Цариця Савська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Renaissance relief of the Queen of Sheba meeting Solomon - gate of Florence Baptistry

Бількі́с (івр. מלכת שְׁבָא‎, Малка́т Шва́, перс. ملكة سبأ‎, Маліка́т Са́ба, даньоефіоп.ንግሥተ ሳባ, Ниги́ста Са́ба), — за арабськими джерелами ім'я цариці Савської, що приїжджала до біблійного царя Соломона. Була правителькою племені Саба (арабська версія). За ефіопською версією цариця Савська правила на території цієї країни, від Соломона у неї нібито народився син Менелік, що став родоначальником династії ефіопських негусів (імператорів). Ця версія є менш імовірною, незважаючи на деяке підтвердження у результаті праць американського ґенетика Спенсера Велса.

Ім'я цієї правительки в Біблії не згадується. У пізніших арабських текстах вона зветься Бількіс (Білкіс, европеїзов. — Балькіда), а в ефіопських легендах — Македа. У масовій англомовній культурі назва її країни, Шеба, іноді помилково береться за особисте ім'я. Хоча історичне існування цариці не доведене, її образ зробив значний вплив на фольклор і літературу багатьох народів Європи, Північної Африки і Близького Сходу.

У Священних Писаннях[ред. | ред. код]

У Старому Заповіті[ред. | ред. код]

«Соломон и цариця Савська»,
картина Тінторетто, біля 1555, Прадо

Історія цариці Савської в Біблії тісно пов'язана з ізраїльським царем Соломоном. Згідно з біблейським оповіданням, цариця Савська, дізнавшись про мудрість і славу Соломона, «прийшла випробувати його загадками». Її візит описаний у 10 главі у 1-й книзі Царів, а також у 9-й главі Другої книги хроніки (2 Хр. 9:1-12).

1 А цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим багатством, із верблюдами, що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було на серці її.

2 І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було запиту, незнаного Соломонові, якого не порішив би він їй.

3 І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував,

4 і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і чашників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він входить до Господнього дому, і не могла вона з дива вийти!

5 І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість.

6 І не повірила я їхнім словам, аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости: ти перевищив славу, про яку я чула!

7 Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість!

8 Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трону за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки. І Він настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість!

9 І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дороге каміння. І більш уже не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеви дала цареві Соломонові!

Згідно з Талмудом, історію про царицю Савську варто вважати алегорією, а слова «מלכת שבא» («цариця Савська») трактуються як «מלכות שבא» («царство Савське»), що підкорилося Соломону.[1]

У Корані[ред. | ред. код]

«Цариця Білкис и одуд».
Перська мініатюра, біля 1590—1600

У 27-ій сурі Корану «Мурахи» міститься арабське оповідання про царя Сулеймана (Соломона) і царицю Савську, відому під ім'ям Балкіс (Білкіс). Крім того, в ісламському фольклорі існують декілька версій легенд на цю тему[2].

Згідно з мусульманською традицією Соломон дізнається від птаха мартина (або одуда, птаха ухдуд, худий худ) про існування цариці Балкіс — правительки казково багатої країни Саба, що сидить на троні з золота, прикрашеного дорогоцінним камінням, і що поклоняється сонцю. Він написав їй лист із словами: «Від слуги Бога, Соломона, сина Давида, до Балкіс, Цариці Шеби. У ім'я Бога всемилостивого. Мир та пребуде з тим, хто слідує шляхом істини. Не повставайте на мене, але прийдіть і вдайтеся мені». Лист передав цариці той же птах, що розповів Соломону про її царство.

Одержавши лист, Балкіс злякалася можливої війни з Соломоном і надіслала йому багаті дари, які він відкинув, сказавши що надішле війська, захопить її міста і вижене їх жителів із ганьбою. Після цього Балкіс вирішила сама приїхати до Соломона, виразивши цим свою покірність.

Перед від'їздом вона замкнула свій дорогоцінний трон у фортеці, але Соломон, повелитель джинів, бажаючи справити на неї враження, з їх допомогою переніс його до Єрусалиму і, змінивши його зовнішній вигляд, показав цариці з питанням: «чи так виглядає трон твій?». Балкіс змогла впізнати його, і була запрошена до палацу, побудованого Соломоном для неї. Підлога в ньому була зроблена зі скла, під яким у воді плавали риби (у іншому перекладі води немає, а підлога, як і сам, палац була кришталевою[3]). Балкіс, увійшовши до палацу, злякалася і, вирішивши, що їй треба буде йти по воді, підняла поділ своєї сукні, оголивши гомілки. Після цього вона вимовила:

« Господи! Воістину, я нанесла утрату самій собі, нині ж разом із Сулейманом вдаюся до Аллаха, Господа мешканців світів[4]. »

Таким чином вона визнала всевладність Сулеймана і його Бога і прийняла дійсну віру.

Коментатори Корану трактують епізод з прозорою підлогою в палаці Соломона як хитрість царя, що бажав перевірити чутку про те, що ноги Балкіс покриті вовною як у осла. Та'алабі і Дшела-Леддін аль Махаллі наводять версію, що все тіло Балкіс було вкрите вовною, а ноги мали ослині копита — що свідчило про її демонічну природу[5].

Коментатор Корану Джалал Ад-Дін стверджує, що Соломон хотів одружуватися з Балкіс, але його бентежила вовна на її ногах[6]. Інший коментатор — Аль-Бейдхаві — пише, що невідомо, хто став чоловіком Балкіс, і припускає, що їм міг бути один з вождів племені Хамдан, якому віддав її руку цар[7].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Талмуд, Бава Батра 15б
  2. Мифы народов мира, М., 1988, т.1, стр. 170
  3. Коран. Русский перевод академика И.Ю. Крачковского. Сура 27. Архів оригіналу за 17 жовтень 2007. Процитовано 12 вересень 2008. 
  4. Коран. Перевод Магомет-Нури Османова, 27:44
  5. Wilhelm Hertz, Gesammelte Abhandlungen, р. 426
  6. Комментарии на Коран Джалал Ад-Діна Мухаммада бен Ахмада (Jalal ad-Din Muhammad bin Ahmad), Cairo edit. A.H. 1311, pt. 2, р. 60.
  7. Комментарии на Коран Аль-Бейдхаві (Al Beidhawi) (ed. Fleischer, pt. 3, р. 70)

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]