Клавдій Дуж-Душевський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клавдій Дуж-Душевський
біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі
Народився27 березня 1891(1891-03-27)
Глибоке
Помер25 лютого 1959(1959-02-25) (67 років)
Вільнюс
ПохованняПетрашунський цвинтар
ГромадянствоРосійська імперія — БНР — Литва
Діяльністьархітектор, видавець, журналіст, громадський діяч
Галузьвидавництво[d]
Alma materVilna Realschuled (1912), Санкт-Петербурзький державний гірничий університет (1918) і Університет Вітовта Великого (1927)
ЗакладБілнацком, Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod, Belarusian Society for Aid to War Victimsd, Вільнюська білоруська гімназія, Університет Вітовта Великого, Lithuanian Ministry for Belarusian Affairsd, Q17047051?, Kryvičd і Q117301954?
ЧленствоQ13028776? і Vilna Belarusian Councild
ПартіяБілоруська партія соціалістів-революціонерів
Нагороди
Хрест Порятунку тих, хто гине
Хрест Порятунку тих, хто гине

Клавдій Дуж-Душевський (біл. Клаўдзі Дуж-Душэўскі; 27 березня 1891(18910327), за іншими джерелами 26 березня — 25 лютого 1959, Вільнюс, за іншими даними Каунас) — білоруський архітектор, видавець, журналіст, громадський діяч. Вважається одним з творців прапора БНР[1][2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Вільнюську реальну гімназію. Грав Криницького у п'єсі «Павлінка» Янки Купали. У 1912—1917 роках навчався у Петербурзькому гірському інституті. Брав участь у видавництві часопису «Ранок». За його свідченнями, він створив ескіз білоруського національного прапора. 1917 року вступив в Білоруську соціалістичну громаду (БСГ), у червні — жовтні 1917 року був членом ЦК і президії. Учасник З'їзду білоруських національних організацій (березень 1917 року, Мінськ), Всеросійської демократичної наради (вересень 1917 року, Петроград) та інш.

1918 року працював завідувачем одного з відділів Білнацкому. Після розпаду БСГ (літо 1918) перебував у Білоруській партії соціалістів-революціонерів. З квітня 1919 року перебував у Вільнюсі: член Білоруського національного комітету, голова Центральної білоруської ради Віленщини та Городенщини (травень — липень 1919), очолював комітет Білоруського товариства допомоги потерпілим від війни, один з ініціаторів створення Білоруської військової комісії. Восени 1919 року був дипломатичним представником уряду БНР у країнах Балтії, державним секретарем в уряді Ластовського. Викладав у Вільнюській білоруській гімназії та на білоруських курсах викладачів. На початку 1921 року був арештований польською владою. Звільнений 7 лютого 1921 року. Після цього переїхав у Литву, у Каунас.

Могила Клавдія Дуж-Душевського в Ковні (Каунасі)

У 1920—1930 роки працював у Міністерстві білоруських справ, Міністерстві закордонних справ, союзі Литви; один з керівників Білоруського центру в Литві, Литовсько-Білоруського товариства. 1927 року закінчив Литовський університет у м. Каунасі.

З початком першої радянської окупації Литви Дуж-Душевський потрапив до радянської в'язниці. Під час німецької окупації його за допомогу євреям запроторили до нацистського концтабору. 13 квітня 2004 року Клавдіуш та Алена Дуз-Душевські отримали посмертну Хрест Порятунку тих, хто гине від президента Литви за порятунок євреїв. Це сталося на прохання єврейської громади Литви.[3][4]

У 1944—1946 роках працював доцентом у Каунаському університеті. У 1946—1947 роках був арештований радянською владою. У лютому 1952 року Душевський як «активний білоруський націоналіст» був знову арештований та засуджений до 25 років ув'язнення у радянських таборах. Був звільнений у квітні 1955 року. Працював в інституті «Литбудпроект».

Похований у Каунасі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор десятків будинків у Каунасі, Паневежисі, Клайпеді, Шяуляйях. Редактор часопису «Білоруський осередок».

Саме він на підставі історичних свідчень і кольорів народного одягу та орнаментів він створив у свій час ескіз прапору БНР. У грудні 1917 року у Мінську під час Всебілоруського з'їзду біло-червоно-білий стяг вже однозначно вважався національним символом Білорусі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Рудовіч С.Час вибару: праблєми самавизначення Беларусі ў 1917 Годзе. — Мінск, 2001. — С. 80.
  2. ↑ Хареўскі C. Клаўдзі Дуж-Душеўскі. Сьцяг / Сто твораў мастацтва ХХ стагодзьдзя // Наша Ніва. — № 6. — 1998.
  3. ↑ Apdovanotų asmenų duomenų bazė. Архів оригіналу за 20 Липня 2021. Процитовано 20 Липня 2021.
  4. ↑ «Мы заўсёды будзем яму ўдзячныя». Як стваральнік бел-чырвона-белага сьцяга ўратаваў габрэйскую дзяўчынку ад Галакосту. Архів оригіналу за 28 Червня 2021. Процитовано 20 липня 2021.(біл.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Дуж-Душэўскі Клаўдзій Сяпанавіч // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн., 1998. — Т. 6. — С. 269—270. (біл.)
  • Луцкевіч Л. Барацьбіт і будаўнік / Л. Луцкевіч // Літаратура і мастацтва. — 1991. — 3 мая. — С. 13. (біл.)
  • Луцкевіч Л. Заслужыў пашану нашчадкаў / Л. Луцкевіч // Голас Радзімы. — № 18. — 1991. — 2 мая. — С. 4-5. (біл.)
  • Рудовіч С. Белы, чырвоны, белы… // Звязда. — 1992. — 25 сак. (біл.)
  • Рудовіч С. Палітык, асветнік, дойлід / С. Рудовіч // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Глыбоцкага раёна / рэд.: Б. Сачанка і інш. — Мн., 1995. — С. 126—129. (біл.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клавдій_Дуж-Душевський&oldid=43618882