Очікує на перевірку

Джанік Файзієв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джанік Файзієв
узб. Jahongir Habibullo oʻgʻli Fayziev
Дата народження30 липня 1961(1961-07-30) (63 роки)
Місце народженняТашкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
 Узбекистан
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіякінорежисер, кінопродюсер, сценарист, актор
Нагороди
Державна премія Росії Премія ФСБ
IMDbID 0265747
CMNS: Джанік Файзієв у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Файзієв.

Джахонгір (Джанік) Хабібуллаєвич Файзієв (узб. Jahongir Habibullo oʻgʻli Fayziev; нар. 30 липня 1961, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — російський та узбецький кіноактор, режисер кіно та телебачення, сценарист і продюсер. Лауреат Державної премії Російської Федерації.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 30 липня 1961 року в акторській родині. Батько — узбецький режисер Хабіб Файзієв, мати — актриса Ойдін Норбаєва. Батьки розлучилися, коли Джаніку було менше ніж рік. Згодом мати вийшла заміж за осетинського актора Бімболата Ватаєва і від цього шлюбу Джанік має молодшого брата, Заурбека Ватаєва.

З дитинства знімався в телевізійних фільмах. У Ташкенті навчався в школі № 110. У 1983 році закінчив акторський факультет ВДІКу (майстерня Бориса Чиркова), в 1991 році — режисерський факультет ВДІКу (майстерня Юрія Озерова, на другому курсі перевівся до майстерні Іраклія Квірікадзе). Наприкінці 1980-х років почав діяльність режисером на телебаченні, де випустив кілька проєктів, серед яких цикл музичних новорічних фільмів «Старі пісні про головне» для ГРТ.

У 1989 та 1991 роках відбулися дебюти його фільмів «Кедя» («Суп із собаки») та "Сиз ким сіз? " ("Хто ви такий? "). На думку Олександра Федорова[1],

Фильмы Д. Файзиева «Кедя» («Суп из собаки») и «Сиз ким сиз?» («Кто вы такой?») опрокидывают зрителей в отечественный андеграунд, вроде бы напоминающий обычную «чернуху» — с бомжами, алкашами-работягами, с остервенением гоняющимися за беззащитной дворнягой, с псевдоинтеллигентом и псевдосексотом. Поездка на старой машине сталкивает их с абсурдистской тупостью административно-тоталитарной системы. Однако всё это погружено в атмосферу иронической стилизации с намёками то на фильмы Федерико Феллини, то на спагетти-вестерны Серджо Леоне, то ещё на что-то, как будто бы весьма далёкое от современной узбекской жизни. Наполненные неожиданными импровизациями, фильмы Д. Файзиева смотрятся на одном дыхании.

З 1993 року живе та працює в Москві. Нагороджений премією «Срібний кипарис» МКФ рекламних фільмів у Ялті (1994 рік, реклама «Мост-кард»).

1995 року перейшов на телебачення, а 2000 року заснував телевізійну виробничу студію «ФУ-24». Режисер програми «Кінопанорама» (1995, 1-й канал Останкіно), розробник ідеї та режисер програми «Перехоплення» (1997, НТВ), режисер-постановник програми "Намедни 1961-91. Наша ера" (1997, НТВ), режисер проєкту «Десять пісень про Москву» (1997, НТВ), «Володар смаку» (2003, "Перший канал"). З 2000 по 2002 рік — керівник служби виробництва Дирекції кінопоказу та кіновиробництва телеканалу ГРТ (з 2002 року — «Перший канал»), з 2002 по 2005 рік — директор Дирекції кіновиробництва «Першого каналу».

З початку 2000-х років Джанік Файзієв займається переважно постановкою кіно та телесеріалів. Він брав участь у проєкті створення фільму «Вовкодав із роду Сірих Псів», але через брак фінансування залишив його. Фільм був пізніше знятий Миколою Лебедєвим. У 2005 році Файзієв поставив фільм «Турецький гамбіт» за мотивами роману Бориса Акуніна.

У серпні 2005 року разом із колегою по «Першому каналу» Анатолієм Максимовим заснував компанію "Дирекція кіно" і до 2010 року працював там як заступник генерального директора та продюсера фільмів і серіалів, розроблених студією, у тому числі кінофільму „Адмірал“[2][3]. Після виходу з „Дирекції кіно“ створив студію "Бонанза“ та став її головним продюсером.

У 2012 році як режисер поставив фільм „Серпень. Восьмого“[4]. З того ж року є керівником експериментальної майстерні у ВДІКу.

