Голяченко Олександр Михайлович
| Голяченко Олександр Михайлович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
3 травня 1992 Славів, Житомирська область | ||
| Смерть |
16 червня 2014 (22 роки) Харків (помер від поранень та опіків) | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
ЖОДТРК. Герої не вмирають. Олександр Голяченко |
Олекса́ндр Миха́йлович Голяченко (нар. 3 травня 1992, Славів, Черняхівський район, Житомирська область, Україна — 16 червня 2014, Харків, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Голяченко народився у селі Славів на Житомирщині. Батько — водій, мама — доярка, серед трьох дітей Сашко був наймолодшим. Захоплювався спортом, грав у футбол, закінчив Селянщинський спортивний ліцей, відслужив строкову службу у 95-й аеромобільній бригаді, здобув фах водія. Олександр хотів стати моряком, навчався в Одеській морській школі. По тому їздив на заробітки, щоб мати змогу продовжити навчання у вищому навчальному закладі.
З початком російської збройної агресії проти України 11 березня 2014 року був мобілізований як спеціаліст на посаду водія БТР-80.
Солдат, водій 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).
Підрозділ Олександра виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.
13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу села Хрестище, за півтора кілометра від Слов'янська. БТР № 622, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл влучив у передній відсік, де сиділи водій солдат Олександр Голяченко і командир машини молодший лейтенант Сергій Бабський. Кумулятивний струмінь пробив броню і вийшов через триплекс, усередині кабіни виникла пожежа. Олександр скерував БТР убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник Сергій Хартник[1] дістав осколкове поранення у живіт, але витягнув з машини водія і командира, усі троє сильно обгоріли. Водій БТРа солдат Олександр Голяченко дістав 80 % опіків тіла, Бабський — 35 % опіків тіла та осколкове поранення ока, довгий час лікувався, Хартнику зробили успішну операцію, легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук. Інші десантники не постраждали[2][3].
Олександра Голяченка разом з товаришами доправили в Ізюм, а звідти — у Харків. На третій день о 7:40 він помер від опіків і поранень у 4-ій клінічній лікарні Харкова. Ціною власного життя солдат Голяченко вивів з-під обстрілу екіпаж БТРа і врятував життя побратимів.
Похований на сільському кладовищі в рідному Славові. Залишились батьки і дві старші сестри.
Нагороди[ред. | ред. код]
19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
23 червня 2015 року нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[5].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Селянщинський спортивний ліцей носить ім'я Олександра Голяченка. 16 червня 2015 року біля ліцею відбувся мітинг, у якому взяли участь командир Олександра Голяченка Сергій Бабський, керівництво Черняхівського району, голова обласного ФСТ «Колос». На будівлі ліцею відкрили меморіальну дошку на честь Героя.
6 жовтня 2017 на місці бою між Хрестищем і Слов'янськом встановлено пам'ятний знак[6].
28 жовтня 2017 у Селянщині стартував Кубок з футзалу пам'яті Олександра Голяченка[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За останні дні на сході України поранені п'ять десантників 95-ї житомирської бригади. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Історії українських героїв. Бабський Сергій. Архів оригіналу за 19 квітня 2018. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ «На мені горіло все — і речі, і шкіра, і м'язи». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ Указ Президента України № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 8 червня 2017.
- ↑ У Львові 13 військових та 7 волонтерів отримали орден «Народний герой України». Архів оригіналу за 3 грудня 2015. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Пам'ять жива: в Слов'янську відкрили пам'ятники десантникам, які загинули у 2014 // 6262.com.ua Сайт міста Слов'янська, 6 жовтня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ У Черняхівському районі розіграли футзальний кубок на честь загиблого бійця // Житомир.today, 29 жовтня 2017. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Голяченко Олександр Михайлович [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Прощання з військовослужбовцем 95-ї окремої аеромобільної бригади Олександром Михайловичем Голяченком [Архівовано 30 липня 2017 у Wayback Machine.] // Житомирська РД НСТУ, 19 червня 2014.
- Селянщинському спортивному ліцею присвоєно ім'я воїна-героя Олександра Голяченка [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // «Моя Житомирщина», 16 червня 2015.
- Солдати (Україна)
- Народились 3 травня
- Народились 1992
- Померли 16 червня
- Померли 2014
- Військовики 95-ї десантної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Черняхівського району
- Померли в Харкові
- Поховані в Черняхівському районі