Джосеф Бенсон Форакер
| Джозеф Бенсон Форакер | |
|---|---|
| англ. Joseph B. Foraker | |
 Джозеф Форакер | |
| Сенатор Сполучених Штатів від Огайо | |
| 4 березня 1897 — 3 березня 1909 | |
| 37-й губернатор штату Огайо | |
| 14 січня 1886 — 12 січня 1890 | |
| Народився |
5 липня 1846[1][2][3] Гайленд, Огайо, США |
| Помер |
10 травня 1917[1][2][3] (70 років) Цинциннаті, Огайо, США |
| Похований | Spring Grove Cemeteryd[2] |
| Відомий як | політик, адвокат, суддя |
| Громадянство |
 США |
| Національність | американець |
| Alma mater | Весліанський університет Огайо і Корнелльський університет |
| Політична партія | Республіканська партія США |
| У шлюбі з | Julia Forakerd |
| Професія | правник |
| Звання | капітан |
| Підпис |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Джозес Бенсон Форакер (англ. Joseph Benson Foraker; 5 липня 1846 — 10 травня 1917) — 37 губернатор Огайо з 1886 до 1890 і республіканський сенатор Сполучених Штатів Америки з 1897 до 1909.
Форакер народився в сільській частині Огайо у 1846 і приєднався у віці 16 років до Об'єднаної Армії упродовж американської громадянської війни. Він брав у ній участь протягом практично трьох років, досягнувши капітанського рангу. Після війни він поступив у Корнелльський університет і став юристом. Зацікавившись у політиці, він був вибраний суддею у 1879 і став дуже відомим політичним діячем. Він програв свої перші вибори у 1883, але був вибраний двома роками пізніше. Будучи губернатором він побудував дружні стосунки з Клевландським магнатом Марком Ханном, але посварився з ним у 1888. Форакер програв у перевиборах 1889, але був вибраний Сенатором Сполучених Штатів Генеральною Асамблеєю Огайо у 1896, після невдалої спроби посісти це місце у 1892.
У сенаті він підтримував Іспансько-Американську війну і анексію Філіппін та Пуерто Рико. Акт Форакера надав Пуерто Рико перший громадянський уряд під американським законом. Він був у протиріччі з президентом Теодором Рузвельтом на рахунок регуляції залізничної дороги і політичного патронажу. Їхньою найбільшою розбіжністю була Броунсвільська справа, у якій чорношкірі солдати були звинувачені у тероризуванні техаського міста і Рузвельт звільнив цілий батальйон. Форакер активно описував дії Рузвельта як необдумані та боровся за відновлення солдатів у службі. Їхні розбіжності вилились у злісну розмову у 1907 році на Грідіронському обіді, після чого Рузвельт сприяв поразці Форакера на перевиборах. Форакер помер у 1917 році.
Дитинство та кар'єра[ред. | ред. код]
Юнацтво та громадянська війна[ред. | ред. код]
Джозеф Бенсон Форакер народився 5 липня, 1846 року, на фермі на 1.6 кілометра на північ від Рейнсборо, що у штаті Огайо, в Гайлендському окрузі. Він був сином Генрі та Маргареті Форакер і одним із їх 11 дітей, з яких 9 досягнули повноліття. Генрі Форакер був першим у їхньому сімействі, який вимовляв своє прізвище таким чином, його ж батько виговорював його скоріше як Форекр (англ. Fouracre) або Форекер (англ. Foreacer). Девід Ріс, дідусь Джозефа по материнській лінії походив з Англії та прийшов з округа Грейсон, Вірджинія, щоби стати мельником та фермером[4][5].
Дім, де народився Джозеф Форакер був зручною двохповерховою резиденцією, його пізніші публікації під час кампанії часто зображували його як дім з колод. Коли Джозефу було 2 роки Девід Ріс помер і сім'я Форакерів купила млин та ферму поблизу. Тут Джозеф ріс як звичайний хлопець. Він отримав трішки офіційної освіти, ходивши до місцевої школи три чи чотири місяці кожної зими. Проте молодий Джозеф мав схильність до військової історії і дар розказувати. Він також зацікавився політикою, у віці 10 років ставши прихильником новосформованої республіканської партії. Чотирма роками пізніше він допомагав республіканському кандидату Аврааму Лінкольну, у 1860 на президентських виборах, йдучи у процесії «Тих Хто Прокинувся» і інших про-лінкольнівських груп, беручи участь у стількох мітингах, скількох він лише міг. Достатньо вражений лише одним промовцем, щоб послідувати за ним до сусіднього міста він навчився не говорити на виступах однієї і тієї ж промови двічі за два дні, або хоча б у містах віддалених одне від одного.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Find a Grave — 1996.
