Очікує на перевірку

Грушецький Олег Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грушецький.
Олег Грушецький
Алег Грушэцкі
Народився8 травня 1974(1974-05-08) (50 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Країна Білорусь
Діяльністьлітератор
Alma materRepublican Institute for Vocational Educationd
ЗакладQ97386407?
Мова творівбілоруська
Напрямокказки, проза, поезія
Жанрповість, оповідання, фентезійні твори, дитяча література, вірші
ЧленствоTalakad, Q6468643? і Belarusian Scout Associationd
CMNS: Грушецький Олег Леонідович у Вікісховищі

Груше́цький Олег (нар. 8 травня 1974, Мінськ, БРСР) — білоруський письменник, журналіст, автор дитячої та пригодницької фентезійної літератури, поет, перекладач, громадський діяч.

Відродженець скаутингу в Білорусі, один із засновників «Об'єднання білоруських скаутів»[1][2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 травня 1974 року в Мінську. Навчався в СШ № 20 (з 1991 року — гімназія № 8). В юності і молодості багато займався різними видами спорту[2]. Трудову діяльність розпочав зі старшого вожатого в СШ № 140 (1992 рік).

1996 року пройшов навчання в РІПО (Республіканський Інститут Професійної Освіти) за навчальним планом «Управління підприємством в умовах ринкової економіки» з присвоєнням кваліфікації «менеджер-підприємець»[3]. Закінчив на відмінно. Після працював на заводі засобів комплексної автоматизації НВО «Гранат» менеджером відділу маркетингу[2].

2019 року успішно закінчив навчання в Інституті Польським, серед кращих випускників[4][5].

Батько трьох дітей[6][7]. Дочка — вихованка мінського білоруськомовного дитячого садка[8].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]
Олег Грушецький зі свідоцтвом Мін'юсту про реєстрацію «Об'єднання білоруських скаутів» в день отримання свідоцтва (12.08.1992)

З 1987 року — активний учасник товариства «Талака», яке займалося відродженням білоруської культури. 1989 року виділявся на Сеймі «Талакі» в члени Ради. На початку 1989 року став молодіжним керівником «Білоруського Учнівського Союзу» («БУС»)[2].

У серпні 1989 року зібрав перший скаутський загін, до складу якого увійшли в основному учні школи № 20, а також члени «БУС»[2]. Створений загін (який складався переважно з хлопців і кількох дівчат) взяв назву «Косинери», на честь косинерів Кастуся Калиновського. Це була перша спроба відродження білоруського скаутингу.

У серпні 1990 року брав участь у відкритті першого заїзду першого білоруськомовного дитячого табору «Грюнвальд» — урочисто піднімав прапор на церемонії відкриття[9]. На початку 1991 р. Олегом Грушецьким було надруковано перше сучасне білоруське скаутське видання — газета «Скаут Білорусі»[10].

1991 року представляв Білорусь на XVII Всесвітньому скаутському Джамбарі (скаутський зліт), що проходив з 8 до 16 серпня 1991 року в Південній Кореї. Грушецький був першим (і на той час єдиним) білоруським скаутом, який представляв Білорусь на світовому Джамбарі (на запрошення світового скаутського керівництва)[1].

1992 року став одним з організаторів установчого Сейму «Об'єднання білоруських скаутів». 21 березня 1992 року, під час Установчого Сейму, Олега Грушецького обрано членом Ради «ОБС». 14 серпня 1992 року в Республіканському скаутському таборі «Лесун» склав іспити з присвоєнням кваліфікації Скаут-майстра. 15 листопада 1992 року на зборах за освітою Мінської хоругви імені Вітовта був обраний членом Ради Мінської хоругви. У липні 1993 року відкривав перший Джамбарі «ОБС» — запалював велике Джамбарійське багаття.


Творчість

[ред. | ред. код]

1992 року почав писати бардівські і скаутські пісні. 1993 року виступив на «III білоруському фестивалі бардівської пісні» (28—29 серпня; присвячений Оршанській битві), пасля чаго быў запрошаны запісаць свае песні на «Белрадыё». Яго песні, як вершы, упершыню былі надрукаваныя ў часопісе «Першацвет» (№ 3, 1994).

Олег Грушецький пише казки, фентезі та вірші білоруською мовою[1]. Також друкується польською та українською мовами. Публікувався зі своїми творами, А також з літературознавчими, біографічними та публіцистичними статтями в білоруських газетах «Літаратура і мастацтва», «Настаўніцкая газета», «Культура», «Звязда», «Белорусская нива» («Сельская газета»), «Народная Воля», «Наша слова», «Новы Час», польській «Gazeta Polska Codziennie», в журналах «Маладосць», «Буся», «Бярозка», «Вясёлка», «Першацвет», «Роднае слова», українському журналі «Колобочок»[11], польських науково-історичних журналах «Mówią Wieki», «Rocznik Lubelski»[12]. Бере участь у творчих заходах поетичного театру «Арт. С»[13].

