Естебан Соларі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соларі.
Ф
Естебан Соларі
Особисті дані
Народження 2 червня 1980(1980-06-02) (43 роки)
  Росаріо, Аргентина
Зріст 188 см
Вага 88 кг
Громадянство  Аргентина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
Аргентина «Велес Сарсфілд»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001 Аргентина «Естудьянтес» 9 (0)
2001–2002 Аргентина «Дефенса і Хустісія» 15 (10)
2002 Аргентина «Архентінос Хуніорс» 4 (0)
2003 Аргентина «Хімнасія де Жужуй» 20 (12)
2003–2004 Італія «Кіоджа» 18 (9)
2004–2005 Бельгія «Льєрс» 23 (16)
2005–2007 Кіпр АПОЕЛ 44 (34)
2007–2008 Мексика «УНАМ Пумас» 34 (24)
2008–2010 Іспанія «Альмерія» 10 (1)
2010–2013 Кіпр АПОЕЛ 53 (20)
2013 Кіпр «Аполлон» 5 (2)
2013–2014 Греція «Шкода Ксанті» 34 (16)
2014 КНР «Далянь Їфан» 11 (0)
2015 Греція «Ерготеліс» 9 (1)
2015 Еквадор «Депортіво Куенка» 13 (10)
2016 Еквадор «Аукас» 35 (10)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Естебан Соларі (ісп. Esteban Solari, нар. 2 червня 1980, Росаріо) — аргентинський футболіст, що грав на позиції нападника.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Велес Сарсфілд», але на дорослому футболі дебютував 2001 року виступами за команду «Естудьянтес», в якій того року взяв участь у 9 матчі чемпіонату. після чого виступав на батьківщині за клуби «Дефенса і Хустісія», «Архентінос Хуніорс» та «Хімнасія і Есгріма»[1], а у сезоні 2003/04 грав за італійську команду «Кіоджа» з Серії D.

Після одного року в Італії Соларі приєднався до бельгійського «Льєрса» влітку 2004 року, за який забив п'ять голів у своєму єдиному сезоні і допомог своїй команді посісти десяту позицію. Після цього аргентинець підписав контракт з кіпрським АПОЕЛем[1]. У своєму першому сезоні Естебан провів 16 матчів у стартовому складі та чотири рази вийшов на заміну і забив 14 голів, а також здобув Кубок Кіпру[2]. В наступному Соларі став найкращим бомбардиром Першого дивізіону Кіпру 2006/07, забивши 20 голів, і допоміг клубу із Нікосії виграти своє третє чемпіонство за шість років. Він також був визнаний найкращим гравцем ліги[3].

Наприкінці травня 2007 року Соларі перейшов у мексиканський клуб «УНАМ Пумас»[4], де також був найкращим бомбардиром з 25 голами за сезон 2007/08[5]

15 червня 2008 року Соларі перейшов до іспанської «Альмерії», яка заплатила мексиканцям за гравця 3,8 мільйона євро[6]. Він дебютував у іспанській Ла Лізі 31 серпня у виїзній грі проти «Атлетіка» (Більбао) (3:1), вийшовши на заміну[7], втім закріпитись у снові так і не зумів. У свій перший сезон він зіграв лише вісім ігор у чемпіонаті і забив один гол, а також 4 рази виходив у матчах Кубка, де відзначився двічі. Однак він залишився у клубі на наступний сезон 2009/10, який став ще гіршим — він зіграв лише два матчі у Ла Лізі.

2 червня 2010 року 30-річний Соларі підписав контракт на три роки з колишнім клубом АПОЕЛ, де як і минулого разу одразу став основним бомбардиром команди[8]. Він забив чотири м'ячі в шести матчах у Лізі Європи УЄФА того сезону[9], а також 11 голів у 28 іграх чемпіонату, знову ставши чемпіоном Кіпру. Наступного року він з командою сенсаційно дійшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів 2011/12, в якій взяв участь у 12 іграх і забив 2 голи, в тому числі один 4 квітня 2012 року у чвертьфінальному матчі проти «Реала» на «Сантьяго Бернабеу» (2:5)[10].

У сезоні 2012/13 Соларі отримав кілька травм і з'явився лише в трьох матчах за клуб. Через це 5 січня 2013 року його контракт з АПОЕЛем було розірвано за взаємною згодою[11], і пізніше того ж місяця він приєднався до іншого місцевого клубу «Аполлон» (Лімасол), де і дограв сезон, ставши володарем Кубка Кіпру.

16 липня 2013 року Соларі уклав угоду з грецьким клубом «Шкода Ксанті»[12], де в першому ж сезоні став найкращим бомбардиром чемпіонату Греції з 16 голами в 34 іграх[13][14].