З грудня 2016 року — генеральний директор кіностудії „КІТ“. Студія входить до структури холдингу „ Газпром-медіа“ — „ГПМ Кіно і телебачення“ (ТОВ "ГПМ КІТ“) і виробляє телесеріали переважно для каналу НТВ[5].

З січня 2020 по липень 2022 — генеральний продюсер сервісу Okko, що належить холдингу Rambler[6][7].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • донька Франгіз Файзієва (нар. 15 вересня 1988) — актриса.
  • Перша дружина — актриса Ліна Есплі, працювала юристом, домогосподарка. Одружилися наприкінці 1990-х років[8].
    • донька Софія Файзієва.
    • син[9].

Під час знімання „Турецького гамбіту“ Файзієв почав зустрічатися з акторкою Ольгою Красько. Акторка не хотіла руйнувати родину режисера і вирішила припинити стосунки[10].

Донька Олеся Красько народилася 2006 року.

Весною 2011 року під час знімання „Серпень. Восьмого“ у Файзієва зав'язався роман з актрисою Світланою Івановою, коли він був ще одружений з Ліною Есплі[11]. У червні 2015 року на вечорі журналу „HELLO!“, що відбувся в рамках 37-го Московського міжнародного кінофестивалю, про їх стосунки було оголошено публічно[12][13].

Дочки Поліна (нар. 2012 року) та Мира (нар. 2018 року).

У 2019 році Файзієв з Івановою таємно одружилися, коли раніше він розлучився з Есплі[14].

Політична позиція

[ред. | ред. код]

У 2014 році підписав Колективне звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента РФ Володимира Путіна в Україні та в Криму.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]
  • 2002 — Льодовиковий період
  • 2002 — Росіяни в місті ангелів
  • 2004 — Прикордонний блюз
  • 2005—2006 — Ад'ютанти кохання
  • 2007 — Громови. Будинок надії
  • 2007 — Сніговий ангел
  • 2007 — На шляху до серця
  • 2007 — Ленінград
  • 2008 — Адміралъ
  • 2008 — Важко бути мачо
  • 2009 — Десантура
  • 2009 — Адмірал (серіал)
  • 2009 — Зниклі
  • 2009 — Канікули суворого режиму
  • 2009— Будинок на Озерній
  • 2010 — Кохання під прикриттям
  • 2012 — Серпень. Восьмого
  • 2016 — Тонкий лід
  • 2017 — Мурка
  • 2017 — Чужий дід
  • 2017 — Втікач
  • 2017 — Молодий
  • 2017 — Клерк
  • 2017— Макарови
  • 2017 — Полювання на диявола
  • 2017 — Консультант
  • 2017 — Мертвий на 99 %
  • 2017 — Легенда про Коловрат
  • 2017 — Особистість не встановлена
  • 2018 — Фортеця Бадабер
  • 2018 — Рубіж
  • 2018 — Лінія вогню
  • 2018 — Живий
  • 2018 — Русалка. Озеро мертвих
  • 2018 — Шелест. Великий переділ
  • 2018 — Четверта зміна
  • 2018 — Обірвана мелодія
  • 2018 — Експерт
  • 2018 — Невловимі
  • 2018 — Нуль
  • 2018 — Султан мого серця
  • 2019 — Ростов
  • 2019 — Консультант. Лихі часи
  • 2019 — Негайне реагування
  • 2019 — Батальйон
  • 2019 — Наглядач маяка
  • 2019 — У клітці
  • 2019 — Метелики та птиці
  • 2019 — Куба. Особиста справа
  • 2019 — Три капітана
  • 2019 — Вітчим
  • 2019 — Епідемія
  • 2019 — Сильна слабка жінка
  • 2019 — Острів Приречених
  • 2019 — Гаряча точка
  • 2019 — Рікошет
  • 2020 — Альоша
  • 2020 — Дід Морозов
  • 2020 — Заколот
  • 2020 — Воротар Галактики
  • 2020 — БіМ
  • 2020 — Вовк
  • 2020 — Доктор Ліза
  • 2020 — Захід сонця та світанку
  • 2020 — Курорт кольору хакі
  • 2020 — Марлен
  • 2020— Мій тато не подарунок
  • 2020 — Стаття 105
  • 2020 — Уцілілі
  • 2021 — Собор
  • 2021— Ряд 19
  • 2021 — Вуличне правосуддя
  • 2021 — Чиновниця
  • 2022 — Номінація[15]
  • 2022 — Записки готельєра #Гельвеція-2
  • 2022 — Оффлайн
  • 2022 — Ворона. Тінь справедливості (серіал)
  • 2022 — Влада (серіал) (у виробництві)
  • 2022 — Більше, ніж кохання (знято у 2018)
  • 2022 — Відкрийте, поліція![16]
  • 2022 — Аксентьєв
  • 2022 — ЗАГРОза: Трепалов і Гаманець (у виробництві)
  • 2022 — Кунгур
  • 2023 — Чужий
  • 2023 — Нінель (у виробництві)
  • 2023 — Напарники (у виробництві)
  • 2023 — Міністерство (у виробництві)
  • 2023 — Любов Радянського Союзу (у виробництві)

