Зиґар Михайло Вікторович
Михайло Зиґар | |
---|---|
Народився |
31 січня 1981 (43 роки) Москва, РРФСР, СРСР |
Країна | Росія |
Діяльність | журналіст |
Галузь | політична журналістика[1] і воєнна журналістика[1] |
Alma mater | Московський державний інститут міжнародних відносин (2003) і Каїрський університет |
Знання мов | російська[1] і англійська |
Заклад | Kommersant publishing housed, Дождь і Republic.rud |
Роки активності | 2000 — тепер. час |
Нагороди | |
Премії | Міжнародна премія за свободу преси[en] (2014) |
IMDb | ID 6764504 |
Михайло Вікторович Зиґар (рос. Михаил Викторович Зыгарь, * 31 січня 1981, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політичний журналіст, військовий кореспондент, головний редактор телеканалу «Дождь».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 31 січня 1981 у Москві. У дитинстві жив в Анголі. Закінчив МДІМВ, також навчався в Каїрському університеті.
Співробітник ВД «Коммерсант» з 2000. Спеціальний кореспондент ВД «Коммерсант», спеціалізувався на репортажах з гарячих точок. Висвітлював війни в Іраку, Лівані, Палестині, революції в Україні і Киргизстані, розстріл в Андижані, хвилювання в Естонії після перенесення Бронзового солдата, заворушення в Сербії та Косово. Репортажі, написані з гарячих точок, увійшли в книгу «Війна та міф» (видавництво «Пітер», 2007).
У 2008 написав (спільно з Валерієм Панюшкіним) книгу «Газпром. Нова російська зброя».
У 2009—2010 — редактор відділу «Країна», заступник головного редактора журналу «Русский Newsweek».
У жовтні 2010 призначений головним редактором телеканалу «Дождь»[2]. Веде на цьому каналі новинну програму «Тут і зараз».
Колумніст OpenSpace.ru, Gzt.ru, Forbes.ru.
Викладач МДІМО. Читає лекції з курсу «Історія зарубіжної журналістики», веде Майстер-клас журналіста, курс «Аналітична журналістика[3]».
Нагороди[ред. | ред. код]
У вересні 2014 удостоєний Міжнародної премії за свободу преси[en] від Комітету захисту журналістів[be]. Вшанування лауреатів відбулося 25 листопада в Нью-Йорку, церемонію вела міжнародний кореспондент CNN Крістіан Аманпур[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Михайло Зиґар очолив телеканал «Дощ»|Газета. Ru: Новини дня. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.
- ↑ Зыгарь Михаил — МГИМО-Университет. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 27 березня 2015.
- ↑ Главреду «Дождя» присуждена Международная премия за свободу прессы [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] «Полит.ру», 30.09.2014
Посилання[ред. | ред. код]
- Михайло Зигарь у соцмережі «Твіттер»
- Автори ВД «Коммерсант» [Архівовано 27 травня 2011 у Wayback Machine.]
- колумніст GZT.RU
- Усі публікації. Forbes.ru [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.]
- колумніст Openspace.ru [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Михайло Зигарь очолив телеканал «Дощ» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Викладачі МГИМО [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Війна і міф[недоступне посилання з липня 2019]
- Бібліотека «ред». Війна і міф
- 869 Він — не міф…
- Книги. Газпром: нова російська зброя
- Репортаж з місця дії міфу. Журналіст Михайло Зигарь представив книгу «Війна та міф» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Програма «ТЕЛЕхранителі». Телеканал «Дождь» — телебачення нового типу? [Архівовано 24 березня 2015 у Wayback Machine.]
|