Дукельський перевал
Дукельський перевал словац. Dukliansky priesmyk пол. Przełęcz Dukielska | ||||
Меморіал на перевалі | ||||
49°25′04″ пн. ш. 21°41′45″ сх. д. / 49.41778° пн. ш. 21.69583° сх. д. | ||||
Країна | Словаччина[1] і Республіка Польща | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Вишній Комарник | |||
Розташування |
Польща Словаччина | |||
Система | Низькі Бескиди (Карпати) | |||
Тип | гірський перевал і туристичний напрямокd | |||
Висота | 502 м | |||
Дукельський перевал у Вікісховищі |
Ду́кельський перева́л (Дукля́нський перева́л, Руські ворота[2], Ду́кля) — перевал в Карпатах (Низькі Бескиди), на кордоні Словаччини і Польщі, в межах української етнічної території Лемківщина. Найнижчий у головному вододільному хребті Карпат. Висота 502 метри. Через нього проходить автомобільна дорога Кросно — Пряшів.
Дукля — один з найвигідніших карпатських перевалів, який багато сторіч поєднував між собою Галичину і Закарпаття, пізніш — територію середньовічної Польщі та Угорщини й Австрії. З побудовою залізниць наприкінці XIX ст. перевал втратив своє значення.
У 1849 р. перевал використаний російськими каральними військами основним проходом через Карпати для придушення угорської революції. Під час Першої світової і Другої світової війни перевал і його околиці були ареною кровопролитних боїв. У вересні 1944 —січні 1945 рр. за оволодіння перевалом радянське командування поклало понад 2 млн солдат, тут загинуло багато українців, особливо новобранців із Західної України, яких радянське командування спеціально гнало в атаки на найнебезпечніші ділянки фронту. Оволодіння Дукельським перевалом радянськими військами спільно з Чехословацьким армійським корпусом поклало початок зайняттю Червоною армією Чехословаччини. На пам'ять про цю подію 1969 р. тут споруджено меморіал.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Дуклянський перевал // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.