походах.

На території Костянтинівського військового училища 20 листопада 1917 року, за наказом Генерального секретаря з військових справ Симона Петлюри, була розгорнута перша українська військова юнацька школа, в складі якої перебували юнкери, що залишилися в Києві. Школі було присвоєно ім'я гетьмана Богдана Хмельницького. В січні 1918 року, коли війська червоногвардійців загрожували захопленням столиці Української Республіки, юнкери з 1-ї української військової юнацької школи взяли активну участь у боях з червоногвардійцями, зокрема в бою під Крутами, захищаючи Центральну Раду[2].

1 березня 1919 р. радянська влада організувала інженерні курси, які після переїзду з Харкова з 20.09.1920 розташувалась у будівлі училища, 01.11.1924 перейменовані на військову школу зв'язку, яка з часом перетворилась на Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв'язку ім. М. І. Калініна (1968—1992).

Після здобуття Україною незалежності у 1991 р., у зв'язку зі скороченням армії і численними реформами навчальний заклад зазнав суттєвих змін. На території училища діяв Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ».

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]