Гуго фон Кайзер

Гуго фон Кайзер
нім. Hugo von Kayser
Народився	15 червня 1873(1873-06-15) Кобленц, Рейнланд-Пфальц
Помер	23 вересня 1949(1949-09-23) (76 років) Брауншвейг, Нижня Саксонія, ФРН
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна
Роки активності	з 1890
Військове звання	Генерал кінноти
Нагороди	Столітня медаль Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер ордена Корони Італії Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне Орден Генріха Лева Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) Орден Меджида 3 ступеня Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медіафайли у Вікісховищі

Гуго Макс фон Кайзер (нім. Hugo Max von Kayser; 14 червня 1873, Кобленц — 23 вересня 1949, Брауншвейг) — німецький воєначальник, генерал кінноти рейхсверу.

Біографія

Син оберста Прусської армії Едвіна фон Кайзера (1836—1887) і його дружини Клари, уродженої фон Ульрікі (1848—1921). 14 серпня 1864 року оберст Кайзер отримав спадкове прусське дворянство.

24 лютого 1890 року вступив у гусарський полк «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. Наприкінці січня 1897 року був переведений в 1-й Гессенський гусарський полк № 13 у Франкфурті-на-Майні, з листопада 1897 року до початку квітня 1902 року — полковий ад'ютант. З середини вересня 1904 року — ад'ютант 4-ї кавалерійської бригади в Бромберзі. З 18 серпня 1905 року — командир ескадрону Тюринзького гусарського полку № 12 в Торгау. З 22 квітня 1912 року — ад'ютант 1-ї кавалерійської інспекції в Познані. З 18 квітня по 30 вересня 1913 року служив в штабі гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3, а потім виконував обов'язки командира офіцерської школи верхової їзди в Падерборні.

З початком Першої світової війни спочатку був призначений командиром резервного гусарського полку № 5 і брав участь у боях на Західному фронті спільно з 13-ю резервною дивізією. У наступному році він командував уланським полком «Імператор Александер II Російський» (1-й Бранденбурзький) № 3. З 15 квітня 1916 року — командиром резервного гусарського полку № 5, з 4 травня 1916 року — запасного піхотного полку № 16, з січня 1918 року — командир гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. З 1 серпня 1918 року — командира кавалерійського стрілецького командування 14 на Західному фронті. 3 вересня року був важко поранений, тому кінець війни зустрів у шпиталі.

Після одужання в середині лютого 1919 року знову призначений командиром гусарського полку «фон Зітен» (Бранденбурзький) № 3. Після розпуску полку 1 серпня 1919 року призначений у військове міністерство, з 1 жовтня 1919 року — начальник штабу відділу інспекції кавалерії. З жовтня 1921 року — командир кавалерійського училища рейхсверу в Ганновері. З 1 січня 1925 року — командир 2-ї кавалерійської дивізії в Бреслау. 1 жовтня 1926 року повернувся у військове міністерство і був призначений інспектором кавалерії. З 1 грудня 1929 року — головнокомандувач 2-го групового командування в Касселі. 30 листопада 1931 року вийшов у відставку з правом носіння форми 3-го (Прусського) кавалерійського полку.

Сім'я

5 червня 1897 року одружився з Ільзою Брінкманн (1877). В пари народились 3 дітей: Едвін (1899), Маргарет (1901) і Бруно-Гайнц (1904). Зрештою вони розлучились і 18 серпня 1927 року Кайзер одружився з Гертрудою фон Віллерт (1881).

Звання

• Фанен-юнкер (24 лютого 1890)
• Фенріх (19 листопада 1890)
• Другий лейтенант (19 вересня 1891)
• Оберлейтенант (27 січня 1899)
• Ротмістр (15 вересня 1904)
• Майор (22 квітня 1912)
• Оберстлейтенант (18 квітня 1917)
• Оберст (18 грудня 1920)
• Генерал-майор (1 липня 1923)
• Генерал-лейтенант (1 лютого 1927)
• Генерал кінноти (1 грудня 1929)

Нагороди

• Столітня медаль
• Орден Червоного орла 4-го класу
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, лицарський хрест (Королівство Італія) — вручений почесним шефом 1-го Гессенського гусарського полку № 13, королем Віктором Емануїлом III.
• Орден Корони Італії, лицарський хрест — вручений почесним шефом 1-го Гессенського гусарського полку № 13, королем Віктором Еммануїлом III.
• Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 1-го класу
• Орден Генріха Лева, лицарський хрест 1-го класу
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го і 1-го класу
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
• Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
• Орден Меджида 3-го класу з шаблями (Османська імперія)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (травень 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendaten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 6: Hochbaum–Klutmann. Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 392—393.
• Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Alter Adel und Briefadel. Dreiundzwanzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha, 1921 S.404, 1931 S. 349—350.
• Geheime Kriegs-Kanzlei, Preußisches Kriegsministerium (Hrsg.): Rangliste der Königlich Preußischen Armee und des XIII. (Königlich Württembergischen) Armeekorps für 1904. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1904, S. 53.

Посилання

• Нагороди Кайзера. [Архівовано 26 вересня 2021 у Wayback Machine.]