Йосафат (Жарський)
| Йосафат Жарський Jozafat Żarski | ||
| ||
|---|---|---|
| 10 грудня 1833 — 25 січня 1838 | ||
| Обрання: | 10 грудня 1833 | |
| Церква: | Руська унійна церква | |
| ||
| 10 грудня 1833 — 25 січня 1838 | ||
| Обрання: | 10 грудня 1833 | |
| Попередник: | Кирило Сиротинський | |
| ||
| 1830 — 1834 | ||
| Обрання: | 1830 | |
| ||
| 1826 — 1833 | ||
| Обрання: | 1826 | |
| Спільнота: | ЧСВВ | |
| Попередник: | Цезарій Камінський | |
| Народження: | 1779 | |
| Смерть: | 25 січня 1838 Битень | |
| Похоронений: | Битенський монастир | |
| Прийняття священичого сану: | 1804 | |
| Прийняття монашества: | 1802 довічні обіти в ЧСВВ | |
| Єпископська хіротонія: | 21 січня 1834 | |
.jpg)
Йосафат Жарський (у світі Ігнатій Жарський, пол. Jozafat Ignacy Żarski; 1779 — 25 січня 1838, Битень) — церковний діяч, василіянин, доктор філософії, педагог, протоігумен Литовської провінції ЧСВВ (1826—1833), титулярний єпископ Пінський, помічник Жировицької (Литовської) єпархії Руської унійної церкви, візитатор василіянських монастирів.
Походив зі шляхетської родини. Початкову освіту здобув у Новогрудку і Борунах у 1787–1801 роках, після чого вступив на новіціят у Битенський монастир, де в 1802 році склав вічні обіти. У 1802–1804 роках вивчав філософію і математику в Жировицькому монастирі. 1804 року отримав священничі свячення. У 1804–1806 роках вивчав фізику і математику у Віленському університеті, а в 1809–1812 роки там само студіював богослов'я; завершив навчання зі ступенем доктора філософії. Під час перерви в навчанні (1806–1809) був учителем вимови і французької мови в Жировицьких школах, а згодом (1811–1814) в Жировичах викладав вимову і філософію для студентів-василіян. Кілька років був при Берестейському єпископові надвірним богословом, а між роками 1816–1818 — префектом у Жировицьких школах[1].
На капітулі в Битені 1818 року Жарського вибрали на уряд секретаря Литовської провінції і виконував він цей уряд до 1822 року, коли був обраний третім консультором і призначений настоятелем у Вільно. Наприкінці листопада 1826 року став протоігуменом Литовської провінції Пресвятої Тройці. У 1828 році став членом Литовської консисторії, а на початку 1830 — Лещинським архимандритом, а потім — Битенським. 12 лютого 1832 року іменований членом т. зв. Духовної колегії для Унійної Церкви в Санкт-Петербурзі. У 1832 році отримав доручення провести візитацію всіх василіянських монастирів. Йосафат Жарський подав у своєму звіті відомості про різні браки і недоопрацювання по монастирях, але також подав способи їх усунення (реформування), проте завжди наполягав на тому, що не варто їх скасовувати тому, що приносять користь Церкві і державі освітньою діяльністю[2][3].
10 грудня 1833 року призначений єпископом-помічником Жировицької єпархії і титулярним єпископом Пінська[4]. Єпископську хіротонію уділив Йосафатові Жарському 21 січня 1834[4] року в Санкт-Петербурзі митрополит Йосафат Булгак у співслужінні Жировицького єпископа Йосифа Сємашка і латинського єпископа-помічника Кам'янець-Подільського Ігнатія Павловського. На резиденцію призначено йому Битенський монастир, але проживав він переважно в Лещинській архимандрії. Сємашко вимагав, щоб той мешкав у Битені і звідти керував реорганізацією монастирів і Церкви, план якої накреслив Сємашко, оскільки начебто перед єпископськими свяченнями Жарський подав на письмі свою згоду про перехід до Російської Православної Церкви[5].
Помер єпископ Йосафат Жарський 25 січня 1838 року в Битені і згідно зі свідченням Йосифа Сємашка, на його письмовому столі було знайдено документ, у якому зазначено про те, що він не брав участі у всіх справах реорганізації Унійної Церкви[6].
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 251—252.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 252—254.
- ↑ Йосиф Сємашко ще в 1827 році виготовив і передав російському цареві проект знищення Василіянського Чину і Унійної Церкви, а серед духовенства як єпархіального так монашого шукав осіб, які б посприяли здійсненню цих його планів — див. О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року… — С. 268.
- ↑ а б Cheney, David M. Bishop Josafat Zarskyj [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 254.
- ↑ Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 255.
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 с. — ISBN 5-7745-0687-8
- О. Ісидор Патрило, ЧСВВ. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. ― Том 48. ― Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. ― С. 183—278.
- Smora (Giżycki J.M). Kilka słów o Byteniu i Bazylianach [Архівовано 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Przewodnik Naukowy i Literacki. — № 42 (1914). — S. 49—63, 143—155, 249—256, 341—349, 443—449. (пол.)
- Bishop Josafat Zarskyj † [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.)
