Колантоніо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колантоніо
Colantonio Niccolò Antonio
При народженніНіколо Антоніо
Народження1420(1420)
Неаполь
Смерть1460(1460)
 НеапольІталія
Національністьіталієць
КраїнаНеаполітанське королівство
Жанррелігійний живопис
Навчанняв Неаполі (?)
Діяльністьхудожник
Напрямоквідродження
Роки творчості1440[1]1470[1]
ВпливЯн ван Ейк
ВчительБартелемі д'Ейк
Відомі учніАнтонелло да Мессіна
Творивівтарі
Роботи в колекціїМузей Каподімонте

CMNS: Колантоніо у Вікісховищі

Колантоніо або Ніколо Антоніо (італ. Colantonio Niccolò Antonio; 1420, Неаполь — 1460, Неаполь) — італійський художник першої половини XV століття, що мешкав і працював у місті Неаполь. Історичне ім'я майстра утворене зі злиття двох його перших імен, що було поширене в італійських князівствах.

Маловідома біографія

[ред. | ред. код]
Колантоніо. «Келія Св. Єроніма». Музей Каподімонте, Неаполь.

Належить до художників з маловідомою біографією. Мешкав і працював у місті Неаполь в першій половині XV століття. Рік народження майстра умовно рахують як 1420-й. Умовно вважають, що він уродженець Неаполя і, можливо, там же й помер. Декотрі з дослідників рахують його серед перших італійських майстрів, що перейшли від темперного живопису на олійні фарби[2]. Твори майстра вплинули на технологію і художню манеру італійського художника Антонелло да Мессіна, художня індивідуальність останнього більш яскрава, менш умовна і більш реалістична (особливо у портретах). До учнів майстра відносять і іберійського за походженням художника Педро Берругете (бл. 1450–1504), що також працював у Італії.

Згадки про майстра

[ред. | ред. код]

Факти з життя художника маловідомі. Практично звістки про художника знайдені у листі неаполітанського гуманіста П'єтро Суммонте (1463–1526), котрі він дав під час листування 1524 року з Маркантоніо Мікеле. А це майже сто років після народження митця.

В листі він позначив рік народження Колантоніо як 1420-й, той працював у Неаполі у 1440–1460 рр., або трохи пізніше. Його творчість припала на роки правління у Неаполі Рене Анжуйського (1438–1442). П'єтро Суммонте, що і сам знав мало, стверджував, що Колантоніо помер не старою людиною.

Художня манера

[ред. | ред. код]
Колантоніо. «Франциск Ассізький надає устави ордену ченцям — францисканцям та кларискам» (жіночій гілці францисканського ордену), середина 15 ст. Музей Каподімонте

В Неаполі 15 ст. склалась відмінна від італійських князівств ситуація суміші культур Арагону і Фландрії (на котру орієнтувались митці Арагону), Бургундії і Прованса з домішками культури відродження італійського зразка. В Неаполі правили неіталійські династії, що постійно сварились і воювали. Відсутність спокою у королівстві була вигідна папам римським (котрі правили як впливові феодальні князі і водночас духовні пастирі цілих народів), папи вели власну політичну гру, підтримуючи вигідних їм кандидатів і послаблюючи впливи кандидатів невигідних. Тим часом в Неаполі склалась своєрідна і пишна культура, відбитками котрої стануть місцевий варіант королівського побуту, місцевий варіант архітектури, місцевий варіант живопису.

В художній манері Колантоніо відчутні впливи Фландрії і Арагону, а також італійських майстрів кватроченто.

Творчість Колантоніо відома завдяки двом випадково збереженим вівтарям. Перший — для неаполітанської церкви Сан Лоренцо Маджоре. За припущеннями, вівтар виконано на замову короля Альфонсо 1445 року. Головна композиція вівтаря — «Франциск Ассізький надає устави ордену ченцям — францисканцям та кларискам» (жіночій гілці францисканського ордену). Картина олійними фарбами наслідує взірець, що був створений у техніці фрески над дверима монастирської церкви малих францисканців. Фреска збережена і перенесена до музею монастиря.

«Келія Св. Єроніма» з помітними впливами нідерландських художників (нині Музей Каподімонте, Неаполь), не самостійна композиція, а чергова стулка цього вівтаря. Дрібні стулки цього вівтаря розпорошені по різним музейним збіркам.

Другий вівтар зберігають в церкві Петра мученика, де подано одинадцять сцен з життя Св. Вінсента Феррера. Вівтар також має портрети (донаторів) королеви Ізабелли та членів королівської родини.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Г.Богеро: Шедевры Западноевропейской живописи XIV–XVIII веков из собрания Тиссен-Борнемиса. Collection Thyssen-Bornemisza Lugano and Electa, S.p.a., Milano
  • О.Краснова: Искусство средних веков и Возрождения. М.: Olma Media Group, 2002. ISBN 5-94849-063-7

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Колантоніо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б RKDartists
  2. Г.Богеро: Шедевры Западноевропейской живописи XIV–XVIII веков из собрания Тиссен-Борнемиса. Collection Thyssen-Bornemisza Lugano and Electa, S.p.a., Milano

Див. також

[ред. | ред. код]