Глєбов Гліб Павлович

Глєбов Гліб Павлович
Псевдо	Глебов
Народився	29 квітня (11 травня) 1899 Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	3 березня 1967(1967-03-03) (67 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	Східне кладовище
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор, політик
Alma mater	Національний університет «Одеська політехніка» (1921)
Заклад	Білоруський АДТ імені Янки Купали
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Діти	Q98929984?
Нагороди
IMDb	ID 0322378
Медіафайли у Вікісховищі

Гліб Павлович Глєбов (справжнє прізвище — Сорокін; біл. Глеб Паўлавіч Глебаў; 1899—1967) — радянський, білоруський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1948).

Біографія

Художник Валентин Волков. Груповий портрет діячів білоруського театру Гліба Глєбова, Оскара Марикса, Володимира Владомирського (праворуч) 1959 рік.

Народився 29 квітня (11 травня) 1899 року у Вознесенську (нині Миколаївської області ) (за іншими джерелами — у Воскресенську, нині Московської області) в родині залізничного службовця.

У 1920 році закінчив Бендерівську чоловічу гімназію. У 1920—1921 роках навчався в Одеському політехнічному інституті.

У 1921—1923 роках — артист Одеського колективу російської драми (нині Одеський академічний російський драматичний театр), у 1924—1925 — Миколаївського театру російської драми (нині Миколаївський академічний художній російський драматичний театр), у 1925—1926 — Вознесенського російського драматичного театру.

З 1926 року — актор 1-го Білоруського драматичного театру (нині Національний академічний театр імені Янки Купали (у 1941—1947 рр. — художній керівник). Творчість актора характеризувалося глибокою психологічною глибиною, природністю, тонким гумором.

В 1943 році очолював фронтову бригаду театру.

Працював на радіо.

Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання (1962—1966).

Гліб Глєбов помер 3 березня 1967 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі.

Нагороди та звання

• Народний артист Білоруської РСР (1940)
• Народний артист СРСР (1948)
• Сталінська премія другого ступеня (1941) — за великі досягнення в галузі театрально-драматичного мистецтва
• Сталінська премія другого ступеня (1948) — за виконання ролі Кроплі у виставі «Костянтин Заслонов» А. Мовзона
• Два ордени Леніна (1940, 1955)
• Два ордена Трудового Червоного Прапора (1944, 1948)
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр .. » (1945).

Театральні роботи

• 1932 — «Батьковщина» Кузьми Чорного — Неміра
• 1937 — «Скупий» Мольєра — Гарпагон
• 1938 — «Партизани» Кіндрата Кропиви — Халімон
• 1939 — «Загибель вовка» Едуарда Самуйленка — Харкевич
• 1939 — «Хто сміється останнім» К. Кропиви — Туляга
• 1944 — «Павлинка» Янки Купали — Пустаревич
• 1947 — «Костянтин Заслонів» А. Мовзона — Кропля
• 1950 — «Калиновий гай» Олександра Корнійчука — Романюк
• 1954 — «Вибачте, будь ласка» Андрія Макайонка — Горошок
• 1959 — «Щоб люди не журились» А. Макайонка — Самосєєв
• «День чудових обманів» Річарда Шерідана — Мендоза

Фільмографія

• 1949 — Костянтин Заслонов — Антон Петрович Кропля
• 1952 — Павлинка (телеспектакль) — Пустаревич
• 1953 — Співають жайворонки — Симон Верас
• 1954 — Хто сміється останнім? — Микита Семенович Туляга
• 1955 — Зелені вогні — Калина
• 1955 — Нестерка — антиквар
• 1955 — Посіяли дівчата льон — агроном
• 1956 — Миколка-паровоз — міський голова
• 1957 — Наші сусіди — Іван Кіндратович Шпаковський
• 1957 — Поліська легенда — пан Антоній
• 1959 — Люди на мосту — Петро Савелійович Поромов
• 1959 — Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем — суддя Дем'ян Дем'янович
• 1959 — Сувора жінка — Спиридон Жилинка
• 1960 — Хліб і троянди — Ферапонт Тіунов
• 1960 — Перші випробування — дяк Бутяновський
• 1962 — Вулиця молодшого сина — підпільник
• 1963 — Не плач, Оленка (короткометражний)
• 1964 — Москва — Генуя — непман
• 1964 — Самотність — Фрол Баєв
• 1966 — Східний коридор — підпільник Зязюля
• 1967 — Запам'ятаємо цей день — бородатий селянин