Інші роботи

[ред. | ред. код]

Телепередачі

[ред. | ред. код]
  • 1997 — Старі пісні про головне 2 (ГРТ)
  • 1997 — 10 пісень про Москву (НТВ)
  • 1997⁣ — ⁣2000 — Намедни 1961—2003. Наша ера (НТВ)
  • 1997⁣ — ⁣1998 — Перехоплення (НТВ)
  • 1998 — Новорічна ніч-1999 (ГРТ)
  • 1999 — Новорічна ніч-2000 (ГРТ)
  • 2000 — Російська партія (Прометей АСТ)
  • 2000⁣ — ⁣2005 — Полундра! (НТВ, СТС)
  • 2000 — Російська імперія (НТВ)
  • 2000⁣ — ⁣2005 — Формула влади (Перший канал)
  • 2002⁣ — ⁣2005 — Алфавіт (ТВЦ)
  • 2002⁣ — ⁣2003 — Володар смаку (Перший канал)
  • 2005 — Брехун (НТВ)
  • 2008⁣ — ⁣2009 — І ти, Бруте? ! Всесвітня історія зрад (ТБ Центр)
  • 2010⁣ — ⁣2018 — Панночка і кулінар (ТВ Центр)
  • 2011⁣ — ⁣2022 — Готуємо з Олексієм Зіміним (НТВ)
  • 2012 — Смачно жити (ТНТ)
  • 2013⁣ — ⁣2014 — Ласкаво просимо додому! (ТБ Центр)
  • 2019⁣ — ⁣2020 — Доктор Світло (НТВ)
  • 2019 — Солодке життя (Кухня ТБ)
  • 2019 — Обід у 4 руки (Кухня ТБ)
  • 2021 — Прості секрети (НТВ)

Кліпи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Федоров А. В. Наше разное кино. [Архівовано 2022-02-03 у Wayback Machine.] — М.: ОД «Информация для всех», 2022.
  2. ↑ Фаст-худ. Огонёк. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 3 травня 2018.
  3. ↑ Сериалы и кризис: что ждет российское телевизионное кино. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 8 серпня 2022. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=unfit (довідка)
  4. ↑ Дмитрий Савельев (29 лютого 2012). «Грузинский гамбит» (рос.). Сеанс. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  5. ↑ «Газпром-медиа» открыл киностудию. Холдинг увеличит производство сериалов. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 9 квітня 2018. Процитовано 9 квітня 2018.
  6. ↑ Генеральным продюсером Okko стал Джаник Файзиев. www.sostav.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021.
  7. ↑ Джаник Файзиев покинул пост генерального продюсера Okko. www.proficinema.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2022. Процитовано 26 липня 2022.
  8. ↑ Джаник Файзиев: фото, биография, фильмография, новости - Вокруг ТВ (англ.). Вокруг ТВ. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  9. ↑ Муж звезды сериала «Тест на беременность» вывел в свет дочерей от разных жен (рос.). deti.mail.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 5 лютого 2020.
  10. ↑ Судьба Ольги Красько. О запретном романе и об отце ребенка (рос.). m.russia.tv. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  11. ↑ Режиссёр Джаник Файзиев три года изменяет жене с актрисой Светланой Ивановой (рос.). Life.ru. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  12. ↑ "Да, мы вместе": Светлана Иванова и Джаник Файзиев впервые вышли в свет как пара (рос.). hellomagazine.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 25 червня 2015.
  13. ↑ Светлана Иванова: «Я недавно узнала, что Никита Ефремов – мой брат» (рос.). Семь дней. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 2015.
  14. ↑ Ирина ВИКТОРОВА | Сайт „Комсомольской правды“ (24 лютого 2020). Звезда сериала «Триггер» Светлана Иванова вышла замуж за Джаника Файзиева (рос.). KP.RU — сайт „Комсомольской правды“. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 25 лютого 2020.
  15. ↑ Okko назвал дату премьеры дебютного сериала Надежды Михалковой «Номинация»: Кино: Культура: Lenta.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  16. ↑ https://news.myseldon.com/ua/news/index/258874325[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джанік_Файзієв&oldid=42646582