Йона (Капустін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йона Капустін
Файл:Иона (Капустин).jpg
Єпископ Єкатеринбурзький
вікарій Пермської єпархії
19 травня 1846 — 21 листопада 1859
Попередник: Мелхиседек Золотинський
Наступник: Іриней Боголюбов
 
Альма-матер: Московська духовна академія і Пермська духовна семінарія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Іполіт Капустін
Народження: 11 (22) січня 1790(1790-01-22)
Тобольськ, Тобольська губернія, Російська імперія
Смерть: 13 (25) листопада 1867(1867-11-25) (77 років)
с. Далматове, Шадрінський повіт, Пермська губернія, Російська імперія
Похований: Далматово
Батько: Леонтій Капустін
Чернецтво: 15 червня 1826
Єп. хіротонія: 19 травня 1846

Нагороди:

Орден Святої Анни 1 ступеня, Орден Святого Володимира 3 ступеня, Орден Святої Анни 2 ступеня з імператорською короною

Йона Капустін (в миру Іполит Леонтійович Капустін; 11 січня 1790, Тобольськ, нині Тюменська область — 13 листопада 1867, Далматовський Успенський монастир, нині Курганська область) — єпископ Російської православної церкви, ректор Катеринославської семінарії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Іполит Капустін народився 11 січня 1790 року в Тобольську, в сім'ї диякона Тобольської Богоявленської церкви Леонтія Васильовича[1] Капустіна (1767-?), який в 1790 році став священиком Далматовської Миколаївської церкви, а в 1793 році — настоятелем церкви Преображення Господнього в селі Батурин, Шадринського повіту, Пермської губернії (нині Курганська область)[2], на місце старого батька Василя Тимофєєвича Капустіна (1732-1808), який був будівничим цього храму.

З червня 1800 року навчався в Пермській духовній семінарії. Ще будучи семінаристом, він вже став з 23 січня 1809 року викладати в інформаторичному класі семінарії; з 2 вересня 1809 року — вчитель нижчого класу латинської граматики Пермської семінарії; з 1811 — вчитель середнього граматичного і нижчого арифметичного класів; з 1813 — учитель синтаксичного і середнього арифметичного класів, з 1815 — учитель піїтичного і вищого арифметичного класів і, одночасно сеньйор семінарії.

З 29 жовтня 1818 року — інспектор новоутвореного Пермського духовного училища.

З 23 серпня 1820 року навчався в Московській духовній академії, яку закінчив 30 червня 1824 року зі ступенем магістра богослів'я.

З 11 квітня 1825 року — інспектор Пермської духовної семінарії і професор церковної історії.

Був пострижений в чернецтво 15 червня 1826 року, наречений ім'ям Йона; 20 червня висвячений у ієродиякона, а 22 червня — у ієромонаха; 21 вересня 1826 року затверджений у ступені магістра.

У січні 1827 року був призначений до Пермської духовної консисторії.

Першу нагороду на духовній службі — набедренник — отримав 21 квітня 1829 року, а 22 червня того ж року був призначений ректором Пермської духовної семінарії і професором богословських наук; 30 червня зведений в сан архімандрита «без доручення монастиря».

Був на його прохання 15 березня 1830 року переміщений ректором Тобольської семінарії і 30 липня того ж року призначений настоятелем Межигірського монастиря Йоана Предтечі Тобольської єпархії. Призначений членом Тобольської духовної консисторії. З 11 серпня 1832 р. — настоятель Градо-Тобольського Знам'янського монастиря.

З 16 листопада 1835 р. — настоятель Григор'єво-Бізюкового монастиря в Херсонській єпархії. 16 березня 1836 року призначений ректором Катеринославської семінарії.

У 1843 і 1844 роках був на священнослужінні в Санкт-Петербурзі і членом Академічного комітету.

Його служба була відзначена орденом Св. Анни 2-го ступеня з імператорською короною і орденом Св. Володимира 3-го ступеня.

19 травня 1846 р. — хіротонізований на єпископа Єкатеринбурзького, вікарія Пермської єпархії.

У роки його управління вікаріатством виникла ідея відкриття в Єкатеринбурзі духовної семінарії, але єпископ Йона відхилив прохання духовенства, пояснивши своє рішення тим, що семінарії існують тільки в єпархіальних центрах, а тому з його боку подібне прохання буде виглядати «честолюбною і властолюбною витівкою»[3].

Єпископ Йона був простий, невибагливий до себе. Але при всій простоті він у всьому вимагав строгого порядку. У 1849 році нагороджений орденом Св. Анни 1-го ступеня.

21 листопада 1859 р. звільнений на спокій через хворобу в Далматовський Успенський монастир.

Останні роки життя преосвященний провів в тяжких хворобах, які прикували його до ліжка на кілька років.

До 100-річчя безперервного служіння священницького роду Капустіних 1865 року в Батуринському Спасо-Преображенському храму (в якому був настоятелем його брат о. Йоан) Йона подарував дзвін вагою 250 пудів. Сини брата, Платон і Андрій, навчалися в семінаріях (Тобольській і Катеринославській), де ректором був архімандрит Йона.

Єпископ Йона помер 13 листопада 1867 року. Похований в Далматовому, за правим криласом Успенського собору Далматовського монастиря[4].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Батько — Капустін Леонтій Васильович (18 червня 17611827 рр.), з 1806 року протоієрей[5]
  • Мати — Капустіна (Лєвосторонцева) Ірина Іванівна, донька Тобольського міщанина Івана Петровича Лєтосторонцева; в похилому віці жила в Екатеринбурзькому Новотихвінському жіночому монастирі.
  • Брат — Капустін Іван Леонтійович (25 вересня 1793 — 22 березня 1865 рр.), священик
  • Брат — Капустін Стефан Леонтійович (1797 — не раніше 1826 рр.), священик
  • Сестра — Капустіна Марія Леонтіївна (1794/1795 — не раніше 1800 рр.)
  • Сестра — Капустіна Ганна Леонтіївна (1800-1867 рр., м. Єкатеринбург)
  • Сестра — Капустіна Параскева Леонтіївна (1806-?)


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. До 1917 року іменування по батькові вважалося особливим привілеєм, таке право незнатним людям дарувалося особисто царем за особливі заслуги (імениті люди)
  2. -buduschim.html Валентина Целоусова: Між минулим і майбутнім - Курганська обласна суспільно-політична газета «НОВИЙ СВІТ». Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 28 грудня 2018.
  3. Єкатеринбурзьке вікаріатство // Православна енциклопедія
  4. Дотик до сибірських святинь. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
  5. Іона (Капустін Іполит Леонтійович), єпископ. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]