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ Walters, с. 4–6.
- ↑ Joseph Foraker vol. 1, с. 1–5.
- ↑ Joseph Foraker vol. 1, с. 12.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Книги
- Croly, Herbert (1912). Marcus Alonzo Hanna: His Life and Work. New York: The Macmillan Company. OCLC 715683.
- Foraker, Joseph Benson (1917) [1916]. Notes of a Busy Life. Т. 1 (вид. 3rd). Cincinnati: Stewart & Kidd Company. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 23 липня 2016.
- Foraker, Joseph Benson (1916). Notes of a Busy Life. Т. 2. Cincinnati: Stewart & Kidd Company.
- Gould, Lewis L. (1980). The Presidency of William McKinley. American Presidency. Lawrence, Kan.: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-0206-3.
- Goss, Charles Frederic (1912). Cincinnati, the Queen City, 1788–1912. Т. 2. Cincinnati: S J Clarke Publishing Company.
- Horner, William T. (2010). Ohio's Kingmaker: Mark Hanna, Man and Myth. Athens, Ohio: Ohio University Press. ISBN 978-0-8214-1894-9.
- Jones, Stanley L. (1964). The Presidential Election of 1896. Madison, Wis.: University of Wisconsin Press. OCLC 445683.
- Knepper, George W. (2003). Ohio and Its People. Kent, Ohio: Kent State University Press. ISBN 978-0-87338-791-0.
- Leech, Margaret (1959). In the Days of McKinley. New York: Harper and Brothers. OCLC 456809.
- Morgan, H. Wayne (2003). William McKinley and His America (вид. revised). Kent, Ohio: The Kent State University Press. ISBN 978-0-87338-765-1.
- Morris, Edmund (2001). Theodore Rex. New York: Random House. ISBN 978-0-394-55509-6.
- Phillips, Kevin (2003). William McKinley. New York: Times Books. ISBN 978-0-8050-6953-2.
- Reed, George Irving; Randall, Emilius Oviatt; Greve, Charles Theodore, ред. (1897). Bench and Bar of Ohio: a Compendium of History and Biography. Т. 1. Chicago: Century Publishing and Engraving Company. с. 467—470.
- Rucker, Walter; Upton, James (2007). Encyclopedia of American Race Riots. Т. 1. Westport, Conn.: Greenwood Press. ISBN 978-0-313-33301-9.
- Walters, Everett (1948). Joseph Benson Foraker: An Uncompromising Republican. Columbus, Ohio: The Ohio History Press.
- Weaver, John D. (1997). The Senator and the Sharecropper's Son: Exoneration of the Brownsville Soldiers. College Station, Tex.: Texas A&M University Press. ISBN 978-0-89096-748-5.
- Williams, R. Hal (2010). Realigning America: McKinley, Bryan and the Remarkable Election of 1896. Lawrence, Kan.: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1721-0.
- Інші джерела
- Bybee, Jay S. (Winter 1997). Ulysses at the Mast: Democracy, Federalism, and the Sirens' Song of the Seventeenth Amendment. Northwestern University Law Review. Evanston, Ill.: Northwestern University. 91 (2): 500—572. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2012.
- Kendrick, Benjamin B. (December 1916). McKinley and Foraker. Political Science Quarterly. The Academy of Political Science. 31 (4): 590—604. doi:10.2307/2141630. JSTOR 2141630.
- Murray, Percy E. (Spring 1983). Harry C. Smith—Joseph B. Foraker alliance: Coalition politics in Ohio. The Journal of Negro History. Association for the Study of African American Life and History, Inc. 68 (2): 171—184. doi:10.2307/2717720. JSTOR 2717720.
- Table of proposed Ohio constitutional amendments and votes. Cleveland State University Cleveland–Marshall College of Law. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 27 липня 2012.
- Mr. Foraker thanks legislators. The New York Times. 16 січня 1896. Процитовано 18 липня 2012.
- Flint v. Stone Tracy Co., 220 U.S. 107, 127 (Supreme Court of the United States March 13, 1911).
- Warren G. Harding. The Presidents. The White House. Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 25 липня 2012.
|
