Владівка (Чернігівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вальдгейм)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Владівка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Чернігівський район
Рада/громада Владівська сільська рада
Код КОАТУУ 2325581901
Облікова картка Владівка (Чернігівський район) 
Основні дані
Засноване 1836
Населення 1026 (2001)[1]
Площа 2,91 км²
Густота населення 352,58 осіб/км²
Поштовий індекс 71221
Телефонний код +380 6140
Географічні дані
Географічні координати 47°09′55″ пн. ш. 36°00′03″ сх. д. / 47.16528° пн. ш. 36.00083° сх. д. / 47.16528; 36.00083Координати: 47°09′55″ пн. ш. 36°00′03″ сх. д. / 47.16528° пн. ш. 36.00083° сх. д. / 47.16528; 36.00083
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Відстань до
районного центру
20 км
Місцева влада
Адреса ради 71221, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с.Владівка, вул.Центральна,83 , тел. 9-55-24
Карта
Владівка. Карта розташування: Україна
Владівка
Владівка
Владівка. Карта розташування: Запорізька область
Владівка
Владівка
Мапа

Вла́дівкасело в Україні, в Чернігівському районі Запорізької області. Населення становить 863 осіб (1 січня 2015)[2]. Орган місцевого самоврядування - Владівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Владівка знаходиться на берегах річки Бегим-Чокрак, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Степове, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Ланкове.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване 1836 року німцями-менонітами як Гіршау на обох берегах річки Бегим-Чокрак. Потім село перейменовували в Вальдгейм, Ротфронт, Польща[3]. Колонія швидко розвивалася й у 1865 році тут проживало 954 жителі в 95 будинках, працювало сільське училище та менонітський молитовний будинок. До 1851 року в колонії було насаджено 100442 дерева. Село було найбільшим у колонії Молочна за площею та кількістю господарств. У другій половині 1880-х в селі у 108 будинках проживало 566 жителів. У цей час почали працювати заводи сільськогосподарських машин Нейфельд, працював паровий борошномельний млин та ще 5 торгових підприємств. На відстані 1 км від села на правій стороні неглибокої балки Семиковшиної знаходилося багате родовище білої глини. З початку заселення й до середини 1970-х тут займалися промисловим видобутком глини. Але основним заняттям було землеробство. На початку XX ст. в селі були дві початкові школи, у колонії проживало 1300 осіб. У 1909 році збудовано приватну лікарню. Діяли дві церкви — менонітська та Бретрен. З початком Першої світової війни село перейменували в Лісне. У селі не раз бував Н. Махно та П. Дибенко. Громадянська війна принесла розруху. Частина жителів загинула, частина менонітів емігрувала. Встановилася радянська влада. Завод Нейфельд націоналізували, демонтували й вивезли в Токмак. На відрізаних у німців землях поселились українці (х. Весела, с. Мокрий Став, с. Роздолье). У 1922 році бідніші селяни утворили сільгоспартіль «Пробуждєніє», в період колективізації у 1930 році її перейменовано в «Ленінфельд». У цьому ж році на дворищі заводу Нейфельд подували Стульнівську МТС, яка обслуговувала 15 навколишніх колгоспів. Під час колективізації розкуркулили 15 господарств, частину з людей вислали в Сибір, де вони загинули. Під час голоду 1933 року в селі померло 6 жителів. У період сталінських репресій репресовано 49 жителів — репресії торкнулись як німців так і українців. Практично всі репресовані загинули. У 1935 році менонітський молитовний будинок перетворено на клуб. З початком радянсько-гітлерівської війни чоловіче українське населення призвано до армії, частину німецького населення репресовано. Що не встигли евакуювати, радянські війська підірвали, наприклад, млин. Під час відступу гітлерівські війська спалили майже всі будинки. Разом з гітлерівцями відправилося німецьке населення села в примусовому порядку. На фронтах воювало 63 жителі села, 14 з яких загинуло.

У 1959 році місцевий колгосп об'єднують із стульнівським і називають ім. Горького. У 1970 році в результаті розукрупнення на території сіл Владівської сільради утворено колгосп ім. Горького, з 1993 року "Нива", а з 2000 року — ТОВ "Нива". У 1954 році на території села будують типове приміщення Стульнівської МТС, яке у 1958 році реорганізовують у РТС, а в 1961 році — Владівське відділення "Сільгосптехніка". З 1980-х у селі діє Владівське відділення "Райсільгоспхімії", багато жителів села працюють на Стульнівському спецкар'єрі. Крім ТОВ "Нива" в селі діє кілька фермерських та селянських господарств. ВАТ "Владівське РТП" має переробні промислові потужності: млин, олійницю, хлібопекарню, мережу магазинів, де продають в тому числі й свою продукцію. Підприємство надає послуги з ремонту сільгосптехніки й інвентаря.

Мова[ред. | ред. код]

Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська білоруська
93.18% 6.34% 0.29%

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Нива», ТОВ.
  • «Владівське РТП», ВАТ.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Будинок культури.
  • Лікарня.

Персоналії[ред. | ред. код]

У Вальдгеймі народився Йоган Янцен — відомий художник та письменник колонії Молочна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року
  2. Чернігівська територіальна громада - Запорізька область - Децентралізація влади
  3. Владівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)

Посилання[ред. | ред. код]