У вересні 2020 року він підтримав звернення білоруських дитячих письменників проти фальсифікацій виборів і актів насильства з боку білоруської влади і з вимогою відновити закон[14][15]. У листопаді 2020 року він підписався під відкритим зверненням білоруського письменницького співтовариства (організованим Союзом білоруських письменників) «Досить насильства, прийміть волю народу!», в якому також засуджувалося насильство і репресії з боку білоруської влади, а також містилася вимога, щоб влада визнала поразки і прийняла волю народу[16].

На думку Олега Грушецького білоруську літературу виділяє дух таємничості і загадковості, певної містичності і міфологічності[17]. Літературу він вважає «невід'ємною частиною культури, тим, на чому відбувається формування свідомості нації, її виховання, будується менталітет. А також формується культурний та інтелектуальний рівень тих, хто підростає»[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2015 рік — 2 місце на конкурсі «Товариства білоруської мови» на тему «Гуманітарні науки. Персоналії», за статтю «Білоруське фентезі»[18].
  • 2016 рік — диплом І ступені республіканського конкурсу науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: минуле очима сучасників» в номінації «Історія власного роду, сім'ї» (організатор — науково-методичний журнал Міністерства освіти РБ «Роднае слова»)[19].
  • 2017 рік — 1 місце в конкурсі «Культурний ракурс» газети «Література і мистецтво»[20].

Інше

[ред. | ред. код]
  • 2019 рік — лонг-лист IV Міжнародного літературного конкурсу «Російський Гофман—2019», номінація «Проза казкова, фантазійна»[21].
  • 2019 рік — книга «Країна Вимирання» увійшла в ТОП-10 кращих книг для дітей білоруською мовою (за версією TUT.BY)[22].
  • 2020 рік — книга" «Країна Вимирання» увійшла в ТОП-12 кращих білоруських дитячих видань[23].
Нагородження дипл. I ступеня на респ. конк. науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: Минуле очима сучасників». Нагороджує начальник управління у справах молоді Міносвіти РБ Н. Пшеничная
Нагородження дипл. I ступеня на респ. конк. науково-дослідних робіт «Пам'ять роду: Минуле очима сучасників». Нагороджує начальник управління у справах молоді Міносвіти РБ Н. Пшеничная 
Узнагароджанне дыпл. за 1-е месца ў конк. «Культурны ракурс» газ. «Літаратура і мастацтва». Разам з галоўным рэдактарам газ. «Літаратура і мастацтва» Л. Цімошык
Узнагароджанне дыпл. за 1-е месца ў конк. «Культурны ракурс» газ. «Літаратура і мастацтва». Разам з галоўным рэдактарам газ. «Літаратура і мастацтва» Л. Цімошык 

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Грушэцкі А. Краіна Вымярэнія. — Мн.: Кнігазбор, 2019. — 26 с. — ISBN 978-985-7227-01-3.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Таямнічае каралеўства. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2021. — 224 с. — ISBN 978-985-581-420-8.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Каралеўству патрэбны героі. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2022. — 276 с. — ISBN 978-985-581-506-9.
  • Грушэцкі А. Рыцар Янка і каралеўна Мілана. Агонь і лёд. — Мн.: Чатыры чвэрці, 2023. — 272 с. — ISBN 978-985-581-632-5.

