Кочовище
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/ff/NoviNomad_yurt_camp%2C_near_Son-Kol_lake%2C_Kyrgyzstan_-_panoramio_%281%29.jpg/250px-NoviNomad_yurt_camp%2C_near_Son-Kol_lake%2C_Kyrgyzstan_-_panoramio_%281%29.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4e/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5_.jpg/250px-%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BA%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5_.jpg)
Кочови́ще (тюрк. qoš, каз. көш; ст.-укр. кош, кочевище) — тимчасова стоянка кочовиків (кош, кіш), або територія, де вони кочують. Кочові та сезонні стійбища в межах Євразійського степу або Американських прерій. У межах кочовища розташовувалися житла кочовиків (юрти) та господарські споруди для худоби (коней, овець тощо). Окрім кочовищ кочівники могли мати селища, городища або міста, де жили напівосідло. На теренах українського степу і лісостепу існували кочовища скіфів, сарматів, булгар, аварів, мадяр, хозар, печенігів, торків, половців, монголів, ногаїв, кримських татар, калмиків тощо. Також — кочі́вля, кочів'я.
- Плетнева С. А. От кочевий к городам: Материалы и исследования по археологии СССР, № 142. М., 1967
- Степи Евразии в эпоху средневековья: Серия «Археология». М., 1981
- Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья: IV—XIII века: Серия «Археология». М., 2003
- Кочівля // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Кочовище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.