Девід Барстоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Барстоу
Народився21 січня 1963(1963-01-21) (61 рік)
Бостон, США
Країна США
Діяльністьжурналіст
Alma materМедільська школа журналістикиd[1] і Північно-Західний університет
ЗакладThe New York Times Companyd і Університет Каліфорнії (Берклі)[2]
Нагороди

Девід Барстоу (англ. David Barstow; 21 січня 1963, Бостон) — американський журналіст. Він виграв чотири Пулітцерівські премії, починаючи з 2005 року, всі вони пов'язані з його роботою з The New York Times, і був триразовим фіналістом Пулітцерівської премії в 1990-х роках, під час звітів для «Tampa Bay Times».

Життя і робота

[ред. | ред. код]

Народився в Бостоні, в 1986 році отримав ступінь бакалавра в Школі журналістики Меділь у Північно-західному університеті . Барстоу працював у The New York Times з 1999 року, і з 2002 року є журналістом-слідчим.

Девід працював у «Tampa Bay Times» у Флориді, де був фіналістом трьох репортерських Пулітцерівських премій: підсумкові новини у 1997 році, розслідування у 1998 році і пояснювальна журналістика в 1998 році (тепер вона називається пояснювальною звітністю).[3]

«Нью-Йорк таймс» виграла Пулітцерівську премію за публічну діяльність у 2004 році, посилаючись на «роботу Девіда Барстоу і Лоуелла Бергмана, які невпинно розглядали смерть і травми серед американських робітників та звинувачували роботодавців у порушеннях основних правил безпеки».[4]

У 2009 році Барстоу завоював Пулітцерівську премію за розслідувальні звіти під час роботи у «Таймс», — за «його наполегливу звітність, яка показала, що деякі пенсіонери, працюючи на радіо та телебаченні, співпрацювали з Пентагоном і деякі з них також мали нерозголошені зв'язки з компаніями, які отримували користь від політики, яку вони захищали».[5]

Однією з трьох історій, поданих для Пулітцерівської премії, був дослідницький репортаж «Машина повідомлень: телевізійна аналітика, прихована рука Пентагону» (20 квітня 2008 року).[5] Барстоу повідомив, що Міністерство оборони набрало понад 75 військовослужбовців у відставці, деякі з них мали нерозголошені зв'язки з оборонними підрядниками, і з'являлися на головних каналах у новинах як військові аналітики, коментуючи війну в Іраку на їхню користь.[6] Він писав: «Записи та інтерв'ю показують, як адміністрація Буша використовувала свій контроль над доступом до інформації, щоб перетворити аналітиків на свого роду медіа-троянського коня — інструмент, призначений для формування тероризму з головних телевізійних і радіомереж.» Незважаючи на те, що Пентагон спочатку оприлюднив заяву, що відновлює цю програму, представники офісу генерального інспектора Пентагону пізніше заявили, що вона має певні недоліки, і заява була знята.[7]

Барстоу і Alejandra Xanic von Bertrab поділили Пулітцерівську премію за розслідувальні звіти та премію Gerald Loeb за розслідувальну бізнес-журналістику (розкриття справи, як Wal-Mart використовував хабарництво для того, щоб домінувати на ринку в Мексиці).[8][9]

За його репортажі в «Нью-Йорк Таймс» про те, як майбутній президент Дональд Трамп і його сім'я уникали сплачувати приблизно півмільярда доларів податків,[10] Барстоу поділив Пулітцерівською премією 2019 за пояснювальну звітність з Сюзанною Крейг і Рус Бютнер.[11]

Історія прихованих рук

[ред. | ред. код]

Коли доповідь Барстоу була надрукована, стверджуючи, що деякі пенсіонери, які працювали в якості телевізійних аналітиків у прямих ефірах, були таємно обрані Пентагоном, щоб висвітлити своє бачення щодо війни в Іраку, більшість тих же американських телевізійних мереж не змогли назвати ім'я Барстоу в своїх новинах або говорити про його розслідування.[12] Проте після того, як Девід Барстоу виграв Пулітцерівську премію, він висловив думку, що його історія спричинила певні покращення в практиці телерадіомереж.[13]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Barstow, David; Craig, Suzanne; Buettner, Russ (2 жовтня 2018). Trump Engaged in Suspect Tax Schemes as He Reaped Riches From His Father. The New York Times. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.medill.northwestern.edu/about-us/awards/pulitzer-winners/david-barstow.html#:~:text=Barstow%20also%20won%20the%20Pulitzer,wars%20in%20Iraq%20and%20Afghanistan.
  2. ↑ https://journalism.berkeley.edu/person/david-barstow/
  3. ↑ The Pulitzer Prizes | Biography. Pulitzer.org. Pulitzer Prize. 21 січня 1963. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2010.
  4. ↑ «The 2004 Pulitzer Prize Winners: Public Service» [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.]. The Pulitzer Prizes. Retrieved 2013-11-19. With short biographies and reprints of 11 works (NY Times articles January 8 to December 23, 2003).
  5. ↑ а б The 2009 Pulitzer Prize Winners: Investigative Reporting [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.]. The Pulitzer Prizes. Retrieved 2009-04-20. With short biography and reprints of three works (NY Times articles April 20 and November 30, 2008).
  6. ↑ Barstow, David (20 квітня 2008). Behind TV Analysts, Pentagon's Hidden Hand. The New York Times. с. A1. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 21 червня 2019.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  7. ↑ EXCLUSIVE ... Pentagon Pundits: New York Times Reporter David Barstow Wins Pulitzer Prize for Exposing Military's Pro-War Propaganda Media Campaign. Democracynow.org. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 3 вересня 2010.
  8. ↑ The 2013 Pulitzer Prize Winner in Investigative Reporting. The Pulitzer Prizes. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
  9. ↑ UCLA Anderson School of Management Announces 2013 Gerald Loeb Award Winners. PR Newswire. 25 червня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  10. ↑ Grynbaum, Michael M. (15 квітня 2019). Pulitzer Prizes Focus on Coverage of Trump Finances and Parkland Shooting. The New York Times. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  11. ↑ Grynbaum, Michael M. (15 квітня 2019). Sun Sentinel Wins Public Service Pulitzer for Parkland Shooting Coverage. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  12. ↑ Greenwald, Glenn (April 21, 2009). «The Pulitzer-winning investigation that dare not be uttered on TV» [Архівовано 7 серпня 2009 у Wayback Machine.]. Salon.
  13. ↑ Strupp, Joe (23 квітня 2009). NYT's Barstow: Pulitzer-Winning 'Generals' Story Has Made a Difference. Editor and Publisher. Архів оригіналу за квітень 24, 2009. Процитовано червень 21, 2019.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Девід_Барстоу