Кизикерменський повіт
Кизикерменський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Слав’янської провінції Новоросійської губернії Російської імперії.
Утворений в 1776 році в результаті адміністративного поділу захоплених та приписаних до Новороссійської губернії “вольностей” війська Запорізького низового.[1]
Кизикерменський повіт був одним з трьох повітів Слав’янської провінції та розташовувався на правому березі річки Дніпро. Межі повіту визначалися в "Ограничении Новороссийской губернии" (РГАДА, ф. 16, д. 797, ч. 2., лл. 293–330 об.)[2] та були наступними: починаючи з лівого берега Конських Вод (Конки)[3] проти устя річки Інгульця від кордону Херсонського повіту межа проходила берегом Конської вверх, охоплюючи в цей повіт всі острова, які лежать як по Конській так і по Дніпру, якими володіли колишні запорожці, доходила до Великих плавнів, перетинала їх і річки Конську, Дніпро, Скарбну і Подпольну проти устя річки Базавлука, входила в устя і продовжувалася вверх Базавлука, ділячи її навпіл з Слав’янським повітом, до назначенної межі між повітами Слав’янським і Саксаганським, а потім тією межею з Саксаганським повітом поблизу вершин річки Кам’янки до річки Саксагані і нею вниз до її устя в річку Інгулець, далі нею вниз до її устя в Дніпро, ділячи Інгулець навпіл з Херсонським повітом, а потім чрез Дніпро і Конську до її лівого берега до початкового пункта.
Повіт названо за назвою старовинного турецького міста-фортеці Кизикермен[4], яке розміщувалося на правому березі Дніпра та мало на той час важливе оборонне значення і сприяло водній комунікації[2]. В Кизикермені розташовувалось земське правління.[1] Першим земським комісаром був призначений порутчик Іван Селецький.[5]
В 1779 році, за довідкою в Слав’янській провінційній канцелярії, число зимівників в Кизикерменському повіті досягало 244.[1]
В 1781 році мандрівник Василь Зуєв в своїх "Путешественных записках" дає опис повіту:
”Кизикерменський повіт поширюється між річками Базавлук і Інгулець до Дніпра, а з верху межує з Саксаганьським повітом; площею своєю займає місця на 659180 десятин, з яких для хліборобства придатною вважають тільки біля Дніпра і водяних балок, які впадають в нього, що складає може бути близько половини всього простору, але є і інші вигоди біля цієї великої річки, для яких хоч не всі місця заселені, але всі розібрані. Однак повіт всередині майже ще весь порожній і місць, які заселяють вважають не більше 10, в яких домів до 166, а жителів 461 душа. Крім того в повіті є три водяні і чотири вітряні млини; завод цегляний і вапняковий, які діють відповідно з достатком дров і очерету.“[6]
1783 року територія Новоросійської губернії увійшла до складу Катеринославського намісництва. В 1784 році при поділі Катеринославського намісництва на повіти Кизикерменський повіт був скасований, його територія приєднана до Херсонського повіту.[7]
|
Це незавершена стаття про Херсонську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б в Беднов В. Материалы для истории колонизации бывших Запорожских владений.
- ↑ а б До історії першої Новоросійської губернії при запровадженні в 1776 році повітового устрою. Інгульський степ. Вип. V: Розділ І. Історія. Олененко А.Г., Пивовар А.В.
- ↑ https://shron1.chtyvo.org.ua/Mashtakov_Petro/Spysok_rek_Dneprovskoho_basseina_ros.pdf (PDF).
- ↑ КАЗІКЕРМЕН, КИЗИКЕРМЕН. resource.history.org.ua. Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ наук, Имп Академия (1777), Русский: Адрес-календарь. Общая роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской империи ... [по годам], процитовано 19 вересня 2024
- ↑ Путешественныя записки Василья Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году. – С.Пб., 1787
- ↑ Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. Составил генерального штаба подполковник А. Шмидтъ. Часть вторая. Санктпетербургъ. В типографии Калиновского. 1863. С 747.