У збірниках

[ред. | ред. код]
  • Грушэцкі А. Жаўнер i вужалка // Нявеста для Базыля: казкі / уклад. А. Спрынчан. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2017. — С. 52—70. — 214 с. — (Беларуская аўтарская казка).
  • Грушэцкі А. Дзяцей ён выхоўваў у любові да кніг. Пра педагога Янку Маўра // Янка Маўр. Наш вечны рабінзон: штрыхі да партрэта / уклад. М. Міцкевіч. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2018. — С. 85—88. — 127 с. — (ЖЗЛБ).
  • Грушэцкі А. Шыншыла (верш-скарагаворка) // Літаратурнае чытанне. 4 клас. Чытаем разам з буслікам / уклад. Т. А. Калінічэнка. — Мн.: Сэр-Віт, 2020. — С. 4. — 72 с. — (Школьная праграма).
  • Грушэцкі А. Як Ясь братоў ленавацца адвучыў // Бульбінка: творы пра любімую беларусамі бульбу / уклад. А. Спрынчан. — Мн.: Мастацкая літаратура, 2021. — С. 86—88. — 94 с. — (Нашы сімвалы).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Алег Грушэцкі // Народная Воля : газета. — Мн., 7 мая 2013. — Вип. 3777. — № 36. — С. 8. — ISSN 2071-9647. Архівовано з джерела 4 липня 2013. Процитовано 8 жовтня 2021.
  2. ↑ а б в г д е Юры Тамковіч (21 лютага 2020). Скаўтынг у сэрцы, казкі ў душы. mocny.by. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 24 лютага 2020.
  3. ↑ Дзяніс Марціновіч. У лесе, без дзяўчат і мабільнікаў // Народная воля : газета. — Мн., 12 жніўня 2016. — Вип. 4106. — № 59. — С. 4. Архівовано з джерела 24 серпня 2016.
  4. ↑ Сярод лепшых выпускнікоў Польскага Інстытута – адзін з аўтараў «Новага Часа». Новы Час. 8 червня 2019. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  5. ↑ Уручэнне пасведчанняў слухачам курсаў 2017/2019. Польскі інстытут у Мінску. 7 червня 2019. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 9 червня 2019.
  6. ↑ Юлия Сеньковец. Ангелы не спят // Минский курьер : газ.. — Мн. : Мінгарвыканкам, 21 снежня 2012. — Вип. 2322. — № 144. — С. 6. — ISSN 1992—3031. Архівовано з джерела 22 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2021.
  7. ↑ Алег Грушэцкі. Каралеўна і чорны бык // Маладосць : журнал. — 2015. — № 12. — С. 25—28. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  8. ↑ Беларусікі. Проста Марыя // Звязда : газета. — Мн. : РВУ «Звязда», 15 снежня 2016. — Вип. 28352. — № 242. — С. 12. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  9. ↑ Свэн Экдаль. Грунвальдская (Таненбергская) бітва 1410 г. і яе адлюстраванне ў помніках XX ст.. — Мн., кастрычнік 2010. — Вип. 97. — № 10. — С. 323. — ISSN 1392-9682. Архівовано з джерела 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  10. ↑ Скаўт Беларусі. Дэмакратычная апазыцыя Беларусі (1956-1991). Даведнік. 1999. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
  11. ↑ Олег Грушецький. Чому у звірів шуби різні // Колобочок. — 2022. — № 12 (грудень). — С. 7—9.
  12. ↑ Oleg Gruszecki. Agata Gruszecka – Polka na tronie rosyjskim // Rocznik Lubelski. — 2021. — Nr 47. — S. 55—72.
  13. ↑ Паэтычны тэатр «Арт.С» запрашае на творчы вечар. Новы Час. 2 грудня 2018. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2019.
  14. ↑ Беларускія дзіцячыя пісьменнікі супраць гвалту. Асоціація білорусів світу «Бацькаўшчына». 2020-09-38. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2021.
  15. ↑ Алесь Рудакоў (3 жовтня 2020). Бялыніцкі пісьменнік далучыўся да звароту беларускіх літаратараў, якія пішуць для дзяцей. 6TV.by. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2021.
  16. ↑ Хопіць гвалту, прыміце волю народа! Адкрыты ліст пісьменніцкай супольнасці. Союз білоруських письменників. 17 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 17 листопада 2020.
  17. ↑ Ганна Севярынец (28 студзеня 2015). VELVETавае інтэрв’ю. Слова чытачу: Алег Грушэцкі. Velvet.by. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 25 красавіка 2015.
  18. ↑ Вынікі конкурсу артыкулаў у Вікіпедыі. ТБМ. 28 липня 2015. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 11 жовтня 2021.
  19. ↑ Вынікі рэспубліканскага конкурсу “Памяць роду: мінулае вачыма сучаснікаў”. журнал «Роднае слова». 14 липня 2016. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2021.
  20. ↑ Культурны ракурс // Літаратура і мастацтва : газ.. — СПБ, РВУ «Звязда», 2017-01-06. — Вип. 4904. — № 1. — С. 16. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
  21. ↑ Бартфельд, Б. Н. Лонг-лист IV международного литературного фестиваля-конкурса «Русский Гофман2019». Проза сказочная, фантазийная // Альманах «Русский Гофман — 2019». — Калининград : Издательские решения, 2019. — С. 20. — ISBN 978-5-0050-8134-6.
  22. ↑ Кислицына Г.М. (13 грудня 2019). 10 лучших детских книг 2019 года. TUT.BY. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  23. ↑ Рублевська Л.І. (30 грудня 2020). Какую книгу положить ребенку под елочку? Топ-12 белорусских детских изданий — 2020. Звязда. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 11 жовтня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грушецький_Олег_Леонідович&oldid=41355965