Жан-П'єр Андревон

Жан-П'єр Андревон
Jean-Pierre Andrevon
Ім'я при народженні	Jean-Pierre Andrevon
Псевдонім	Альфонс Брутше, Жан-Патрік Епштейн, Італо Томасіні
Народився	19 вересня 1937(1937-09-19)[…] (86 років) Бургуен-Жальє
Громадянство	Франція
Національність	француз
Діяльність	прозаїк, літературний критик, редактор, художник
Мова творів	французька
Роки активності	1968—
Напрямок	фантастика, літературна критика, комікси, ілюстрування книг
Жанр	наукова фантастика
Magnum opus	Цикл «Ґандагар»
Діти	Philippe Andrevond
Нагороди	Велика премія уявного (1990)
Сайт: jp.andrevon.com

Жан-П'єр Андревон (фр. Jean-Pierre Andrevon; 19 вересня 1937(19370919), Бургуен-Жальє) — французький письменник-фантаст, редактор фантастичних видань, літературний критик та художник. Найбільш відомий циклом творів «Ґандагар»

Біографія

Жан-П'єр Андревон народився в місті Бургуен-Жальє в департаменті Ізер. Здобував середню освіту в ліцеї «Шампольйон» у Греноблі, проте у зв'язку з матеріальною скрутою в сім'ї після третього курсу навчання він вимушено покинув ліцей, щоб заробляти собі на життя. Спочатку протягом 4 років Андревон працював в Управлінні доріг і мостів, де займався копіюванням креслень шосе і мостів. У 1957 році він вступив до Школи декоративного мистецтва в Греноблі, після закінчення якого Андревон протягом року працював у ліцеї «Шампольйон». На початку 1963 року майбутнього письменника призвали до армії, й протягом двох років, до кінця 1964 року, він брав участь у військових діях в Алжирі. Після демобілізації Андревон продовжував навчання, та одночасно працював на різних творчих посадах, зокрема кінокритиком та художником-ілюстратором, пробував виступати як бард. Також він працював викладачем у художніх ліцеях та коледжах у Греноблі та сусідніх населених пунктах. Жан-П'єр Андревон також робив спроби стати кіноресисером, та зняв два короткометражних фільми.

У 1968 році Андревон розпочав свою літературну діяльність, опублікувавши в журналі «Fiction» оповідання «Резерв» (фр. La réserve). У цьому ж році він розпочав створення свого найвідомішого циклу творів «Ґандагар» (фр. Gandahar). Спочатку перший роман циклу «Людино-машини проти Ґандагару» (фр. Les Hommes-Machines contre Gandahar) планувався письменником як комікс, проте після його створення жодне періодичне видання чи видавництво не висловило бажання його опублікувати, тому Андревон вирішив переробити його в роман, над яким працював аж до початку 1969 року. У цьому ж році роман опублікувало видавництво «Деноель». Спочатку письменник користувався псевдонімом «Альфонс Брутше», пізніше писав як під іншими псевдонімами, так і під власним іменем. Андревон публікувався початково в журналах «Denoël» і «Fleuve Noir», пізніше також у часописах «J'ai Lu», «Livre de Poche», «Flammarion», «Magnard», «Nathan», «Canaille», «Baleine» та низці інших. Щорічно письменник публікував по 3—4 нових книги, переважно фантастичних, проте в його доробку є низка детективних творів, пригодницьких творів, творів для дітей, а також горору. Одночасно Жан-П'єр Андревон випускав також і комікси, друкував статті з кінокритики та літературної критики в спеціалізованих журналах. Тривалий час, з 1971 року, письменник публікує статті в редагуванні екологічного відділу журналу «L'ecran fantastique» під назвою «Горловина» (фр. La Gueule ouverte). Також Андревон бере участь у редагуванні французьких енциклопедій наукової фантастики. У 80-х роках ХХ століття Жан-П'єр Андревон повертається до живопису, та у 1990 році він виконує розпис під назвою «Стіни Галактик» у міжнародному музеї наукової фантастики в Івердоні (Швейцарія). У кінці 90-х років ХХ століття письменник повернувся до продовження серії творів про Ґандагар, та опублікував у 1997 році роман «Ґандагар і птиця-світ» (фр. Gandahar et l'oiseau-monde), у 1999 році романи «Брама Ґандагара» (фр. Les portes de Gandahar) і «Мис на Ґандагарі» (фр. Cap sur Gandahar), а в 2002 році роман «Повстанці Ґандагара» (фр. Les Rebelles de Gandahar). У 1993 році Жан-П'єр Андревон опублікував першу книгу своїх спогадів під назвою «Я згадую Гренобль» (фр. Je me souviens de Grenoble), а в 2002 році вийшла друга частина його спогадів.

Премії та нагороди

Жан-П'єр Андревон у 1990 отримав Велику премію уяви за роман «Сукран» (фр. Sukran). У 1982 році письменник отримав Молодіжний приз наукової фантастики за роман «Фея і геометр» (фр. La fée et le géomètre), у 2001 році отримав Приз за пригодницькикий роман за роман «Погляд з-за плеча» (фр. L'Oeil derrière l'épaule), а в 2002 році отримав Премію Мастертона за роман «Село, яке спить» (фр. Le village qui dort).

