Зустрінь мене в Сент-Луїсі
Зустрінь мене в Сент-Луїсі | |
|---|---|
| англ. Meet Me in St. Louis | |
 Theatrical poster | |
| Жанр | музичний фільм[1][2][3], різдвяний фільмd, екранізація літературного твору[d] і драматичний фільм |
| Режисер | Vincente Minnelli |
| Продюсер | Arthur Freed |
| Сценарист | Irving Brecherd, Fred F. Finklehoffed і Саллі Бенсон |
| На основі | Meet Me in St. Louis 1942 novel Sally Benson |
| У головних ролях | Judy Garland Margaret O'Brien Mary Astor Lucille Bremer Tom Drake Marjorie Main |
| Оператор | George J. Folsey |
| Композитор | George Stoll |
| Монтаж | Albert Akst |
| Художник | Седрік Гіббонс |
| Кінокомпанія | Metro-Goldwyn-Mayer |
| Дистриб'ютор | Loew's, Inc. |
| Тривалість | 113 minutes |
| Мова | English |
| Країна | United States |
| Дата виходу |
|
| Кошторис | $1,885,000[5] |
| Касові збори | $6,566,000 (original release) $12,800,000[6] |
| IMDb | ID 0037059 |
 Зустрінь мене в Сент-Луїсі у Вікісховищі | |
«Зустрінь мене в Сент-Луїсі» — американський різдвяний музичний фільм 1944 року, знятий компанією Metro-Goldwyn-Mayer. Розділений на частини за порами року, починаючи з літа, він розповідає про рік із життя сім’ї Смітів у Сент-Луїсі. Події розгортаються напередодні відкриття Всесвітньої виставки у Луїзіані навесні 1904 року. [7] [8] У фільмі зіграли Джуді Гарленд, Маргарет О'Брайен, Мері Астор, Люсіль Бремер, Том Дрейк, Леон Еймс, Марджорі Мейн, Джун Локхарт і Джоан Керролл.
Фільм був адаптований Ірвінгом Бречером і Фредом Ф. Фінкльгоффом із серії оповідань Саллі Бенсон, опублікованих в журналі The New Yorker під назвою «Кенсінгтонські історії» [9], а пізніше у формі роману «Зустрінь мене в Сент-Луїсі». Режисером фільму став Вінсенте Міннеллі, який познайомився з Гарланд на знімальному майданчику, а потім одружився з нею. Лауреата премії «Тоні» дизайнера Лемюеля Айерса було запрошено на посаду артдиректора фільму.[10]
Після виходу «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» отримав неабиякий успіх. Він став другим найкасовішим фільмом 1944 року, поступаючись лише «Йти своїм шляхом» [11], а також був найуспішнішим мюзиклом MGM 1940-х років. У 1994 році Бібліотека Конгресу визнала фільм «культурно, історично чи естетично значущим» і відібрала його для збереження в Національному реєстрі фільмів США.
У фільмі Гарленд презентувала пісні «The Trolley Song», «The Boy Next Door» і «Have Yourself a Merry Little Christmas», усі з яких стали хітами після виходу фільму.
Експозицією до фільму є містечко Сент-Луїс, штат Міссурі, напередодні Всесвітньої виставки у Луїзіані 1904 року.
Фільм розпочинається влітку 1903 року. Сім'я Смітів живе комфортним життям вищого середнього класу. У Алонсо Сміта та його дружини Анни є чотири дочки: Роуз, Естер, Агнес і Туті, а також син Лон-молодший. Естер закохана в сусідського хлопця Джона Труетта, хоча він цього спочатку не помічає. Туті катається містом з продавцем льоду містером Нілі та обговорює, чи є Сент-Луїс найкращим містом країни. Роза, старша дочка, марно сподівається отримати пропозицію вийти заміж від Уоррена Шеффілда.
На Гелловін Туті та Агнес відвідують церемонію розпалення багаття. Пізніше, коли Туті з'являється з розбитою губою і без зуба, вона стверджує, що Джон намагався її вбити. У відповідь на слова сестри, Естер йде до Джона та сварить його за його вчинок. Після повернення Естер додому Туті та Агнес зізнаються у брехні та розповідають, що Джон не бив дівчину, а намагався захистити їх від поліції. Дізнавшись правду, Естер просить вибачення у Джона, і сцена завершується їх першим поцілунком.
Містер Сміт оголошує, що його відправляють до Нью-Йорка у справах, і вся родина має переїхати туди після Різдва. Сім'я спустошена новиною, особливо Роуз і Естер, чиї романи, дружба та освітні плани опинилися під загрозою. Естер також вражена тим, що вони пропустять Всесвітню виставку.
Напередодні Різдва відбувається бал. Джон не може супроводити Естер, тому що запізнився забрати свій смокінг. Натомість Естер йде на бал з дідусем. Пізніше Джон робить пропозицію Естер, і вона погоджується, але їхнє майбутнє невизначене, оскільки вона все ще повинна переїхати до Нью-Йорка.
Естер повертається додому, щоб побачити Туті, яка нетерпляче чекає на Санта-Клауса і хвилюється, чи зможе привезти всі свої іграшки з собою до Нью-Йорка. Після зворушливого виконання пісні «Have Yourself a Merry Little Christmas» невтішна Туті знищує сніговиків, яких вони повинні б були залишити. Естер запевняє сестру, що вони будуть разом, куди б вони не поїхали. Містер Сміт, який бачив дівчат на вулиці, починає замислюватися щодо свого рішення та після роздумів повідомляє родині, що вони не переїжджатимуть до Нью-Йорка, на загальний подив та радість. Воррен вривається в будинок Смітів, зізнається в коханні Роуз і оголошує, що вони одружаться за першої можливості. Зрозумівши, що настало Різдво, Сміти святкують.
Весною, родина збирається на Всесвітній виставці з видом на Велику лагуну, коли тисячі вогнів навколо великого павільйону освітлюються.
- Джуді Ґарленд у ролі Естер Сміт
- Маргарет О'Брайен у ролі Туті Сміт
- Мері Астор у ролі місис Анни Сміт
- Люсіль Бремер у ролі Роуз Сміт
- Том Дрейк у ролі Джона Труетта
- Леон Еймс у ролі містера Алонсо Сміта
- Марджорі Мейн у ролі Кеті
- Геррі Девенпорт у ролі дідуся
- Джун Локхарт у ролі Люсіль Беллард
- Джоан Керролл у ролі Агнес Сміт
Фільм заснований на «Кенсінгтонських історіях», серії сентиментальних сімейних історій Саллі Бенсон, які були опубліковані в The New Yorker у 1942 році, а пізніше у формі роману «Зустрінь мене в Сент-Луїсі». Невдовзі після публікації історій Артур Фрід, переконав керівника студії Луїса Б. Маєра придбати права на фільм за 25 000 доларів, а Бенсон найняти для роботи над екранізацією. На ідею фільму також надихнула ностальгічна сімейна вистава «Життя з батьком», яка з 1939 року йшла на Бродвеї з великим успіхом і визнанням.[9]
Музичний супровід для фільму адаптував Роджер Іденс, який також був асоційованим продюсером без згадки у титрах. Деякі пісні у фільмі належать до часів виставки в Сент-Луїсі, а інші були написані для фільму.
