Дем'янівський Сергій Григорович
Сергій Григорович Дем'янівський | |
---|---|
Народження | 10 грудня 1906 Київ |
Смерть | 19 липня 1994 (87 років) Москва |
Поховання | Хованський цвинтар |
Країна | Російська імперія СРСР Росія |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | артилерія |
Освіта | Військовий інститут іноземних мовd |
Роки служби | 1928—1929, 1932—1960 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Сергій Григорович Дем'янівський, іноді Демянівський (нар. 1906 — пом. 1994) — радянський військовик часів Другої світової війни, командувач артилерією 5-ї гвардійської стрілецької дивізії (11-а гвардійська армія), гвардії полковник. Герой Радянського Союзу (1945).
Народився 10 грудня 1906 року в місті Києві в родині службовця. Українець. Після закінчення професійно-технічної школи працював на будівництві, у геологорозвідці, на заводі.
У лавах РСЧА перебував у 1928—1929 роках та з 1932 року. Закінчив артилерійські курси, проходив військову службу в стройових частинах.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Брянському, 2-у Прибалтійському і 3-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.
Початок війни капітан С. Г. Дем'янівський зустрів на посаді командира 2-го артилерійського дивізіону 664-го гаубичного артилерійського полку 162-ї стрілецької дивізії 5-ї армії Західного фронту. У липні 1942 року брав участь у Смоленській битві.[1]
У 1942—1943 роках — начальник 2-го відділення артилерійського забезпечення УКАРТ 33-ї армії. У 1943 році підполковник С. Г. Дем'янівський призначений командувачем артилерії 5-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Особливо відзначився у боях на території Східної Пруссії. Вміло організував артилерійське забезпечення під час форсування затоки Фрішес-Каф і 26 квітня 1945 року з частинами переправився через затоку. Вогнем артилерії дивізії сприяв захопленню і розширенню плацдарму. Під час штурму військово-морської бази і міста Піллау замінив командира частини, що вибув зі строю, і вміло керував діями частини.
Після закінчення війни продовжив військову службу в ЗС СРСР. У 1947 році закінчив Вищі академічні курси, у 1953 році — Військовий інститут іноземних мов. Викладав у тому ж інституті. З 1960 року полковник С. Г. Дем'янівський — у відставці.
Мешкав у Москві, де й помер 19 липня 1994 року. Похований на Хованському Західному кладовищі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 травня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм»[2], полковникові Дем'янівському Сергію Григоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5037).
Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (18.03.1942, 13.07.1944, 31.03.1945, …), орденами Суворова 3-го ступеня (24.04.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) і 2-го (31.10.1943) ступенів, Червоної Зірки і медалями.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Червоного Прапора. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2 лютого 2016.
- ↑ Сайт МО РФ «Подвиг народа»: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 05.05.1945 року. (рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 02.02.2016.
- Народились 10 грудня
- Народились 1906
- Померли 19 липня
- Померли 1994
- Поховані на Хованському кладовищі
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Члени КПРС
- Полковники (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова III ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Кенігсберга»
- Уродженці Києва
- Радянські офіцери Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Герої Радянського Союзу — українці
- Померли в Москві