Вибрана бібліографія

Романи

• Цикл «Ґандагар» (фр. Gandahar)
  • 1969 — «Люди-машини проти Ґандагару» (фр. Les hommes-machines contre Gandahar)
  • 1997 — Ґандагар і птиця-світ (фр. Gandahar et l'oiseau-monde)
  • 1999 — Брама Ґандагара (фр. Les portes de Gandahar)
  • 1999 — Мис на Ґандагарі (фр. Cap sur Gandahar)
  • 2002 — Повстанці Ґандагара (фр. Les Rebelles de Gandahar)
• 1971 — Смертельний холод (фр. Un froid mortel)
• 1971 — Війна Грааля (фр. La guerre des Gruulls)
• 1972 — Закінчення ночі (фр. Le reflux de la nuit)
• 1973 — Час великих полювань (фр. Le temps des grandes chasses)
• 1973 — Бог світла (фр. Le dieu de lumière)
• 1974 — Світло між деревами (фр. Une lumière entre les arbres)
• 1974 — Час, хворий циклотимією (фр. Le temps cyclothymique)
• 1975 — Діти Пісурида (фр. Les enfants de Pisauride)
• 1977 — Пустеля світу (фр. Le désert du monde)
• 1979 — Реверанси тіні (фр. Les revenants de l'ombre)
• 1981 — Фея і геометр (фр. La fée et le géomètre)
• 1982 — Кошмар… Кошмари! (фр. Cauchemar... cauchemars!)
• 1983 — Робота тхора в курнику (фр. Le travail du furet à l'intérieur du poulailler)
• 1984 — Скорпіон і Гідра (фр. Soupçons sur Hydra)
• 1985 — Перший гібрид (фр. La premier hybride)
• 1986 — Жахи крові (фр. Cauchemars de sang)
• 1987 — Лицар, автобус і одноріг (фр. Le Chevalier, l'autobus et la licorne)
• 1988 — Усе в твоїх руках: Спогади останньої людини (фр. Tout à la main : mémoires d'un dernier homme)
• 1988 — По слідах мрії (фр. La trace des rêves)
• 1988 — Там, за горизонтом (фр. Ce qu'il y avait derrière l'horizon)
• 1989 — Так пахне смерть (фр. Comme une odeur de mort)
• 1989 — Шерман (фр. Sherman)
• 1989 — Сукран (фр. Sukran)
• 2000 — Відвідувач антисвіту (фр. Le visiteur de l'anti-monde)
• 2000 — Привиди не старіють (фр. Les fantômes ne vieillissent jamais)
• 2001 — Тайник (фр. La cachette)
• 2001 — Село, яке спить (Le village qui dort)
• 2001 — Погляд з-за плеча (фр. L'Oeil derrière l'épaule)
• 2001 — Кохання, як шалена вантажівка (фр. L'amour, comme un camion fou)

Збірки

• 1970 — Сьогодні, завтра і потім (фр. Aujourd'hui, demain et après)
• 1971 — Це відбудеться зовсім не скоро (фр. Cela se produira bientôt)
• 1975 — Прикмети нескінченності (фр. Repères dans l'infini)
• 1977 — Це подібне на кожен день (фр. C'est tous les jours pareil)
• 1978 — Прозора пам'ять (фр. La mémoire transparente)
• 1978 — Пейзажі смерті (фр. Paysages des morts)
• 1979 — У фальшивому образі (фр. Dans les décors truqués)
• 1981 — Нейтрон (фр. Neutron)
• 1982 — Будівля навпроти (фр. L'immeuble d'en face)
• 1982 — Острови в голові (фр. Des îles dans la tête)
• 1984 — Той, хто приходить уночі (фр. Ce qui vient la nuit)
• 1986 — Центральний вокзал (фр. Gare centrale)
• 1991 — Усе не так! (фр. Tout va mal!)
• 1994 — Людина і динозаври (фр. L'homme aux dinosaures)
• 1995 — Ковчег (фр. L'arche)
• 1997 — Ніч звіра (фр. La nuit des bêtes)

Екранізації творів

• «Ґандагар» (фр. Gandahar Les Annes Lumiere, англ. Gandahar Light Years) — французький науково-фантастичний анімаційний фільм 1988 року на основі дебютного роману Андревона «Люди-машини проти Ґандагару» (фр. Les Hommes-machines contre Gandahar) (1969)

Посилання

• http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?566 [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.] (фр.)
• Жан-П'єр Андревон у «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто» / Под ред. Вл. Гакова. — Минск: Галаксиас, 1995. [Архівовано 23 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Бібліографія Жана-П'єра Андревона у французькій базі фантастики www.noosfere.org/ [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (фр.)
• Французская фантастика. Андревон, Жан-Пьер [Архівовано 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Андревон Жан-Пьер [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)