Кебра наґаст
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Кебра наґаст | |
 | |
| Події розгортаються в місцевості | Ізраїль |
|---|---|
| Опубліковано в | Kebra Nagast copy in the Bodleiand |
Кебра наґаст (давн. ефіоп. ክብረ ነገሥት; «Слава Царів») — ефіопська книга, що містить легенди про походження династії ефіопських правителів від Царя Соломона та Цариці Савської.
Найбільш ранній із відомих рукописів «Кебра наґаст» датується XIV століттям, але в Європі про нього стало відомо лише у першій чверті XVI століття, із часу публікації деяких переказів про Царя Соломона та його сина Менеліка, засновника династії ефіопських правителів.
Низка деталей, згаданих у книзі, свідчить про її давнє походження. Наприклад, ім'я Цариці Савської — Македа (вогненна) запозичене з Нового Завіту, у якому вона названа Царицею Півдня (Лк. 11:31)[1]. У 32-му ж розділі Кебра наґаст правителька Шеби ототожнюється з королевою-матір'ю, Царицею-Кандакою, яку в Новому Заповіті найменовано ефіопською царицею (Дії 8:27). Але згідно з коментарями до Нового Завіту Вільяма Барклі «Кандакія» — більше не іменування, а титул усіх Цариць Ефіопії[2].
Існує й арабська версія Кебра наґаст, ще більше наповнена християнським впливом. У ній наводяться цитати з послань апостола Павла щодо багатоженства Соломона та порівняння законів Старого й Нового Заповітів, а також стверджується, що християни здатні підтримувати моногамію лише завдяки євхаристії. Також арабська версія містить опис особливостей ніг Цариці (густе волосся або ратиці), що збігається із історією, описаною в Талмуді та мідрашах (Талмуд Бавлі, Таргум Шені, Мідраш Мішле та ін.) і згодом (VII століття н. е.) відтвореною в Корані (Коран, 27: 22 — 44).
Переважна частина Книги присвячена Соломонові, його зустрічі з Царицею Савською та наступним подіям.
Відповідно до «Кебра наґаст», рід ефіопських правителів походить від Савської Цариці Македи, яка прибула до Єрусалиму, щоб поговорити із Соломоном, про славу і мудрість якого вона чула.[3] Одного разу «полягали вони разом» і «через дев'ять місяців і п'ять днів, як розлучилася вона із Царем Соломоном… дітородні муки охопили її, та породила дитя вона чоловічої статі». Народжена нею дитина отримала ім'я Байна-Лехкем (варіанти — Йольде-Табіб («син мудреця»), Менелік І), який у 22 роки приїхав до Єрусалиму.
Згідно з «Кеброю наґаст» Байна-Лехкем повернувся на батьківщину до своєї матері разом із первістками юдейської знаті та забрав Ковчег Завіту із Єрусалимського храму, який, за твердженнями ефіопів, досі перебуває в Аксумі, у соборі Святої Діви Марії Сіона.[4] Після повернення сина Цариця Македи відмовилася від престолу на його користь, і він створив в Ефіопії Царство на зразок ізраїльського, запровадив у країні юдаїзм як державну релігію. До цього часу збереглися фалаші — ефіопські євреї, які вважають себе нащадками юдейської знаті, що переселилася в Ефіопію разом із Байною-Лехкемом.[5]
У Книзі приділено значну увагу питанню становища ефіопської держави у світі. У 20-му розділі зазначено, що весь світ розділений між Ефіопією та Римською імперією наступним чином: «Від середини Єрусалиму та від його півночі на південний схід розташовується частина імператора Рома; і від середини Єрусалиму та від його півночі на південь і до Західної Індії простягається частина імператора Ефіопії». Під «імператором Риму», мабуть, мається на увазі візантійський імператор Юстин I, про зустріч якого із Царем Калебом розповідається в розділі 117. Хоча така зустріч навряд чи мала місце насправді, Візантія підтримувала досить тісні стосунки із Ефіопією.
Кебра Наґаст, особливо її оригінальний рукопис, має надзвичайно важливе значення для ефіопського народу. Про це свідчить, зокрема, наступна історія: у 1872 році імператор Йоганнис IV відправив термінове послання англійському міністру закордонних справ графу Гранвілю[en], у якому вимагав повернути оригінал Кебра наґаст, вивезений до Лондона у 1868 році у зв'язку із введенням де-факто держави Ефіопія. Він писав:
«У Вас там є Книга під назвою „Кебра Наґаст“, що містить закони Ефіопії, у цій Книзі є імена Царів, назви церков і провінцій. Я прошу Вас невідкладно встановити, у чиїй власності знаходиться ця Книга, і надіслати її мені, тому що без цієї Книги народ у моїй країні не підкорятиметься мені».
Дбайливців Британського музею вдалося переконати, і 14 вересня 1872 року рукопис було повернено до Ефіопії.[6]
- ↑ Царица Савская в библии и легендах | Ривка Клюгер. web.archive.org. 30 жовтня 2007. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ Комментарий Баркли к Новому Завету Комментарии на Деяния апостолов, глава 8 Bible.by. web.archive.org. 17 лютого 2008. Архів оригіналу за 17 лютого 2008. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ 000kn1. web.archive.org. 19 січня 2008. Архів оригіналу за 19 січня 2008. Процитовано 19 травня 2023.
- ↑ Хєнкок, Грєм (1999). Ковчег Завета.
- ↑ Эфиопские евреи // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- ↑ Байер, Рольф (1998). Цариця Савська. Фенікс. с. 166.