Комашниця вохриста
Комашниця вохриста | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Certhidea olivacea Gould, 1837 | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кома́шниця вохриста[2] (Certhidea olivacea) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Галапагоських островів. Раніше вохриста комашниця вважалася конспецифічною з сірою комашницею, однак низка молекулярно-філогенетичних досліджень показали, що ці два види розділилися від 1,5 до 2 млн років тому, а можливо, навіть і раніше[4][5][6][7][8]. Коли Дарвін отримав зразок цього виду у 1835 році, під час своєї знаменитої подорожі, він помилково відніс його до родини воловоочкових, однак при поверненні до Англії у 1837 році орнітолог Джон Гульд відніс вохристу комашницю до родини в'юркових[9].
Вохриста комашниця є найменшим представником "в'юрків Дарвіна", її довжина становить 10 см, а вага 8 г. Забарвлення переважно оливково-зелене, дзьоб вузький, гострий. У самців під час сезону розмноження на горлі є характерні червонуваті плями. Вохристим комашницям притаманний характерний, мелодійний спів.
Вохристі комашниці мешкають на островах Сантьяґо, Рабіда[en], Пінсон[en], Бальтра, Ісабела, Фернандіна і Санта-Крус. Вони живуть в сухих тропічним лісах, вологих гірських тропічних лісах і в сухих чагарникових заростях Scalesia, переважно на висоті від 300 до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами і павуками, яких шукають серед моху і листя та під корою або іноді ловлять в польоті. Вохристі комашниці є моногамними птахами. Гніздо невелике, куполоподібне з бічним входом. В кладці 3 яйця, інкубаційний період триває 12 днів, насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. Незважаючи на те, що вохристі комашниці є досить поширеним видом в межах свого ареалу, їм загрожує знищення природного середовища, поява на островах інвазивних рослин, які витісняють скалезію (Scalesia), а також можливість епізоотії через появу на островах інтродукованих щурів, комарів і паразитичних мух Philornis downsi.
- ↑ BirdLife International (2016). Certhidea olivacea. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 16 червня 2022.
- ↑ J.B. Freeland, P.T. Boag. Phylogenetics of Darwin's finches: paraphyly in the tree-finches and two divergent lineages in the Warbler Finch. „The Auk”. 116 (3), ss. 577–588, 1999. doi:10.2307/4089320.
- ↑ K. Petren, B.R. Grant, P.R. Grant. A phylogeny of Darwin's finches based on microsatellite DNA length variation. „Proceedings the Royal of Society B”. 266 (1417), ss. 321–329, 1999.
- ↑ K. Petren, P.R. Grant, B.R. Grant, L.F. Keller. Comparative landscape genetics and the adaptive radiation of Darwin’s finches: the role of peripheral isolation. „Molecular Ecology”. 14 (10), ss. 2943–2957, 2005. doi:10.1111/j.1365-294X.2005.02632.x.
- ↑ J.T. Weir, E. Bermingham, D. Schluter. The Great American Biotic Interchange in birds. „Proceedings of the National Academy Sciences”. 106 (51), ss. 21737–21742, 2009. doi:10.1073/pnas.0903811106.
- ↑ South American Classification Committee (1 вересня 2011). Proposal (#367) to South American Classification Committee – Split the Warbler Finches: Certhidea fusca from Certhidea olivacea. Архів оригіналу за 31 січня 2010. Процитовано 10 листопада 2009.
- ↑ Sulloway, Frank J. (1982). Darwin and His Finches: The Evolution of a Legend (PDF). Journal of the History of Biology. 15 (1): 1—53. CiteSeerX 10.1.1.458.3975. doi:10.1007/BF00132004. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2008. Процитовано 9 грудня 2008.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |