Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бронзовий солдат

Bronze Soldier of Tallinn, 2007.jpg

«Бронзовий солдат» на Військовому цвинтарі

59°25′17″ пн. ш. 24°45′55″ сх. д. / 59.42166388891677542° пн. ш. 24.76546388891677708° сх. д. / 59.42166388891677542; 24.76546388891677708Координати: 59°25′17″ пн. ш. 24°45′55″ сх. д. / 59.42166388891677542° пн. ш. 24.76546388891677708° сх. д. / 59.42166388891677542; 24.76546388891677708
Тип скульптура[d]
Країна

Естонія Естонія

Розташування Таллінн
Архітектор Арнольд Алас
Скульптор Енн Роос
Матеріал бронза
Засновано 22 вересня 1947
Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні. Карта розташування: Естонія
Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні
Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні (Естонія)

Пам'ятник «Бронзовий солдат» у Таллінні у Вікісховищі?

Бронзовий солдат (ест. Pronkssõdur) — монумент невідомому солдату (солдатам армії СРСР, що загинули під час Другої світової війни) у Таллінні.

Естонія визнала цей монумент символом сталінської окупації. Встановлений на колективному похованні радянських солдатів на пагорбі Тинісмяґі (ест. Tõnismägi) в центрі Таллінна 22 вересня 1947 року як «пам'ятник Воїну-визволителю». Демонтований 27 квітня 2007 р. і перенесений разом із частиною поховань на Військовий цвинтар, що викликало масові заворушення серед місцевих росіян.

Історія[ред. | ред. код]

Монумент був встановлений поряд із колективним похованням, в якому 14 квітня 1945 поміщені тіла 12 військовослужбовців армії СРСР. Вони вбиті під Таллінном під час Другої світової війни та раніше похованих у інших частинах міста[1].

Меморіальна композиція, роботи скульптора Енна Рооса та архітектора Арнольда Аласа, складалася з двометрової фігури солдата, що похилив голову, та стіни, на котрій були встановлені дошки з іменами загиблих, замінені дошками з написом «Полеглим у Другій світовій війні» естонською та російською мовами у 1994-му. 1964 року перед монументом запалено «Вічний вогонь», який погасили на початку 1990-х років.

З 1990-х років доля меморіалу та захоронень стала темою жорсткої дискусії.

У середині квітня 2007 року уряд Естонії ухвалив перенести меморіал з центра міста згідно з законом про військові поховання. Демонтаж скульптури та знесення меморіальної стіни викликали масові заворушення російськомовної молоді в Таллінні та інших містах Естонії. Реакція на знесення пам'ятника була критичною також в деяких інших країнах, а уряди Балтійських республік та ЄС висловили свою підтримку діям Естонії. Найбільш негативною і найкраще організованою була реакція на події в Естонії з боку Росії: група молодиків тримала декілька днів в облозі посольство Естонії в Москві і перешкоджали нормальній роботі посла, незважаючи на протести з Таллінна. Також державні комп'ютерні мережі та сайти уряду Естонії зазнали координованих атак хакерів. Прем'єр-міністр Естонії Андрус Ансіп назвав таку реакцію Росії «грубим та скоординованим втручанням Росії в справи естонської держави»[2]

Низка російських політиків, і зокрема мер Москви Лужков виступив з різкою критикою дій Естонії і закликав бойкотувати естонську продукцію[3]. В різних регіонах Росії низка торгових мереж відмовилася продавати естонські товари. В деяких регіонах України, зокрема в Криму, теж лунали заклики бойкотувати естонські продукти[4]. Мер Харкова Добкін пропонував уряду Естонії перенести пам'ятник до цього міста, але отримав відмову від Естонії[5].

Поховання[ред. | ред. код]

1 травня 2007 на Тинісмяґі були завершені розкопки та ексгумація залишків похованих. Було знайдено 12 поховань.

30 квітня фігура Бронзового солдата була встановлена на Військовому цвинтарі в Таллінні на вулиці Фільтрі, приблизно за 2 км від початкового місця.[6].

8 травня 2007 року Бронзовий солдат був відкритий на новому місці під час офіційної церемонії, в якій брали участь прем'єр-міністр та інші відомі особи країни[7].

3 липня 2007 завершилася церемонія перепоховання останків радянських солдатів, які раніше спочивали в братській могилі на пагорбі Тинісмяґі. Було поховано 8 трун із останками радянських солдатів[8].

Вихідці з України у похованнях[ред. | ред. код]

Провадження українського омбудсмана, засвідчило, що двоє з 12 військових, похованих біля пам'ятника Бронзовому солдату, народилися в Україні. Це старшина медичної служби Олена Михайлівна Варшавська та гвардії старший сержант Степан Іларіонович Хапікало. Обоє вони — полтавці. Родичі обох військовослужбовців висловилися за перепоховання Олени Варшавської та Степана Хапікала на Алеї Героїв центрального цвинтаря Полтави[9].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. http://www.regnum.ru/news/797834.html
  2. Росіяни не захотіли зустрітися з арештованими в Естонії учасниками безладь Архівовано 6 травень 2007 у Wayback Machine. Кореспондент. Net:
  3. Лужков пропонує бойкотувати «фашистське обличчя» Естонії. Про Хімки — ні слова. Архів оригіналу за 7 травень 2007. Процитовано 8 травень 2007. 
  4. У Криму закликають бойкотувати естонські шпроти. Архів оригіналу за 6 травень 2007. Процитовано 8 травень 2007. 
  5. Естонія не має наміру віддавати Бронзового солдата мерові Харкова Добкіну. Архів оригіналу за 4 травень 2007. Процитовано 8 травень 2007. 
  6. «Бронзовий солдат відкритий на Військовому цвинтарі» Postimees 30.04.2007 (рос.). Архів оригіналу за 19.05.2007. Процитовано 08.05.2007. 
  7. https://archive.is/20120709080827/gazeta.ru/social/estonia/ Естонія відкрила Бронзового солдата(рос.)
  8. http://ua.korrespondent.net/main/78411/ Архівовано 5 липень 2007 у Wayback Machine. У Таллінні перепоховали останки солдатів із Тинісмяґі
  9. З'ясовано посмертну долю уродженців Полтавщини, які були поховані під монументом у Таллінні. Архів оригіналу за 28 вересень 2007. Процитовано 2 червень 2007. 

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]