Гінріх Лозе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гінріх Лозе
нім. Hinrich Lohse
Народився2 вересня 1896(1896-09-02)[1][2]
Мюленбарбек, Штайнбург, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина[2]
Помер25 лютого 1964(1964-02-25)[1][2] (67 років)
Мюленбарбек, Штайнбург, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН[2]
Країна Німеччина
Діяльністьполітик
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
ЧленствоСА і Militant League for German Cultured
Посададепутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і член Ландтагу Пруссіїd
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[2] і Schleswig-Holsteinische Bauern- und Landarbeiterdemokratied
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг I класу
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Гінріх Лозе (нім. Hinrich Lohse; 2 вересня 1896, Мюленбарбек — 25 лютого 1964, Мюленбарбек) — високопоставлений діяч НСДАП і Третього рейху, один з організаторів і керівників окупаційного режиму на території СРСР, рейхскомісар рейхскомісаріату Остланд.

Біографія

[ред. | ред. код]

На початку Першої світової війни був призваний в армію, воював на Західному фронті. Після поразки Німеччини у війні, з 1919 по 1922 рік працював банківським клерком.

На початку 1923 року Лозе залишив службу в банку і вступив в НСДАП (партійний квиток № 37 522). Тут Лозе тісно зблизився з Грегором Штрассером. Гінріх Лозе, політик-початківець, заручився підтримкою Штрассера і завдяки його клопотанням 22 лютого 1925 року одержав вигідне призначення на пост гауляйтера Шлезвіг-Гольштейна, що можна було розцінити як успішний початок політичної кар'єри. Партія, однак, переживала не найкращі часи, і в підсумку через численні внутрішньопартійні інтриги і несхвальне ставлення офіційної влади (викликане скандальним Пивним путчем) її діяльність виявилася під забороною. Події розвивалися стрімко, і вже незабаром заборона була знята, не без участі братів Штрассерів. Гінріх Лозе вдруге вступив в НСДАП 13 липня 1925 року, і ось вже з цієї пори почалася ціла низка призначень партійного функціонера, який знову і знову виправдовував довіру своїх впливових покровителів. Незабаром він увійшов до складу ландтагу Пруссії. Потім, з 1928 по 1929 рік, Лозе займав важливу посаду начальника (комісара) гау Гамбург.

На початку тридцятих Лозе чекав черговий кар'єрний зліт. Він зумів зарекомендувати себе надійним і працездатним виконавцем, що володіє яскраво вираженими адміністративними здібностями. 15 липня 1932 року отримав нове призначення на посаду ландесінспектора НСДАП в підвідомчій йому області «Північ». Потім настав 1933 рік, який, без сумніву, можна вважати кульмінаційним у кар'єрі Лозе. За рік Гінріх Лозе різко просунувся по кар'єрній драбині. 30 січня він удостоївся звання обергруппенфюрера СА. У травні Лозі отримав призначення на пост обер-президента землі Шлезвіг-Гольштейн. Окрім цього, Лозе удостоївся статусу прусського державного радника. Через деякий час, вже в 1935 році, Гінріх Лозе був призначений імперським комісаром оборони XI військового округу.

Діяльність в рейхскомісаріаті Остланд

[ред. | ред. код]

17 липня 1941 року Лозі отримав призначення на посаду рейхскомісара окупованих східних територій — рейхскомісаріату Остланд. Саме на цій посаді Лозе здобув свою печальну славу. До складу рейхскомісаріату входили території Латвії, Естонії, Литви, Білорусії, які отримали статус генеральних комісаріатів зі своїми власними керівниками.

Штаб-квартира Лозе розташовувалася в Ризі. На території рейхскомісаріату Остланд були здійснені численні каральні акції проти мирного населення.

Будучи рейхскомісаром Остланду, Лозе одночасно продовжував виконувати обов'язки обер-президента землі Шлезвіг-Гольштейн. Восени 1944 року, в ході широкомасштабного наступу радянських військ, він фактично втік із Прибалтики. 6 травня 1945 року Лозе на вимогу британського командування був зміщений зі свого поста, а незабаром заарештований.

Післявоєнний період

[ред. | ред. код]

У 1948 році Гінріх Лозе постав перед судом з денацифікації в Білефельді. «Кривавий Гінріх» був засуджений до десяти років тюремного ув'язнення. У 1951 році було прийнято рішення звільнити в'язня за станом здоров'я. Останні роки життя екс-рейхскомісар прожив порівняно спокійно в рідному містечку, де і помер в 1964 році.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Лозе (другий ліворуч) в руїнах замку Доблена (1942)
    Лозе (другий ліворуч) в руїнах замку Доблена (1942)
  • Лозе (в окулярах) на ризькому вокзалі (1944)
    Лозе (в окулярах) на ризькому вокзалі (1944)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Munzinger Personen
  2. ↑ а б в г д е The Hitler Book / Hrsg.: H. Eberle, M. Uhl — 2005.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. 2. Auflage, Frankfurt a.M. 2007, ISBN 978-3-596-16048-8, S. 378 f.
  • Jörg Fligge: Lübecker Schulen im "Dritten Reich": eine Studie zum Bildungswesen in der NS-Zeit im Kontext der Entwicklung im Reichsgebiet, Schmidt-Römhild, Lübeck 2014, S. 980 (Biographische Hinweise).
  • Wistrich, Robert (1995). Who's Who in Nazi Germany. Routledge.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гінріх_Лозе&oldid=40174264