- «Зустрінь мене в Сент-Луїсі, Луїс», Керрі Міллс і Ендрю Б. Стерлінг, 1904
- «The Boy Next Door», Г’ю Мартін і Ральф Блейн, 1944
- «Skip to My Lou », в аранжуванні Г’ю Мартіна та Ральфа Блейна, 1944
- «I Was Drunk Last Night» у виконанні Маргарет О'Брайен
- «Under the Bamboo Tree», слова та музика Роберта Коула та Johnson Bros., 1902 рік
- «Over the Banister», мелодія 19 століття, адаптована Конрадом Селінджером, слова з вірша 1888 року «Over the Banisters» Елли Вілер Вілкокс, адаптована Роджером Іденсом, 1944 рік
- «The Trolley Song», Г’ю Мартін і Ральф Блейн, 1944
- «You and I», Насіо Герб Браун і Артур Фрід
- «Goodbye, My Lady Love», Джозеф Е. Ховард, 1904
- «Little brown jag», інструментальна, Джозеф Віннер, 1869
- «Down at the Old Bull and Bush », Гаррі фон Тільцер, 1903
- «Home! Sweet home!", Генрі Бішоп, 1823/1852
- «Auld Lang Syne»
- «The First Noel»
- «Have Yourself a Merry Little Christmas», Г'ю Мартін і Ральф Блейн, 1944
Після виходу в 1944 році «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» мав величезний комерційний успіх. Під час першого показу в кінотеатрах він зібрав величезні на той час 5 016 000 доларів у США та Канаді та 1 550 000 доларів в інших країнах. Загальні збори фільму склали 2 359 000 доларів.
Фільм був номінований на чотири премії «Оскар»: найкращий адаптований сценарій, найкраща операторська робота, найкраща музика до фільму та найкраща пісня до фільму. Того ж року Маргарет О'Брайен отримала нагороду «Оскар» серед неповнолітніх за роботу у фільмі «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» та кількох інших фільмах.
Американський інститут кінематографії поставив фільм на 10 місце в списку найкращих кіномюзиклів за версією AFI. Дві пісні з фільму були включені до списку AFI 100 найкращих американських пісень за 100 років.
Фільм отримав 100% рейтинг на Rotten Tomatoes на основі 80 оглядів із середнім балом 8,80/10. Огляд критиків сайту щодо фільму говорить: «Надзвичайно милий мюзикл, доповнений грою видатних акторок Джуді Гарленд і Маргарет О'Брайен, «Зустрінемось в Сент-Луїсі» пропонує свято для будь-якого віку». [12]
- «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» був перезнятий у 1959 році для телебачення, у головних ролях Джейн Пауелл, Жанна Крейн, Петті Дюк, Уолтер Піджен, Ед Вінн, Теб Хантер і Мірна Лой.
- У 1966 році фільм «Зустрінь мене в Сент-Луїсі» знову перезняли для телебачення. Це була немузична версія, задумана як пілот для телевізійного серіалу, який не вдалося реалізувати. Режисером став Алан Д. Кортні за сценарієм, написаним Саллі Бенсон.
- У 1989 році на основі фільму було знято бродвейський мюзикл.
- Вінтажна карусель кінця 19 століття знаходилася в парку розваг на острові Бобло в Амгерстбурзі, Онтаріо, доки парк не закрився у вересні 1993 року. Карусель розібрали та продали приватним колекціонерам.
- Будинок Бенсонів на Кенсінгтон-авеню, 5135 у Сент-Луїсі [13] більше не існує. Після продажу він занепав, став непридатним для проживання та був знесений у 1994 році. [14]
- ↑ http://www.film4.com/reviews/1944/meet-me-in-st-louis
- ↑ http://stopklatka.pl/film/spotkamy-sie-w-st-louis
- ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film634720.html
- ↑ Meet Me in St. Louis. American Film Institute. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ The Eddie Mannix Ledger, Los Angeles: Margaret Herrick Library, Center for Motion Picture Study
- ↑ Box Office Information for Meet Me in St. Louis. The Numbers. Retrieved August 27, 2013.
- ↑ Variety film review; November 1, 1944, page 10.
- ↑ Harrison's Reports film review; November 4, 1944, page 178.
- ↑ а б Schatz, Thomas (1989). The Genius of the System: Hollywood Filmmaking in the Studio Era. New York: Pantheon Books. ISBN 0805046666.
- ↑ Arnold Saint-Subber (11 вересня 1955). Obituary: Lemuel Ayers. The New York Times.
- ↑ American Movies: Top 5 Box Office Hits, 1939 to 1988: Latter-day Saint Contributions. Ldsfilm.com. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Meet Me in St. Louis. Rotten Tomatoes. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Google Maps. Процитовано 19 квітня 2016.
- ↑ ABC News. Boom Nation: Meet Me in St. Louis. ABC News. Процитовано 19 квітня 2016.