Влітку 2014 року Естебан підписав контракт з клубом китайської Суперліги «Далянь Їфан»[15], але в лютому 2015 року повернувся до Греції, щоб грати за «Ерготеліс»[16], який покинув у квітні того ж року, зігравши лише 9 ігор за клуб[17].

Згодом Соларі виступав в еквадорській Серії А за «Депортіво Куенка» та «Аукас»[18], де і завершив ігрову кар'єру 2016 року.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2007–08 Мексика «УНАМ Пумас» ПД 34+6[19] 24+1[19] - - - - - - - - - 40 25
2008–09 Іспанія «Альмерія» ПД 8 1 КІ 4 2 - - - - - - 12 3
2009–10 ПД 2 0 КІ 0 0 - - - - - - 2 0
Усього за «Альмерію» 10 1 4 2 - - - - 14 3
2010–11 Кіпр АПОЕЛ ЧК 25+3[19] 10+1[19] КК 2 0 ЛЄ 6[20] 4[20] - - - 36 15
2011–12 ЧК 25+6[19] 10+1[19] КК 2 0 ЛЧ 12[21] 2[22] СК 1 0 46 13
2012-січ. 2013 ЧК 3 0 КК 1 3 ЛЄ 0 0 - - - 4 3
Усього за АПОЕЛ 53+9 20+2 5 3 18 6 1 0 86 31
січ.-черв. 2013 Кіпр «Аполлон» ЧК 5+6[23] 2+5[23] КК 3 0 - - - - - - 14 7
2013–14 Греція «Шкода Ксанті» СЛ 34 16 КГ 2 0 ЛЄ 2[20] 0 - - - 38 16
2014 КНР «Далянь Їфан» СЛ 11 0 КК 0 0 - - - - - - 11 0
січ.-черв. 2015 Греція «Ерготеліс» СЛ 9 1 КГ - - - - - - - - 9 1
2015 Еквадор «Депортіво Куенка» A 13 10 - - - - - - - - - 13 10
2016 Еквадор «Аукас» A 35 10 - - - ПАК 2 0 - - - 37 10

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Гравець
АПОЕЛ: 2006/07, 2010/11
АПОЕЛ: 2005/06
«Аполлон»: 2012/13
АПОЕЛ: 2011
Тренер
«Джохор Дарул Тазім»: 2023
«Джохор Дарул Тазім»: 2023
«Джохор Дарул Тазім»: 2023

Особисті[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Соларі походить зі спортивної сім'ї: його батько, Едуардо Соларі[es], також був футболістом, а мати Алісіея Сусана Поджіо — викладач фізкультури. Крім цього два з його трьох братів, Сантьяго і Давід[en], також були футболістами, а сестра Ліз Соларі[en] — відома модель[24][25][26].

Також його дядько Хорхе був футболістом і учасником чемпіонату світу 1966 року, а двоюрідний брат Фернандо Редондо грав за «Реал Мадрид»[27].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Calderón, Daniel (26 травня 2020). Estaban Solari, el ídolo del Apoel [Esteban Solari, Apoel's idol] (ісп.). Potrero x el Mundo. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  2. ↑ Argentino Solari pode ser reforço [Argentine Solari may be an addition]. Record (порт.). 9 липня 2006. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. ↑ а б в APOEL scoop top Cypriot awards. UEFA. 10 травня 2007. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  4. ↑ Cruz, Héctor (28 травня 2007). Esteban Solari es la nueva contratación de Pumas para la siguiente temporada [Esteban Solari is Pumas' new signing for the next season] (ісп.). Medio Tiempo. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. ↑ Pérez García, Carlos Alberto (15 квітня 2021). ¿Cómo le fue a los otros Solari en el fútbol mexicano? [How did the other Solaris fare in Mexican football?] (ісп.). 90 Min. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. ↑ Muñoz, Onofre (15 червня 2008). Mercado: Esteban Solari firma por el Almería [Market: Esteban Solari signs for Almería] (ісп.). Goal. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 5 квітня 2012.
  7. ↑ Athletic Bilbao 1–3 Almeria. ESPN Soccernet. 31 серпня 2008. Процитовано 5 квітня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Solari se desvincula de la UD Almería y vuelve al Apoel Nicosia [Solari cuts ties with UD Almería and returns to Apoel Nicosia]. Ideal (ісп.). 3 червня 2010. Процитовано 7 лютого 2022.
  9. ↑ „Tauras“, „Šiauliai“ ir „Sūduva“ antrą kartą pralaimėjo klubams iš Kipro, Lenkijos ir Austrijos [Tauras, Šiauliai and Sūduva lost to clubs from Cyprus, Poland and Austria for the second time] (лит.). Delfi. 22 липня 2010. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  10. ↑ Bryan, Paul (4 квітня 2012). Madrid make serene progress past APOEL. UEFA. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 5 квітня 2012.
  11. ↑ ΑΝΑΚΟΙΝΩΣΗ [Announcement] (гр.). APOEL FC. 5 січня 2013. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 5 січня 2013.
  12. ↑ Ανακοίνωση [Announcement] (гр.). Skoda Xanthi. 16 липня 2013. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 16 липня 2013.
  13. ↑ Guzmán, Geovanni (25 квітня 2020). ¿Qué fue de Esteban Solari? Exgoleador de Pumas [What happened to Esteban Solari? Former Pumas scorer] (ісп.). Medio Tiempo. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  14. ↑ а б Karasoulos, Spyros; Di Maggio, Roberto; Preston, Simon. Greece – List of Topscorers. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 25 травня 2015. Процитовано 8 лютого 2022.
  15. ↑ 阿尔滨宣布签约前皇马球星他弟 34场16球射手加盟 (кит.). Sina Sports. 31 липня 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 31 липня 2014.
  16. ↑ Στον Εργοτέλη ο Esteban Solari [Esteban Solari to Ergotelis] (гр.). Ergotelis F.C. 6 лютого 2015. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
  17. ↑ newsroom, sport-fm. Ξαφνικό «διαζύγιο» με Σολάρι!. sport-fm.gr (гр.). Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 12 червня 2022.
  18. ↑ Esteban Solari ficha por el Aucas [Esteban Solari signs for Aucas] (ісп.). Be Soccer. 11 січня 2016. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 11 січня 2016.
  19. ↑ а б в г д е У плей-оф.
  20. ↑ а б в У кваліфікаційному раунді.
  21. ↑ 5 у кваліфікаційному раунді.
  22. ↑ 1 у кваліфікаційному раунді.
  23. ↑ а б Play-out.
  24. ↑ Biography at Pathfinder [Архівовано 9 червня 2012 у Wayback Machine.] (in Greek)
  25. ↑ Santiago Solari está feliz: Bombini (Santiago Solari is happy: Bombini)[недоступне посилання]; Medio Tiempo, 17 July 2009 (in Spanish)
  26. ↑ Kiryat Shmona shaking up Israel [Архівовано 3 грудня 2012 у Wayback Machine.]; UEFA.com, 1 February 2012
  27. ↑ Enrique Romero (30 жовтня 1999). Que hoy nos dejen muy bien parados [May our name be held very high today]. Olé (Spanish) . Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
Найкращі бомбардири Суперліги
1960: Несторідіс | 1961: Несторідіс | 1962: Несторідіс | 1963: Несторідіс | 1964: Папаіоанну | 1965: Сідеріс | 1966: Папаіоанну | 1967: Сідеріс | 1968: Інзоглу | 1969: Сідеріс | 1970: Антоніадіс | 1971: Дедес | 1972: Антоніадіс | 1973: Антоніадіс | 1974: Антоніадіс | 1975: Антоніадіс / Калькадера | 1976: Дедес | 1977: Інзоглу | 1978: Маврос | 1979: Маврос | 1980: Баєвич | 1981: Куїс | 1982: Харалабідіс | 1983: Анастопулос | 1984: Анастопулос | 1985: Маврос | 1986: Анастопулос | 1987: Анастопулос | 1988: Нільсен | 1989: Бода | 1990: Маврос | 1991: Саравакос | 1992: Дімітріадіс | 1993: Дімітріадіс | 1994: Александріс / Важиха | 1995: Важиха | 1996: Циартас | 1997: Александріс | 1998: Важиха | 1999: Ніколаїдіс | 2000: Наліцис | 2001: Александріс | 2002: Александріс | 2003: Ліберопулос | 2004: Джованні | 2005: Гекас | 2006: Салпінгідіс | 2007: Ліберопулос | 2008: Бланко | 2009: Бланко / Галлетті | 2010: Сіссе | 2011: Сіссе | 2012: Міральяс | 2013: Джеббур | 2014: Соларі | 2015: Барралес | 2016: Фортуніс | 2017: Берг | 2018: Прийович | 2019: Кулуріс | 2020: Ель-Арабі | 2021: Ель-Арабі | 2022: ван Веєрт | 2023: Бакамбу

Сміт (1998–1999) · Стовелл (1999–2001) · Каріццо (2002–2005) · Рамлан (2005–2010) · Азуан (2011) · К. Деван (2012) · Сазалі (2012) · Фанді (2012–2013) · Азмі (2013) · Феррандо (2013–2014) · Магич (2014) · Ходак (2014–2015) · Гомес (2015–2017) · Мора (2017) · Мораїш (2017–2018) · Лонгі (2018) · Фігероа (2018–2020) · Мора (2020–2022) · Хамзані (2022) · Бідольйо (2022) · Соларі (2022–2023) · Бідольйо (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Естебан_Соларі&oldid=42313560