Гімнокаліціум Бальда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гімнокаліціум Бальда
Gymnocalycium baldianum
Гімнокаліціум Бальда
Гімнокаліціум Бальда
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Gymnocalycium[1]
Вид: Гімнокаліціум Бальда
Gymnocalycium baldianum
(Speg.) Speg. 1905
Посилання
Вікісховище: Gymnocalycium baldianum
Віківиди: Gymnocalycium baldianum
EOL: 5190537
IPNI: 115357-2
ITIS: 907946
МСОП: 152213
NCBI: 762113
The Plant List: kew-2835543

Гімнокаліціум Бальда[2] (Гімнокаліціум Бальді, Gymnocalycium baldianum, (Speg.) Speg. 1905, місцева назва — «підборіддя карлика» (dwarf chin)[3]) — кактус з роду гімнокаліціум (підрід Gymnocalycium).

Біологічний опис

[ред. | ред. код]
Цвітіння Gymnocalycium baldianum

Один з небагатьох та найвідоміший червоноквітковий гімнокаліціум. Сірувато-зелене стебло зазвичай одиночне, його висота 4-10 см та 6-7 см в діаметрі, ребер близько 8-11, розділених на горбки; поздовжні борозни між ребрами гострі. Ареоли маленькі, еліптичні. Колючки тонкі, гнучкі, прилеглі до стебла, розташовані по краю ареоли, попелясто-сірі; кількість звичайно 5, часто і більше (7). Квітки середньої величини, близько 4 см завдовжки і такі ж у поперечнику, різноманітних тонів — від темно-рожевих до густо-червоних з металевим блиском. Тичинки і маточка рожево-пурпурові, приймочка коротка шестипроменева, білувато-жовта. Плоди темно-зелені. Коріння бульбоподібне.

Гібриди

[ред. | ред. код]
Gymnocalycium denudatum cv. Jan Suba

В колекціях є популярним гібрид гімнокаліціума Бальда з гімнокаліціумом голим (Gymnocalycium denudatum) Gymnocalycium denudatum cv. Jan Suba, названий на честь померлого чеського кактусівника Яна Шуби, який успішно створив цей культивар. Після численних спроб перехресного запилення Gymnocalycium denudatum з Gymnocalycium baldianum, він урешті-решт отримав рослину, яка має типовий зовнішній вигляд Gymnocalycium denudatum і цвіте красивими червоними квітками, притаманими Gymnocalycium baldianum. Цей гібрид в більшості випадків є автофертильним і дає дуже одноманітні сіянці.

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Спегаццині знайшов цю рослину в провінції Катамарка (Аргентина) та описав в 1905 році в «Cactacearum platensis Tentamen» як Echinocactus baldianum і який сам же потім, в 1925 році, зарахував до роду Gymnocalycium. Видову назву присвоїв на честь одного з своїх помічників на прізвище Бальді.[4]

Поширення

[ред. | ред. код]

Цей вид є ендемічним для Аргентини, зустрісається в провінції Катамарка, в Сьєрра-Анкасті, Сьєрра-Граціано, Сьєрра-де-Нарваєс, Сьєрра-де-Гуямба, Сьєрра-де-Манчао і у горах на схід від Андальгали.

Екологія

[ред. | ред. код]

Ця рослина часто зустрічається серед трави на висоті від 500 до 2 000 м над рівнем моря.

Охорона у природі

[ред. | ред. код]

Гімнокаліціум Бальда входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан — в найменшому ризику. Має досить обмежений, проте неперервний ареал. Основною загрозою для виду є комерційне збирання, особливо у період цвітіння, що припадає на Різдво. В деяких районах шкоди популяції наносять пожежі.

На природоохоронних територіях Аргентини цей вид не присутній.

Догляд за видом

[ред. | ред. код]

Цей вид особливо часто пропонується в продажу серед імпортних декоративних кактусів, нерідко — вже з бутонами і квітками.

Рослини цього виду в холодний сухий період стають м'якими і зморшкуватими. У культурі можна утримувати абсолютно сухими при температурах, близьких до 0 °C, протягом усієї зими, оскільки вони є гірськими рослинами. У період вегетації при рясному поливі вони можуть стояти на повному сонці.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  3. Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
  4. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1, стор. 257

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]