Дерматин
Дерматин (від дав.-гр. δερμάτινος — шкіряний), гранітоль — сорт штучної шкіри, бавовняна тканина з нітроцелюлозним покриттям, нанесеним на одну або обидві сторони тканини. Широко застосовувався в СРСР з 1930-х років (згідно Великої радянської енциклопедії, промислове виробництво налагоджено з 1930 року) як шкірзамінник, дешевий оздоблювальний матеріал.
Дерматин застосовувався для оббивки меблів, робочих поверхонь столів, площин дверей, переплетення книг (в якості матеріалу для палітурок), галантерейних виробів, обтягування автомобільних салонів тощо.[1]
Дерматин мав порівняно невисокі естетичні та технічні властивості, зокрема — низька стійкість до стирання, і в 1950-х — 60-х роках був витіснений більш досконалими сортами штучної шкіри, наприклад — на основі полівінілхлориду або поліаміду. Однак завдяки колишньої поширеності цього матеріалу його назва стала до певної міри загальною для штучної шкіри взагалі і навіть ввійшла до фольклору — штучну шкіру, що видається за натуральну, можуть іронічно назвати «шкірою молодого дерматину».
- В кінці XIX — початку XX століття під словом «дерматин» розумівся один з мінералів. Однойменна стаття в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона містить наступну інформацію: «Дерматин — мінерал, який близько стоїть до змійовика; бурого кольору або зеленого, з жирним блиском; зустрічається на змійовиках Вальдгейма в Саксонії; містить FeO».[2]
- Перші радянські металісти виготовляли самостійно типову для своєї субкультури атрибутику. Наприклад, для саморобних напульсників використовували дерматин, обдертий з дверей.[3]
- ↑ Дерматин // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
- ↑ Дерматин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Трой, Д., Троегубов, В., Пушкина, М. Ария: Легенда о динозавре. — Нота-Р, 2005. — 367 с. — ISBN 585929042Х. (рос.)
- Дерматин // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 80. — ISBN 978-966-7407-83-4.
|
Це незавершена стаття про текстиль. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |