Соларі, прозваний «El Indio» («Індіанець»), виступав за низку аргентинських клубів, почавши свою кар'єру у клубі «Ньюеллс Олд Бойз» в 1960 році. У 1962 році він перейшов в «Велес Сарсфілд», а в 1964-му — в «Рівер Плейт». Соларі покинув «Рівер Плейт» в 1969 році, провівши недовгий період в «Естудьянтесі» перш ніж завершити кар'єру гравця у 1972 році у мексиканському «Торреоні»[2].
Хорхе Соларі потрапив до складу збірної Аргентини на чемпіонат світу 1966 року. З 4-х матчів Аргентини на турнірі Соларі провів на полі всі чотири: 3 гри групового етапу проти збірних Іспанії, ФРН і Швейцарії, а також зустріч 1/4 фіналу з Англією, в якій Соларі отримав жовту картку[3]. У формі головної команди країни зіграв 10 матчів.
Соларі очолював під три десятки футбольних команд по всьому світу. Серед них виділяються «Атлетіко Хуніор», з яким виграв колумбійську Апертуру 1977 року, «Індепендьєнте», яке Соларі привів до чемпіонства в сезоні 1988/89, «Ренато Чезаріні», у заснування якого Соларі зробив істотний внесок[4], та «Ньюеллс Олд Бойз», який двічі ставав при Соларі другим у чемпіонаті Аргентини. Крім Америки працював в Азії зі збірною Саудівської Аравії та японським клубом «Йокогама Ф. Марінос».
У 1994 році на чемпіонаті світу в США Соларі очолював збірну Саудівської Аравії, яка під його керівництвом вперше і єдиний раз на даний момент подолала груповий етап і вийшла до 1/8 фіналу світової футбольної першості.
Аргентина
