Крячок білоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крячок білоголовий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Крячкові (Sterninae)
Рід: Крячок (Sterna)
Вид: Крячок білоголовий
Sterna trudeaui
Audubon, 1838

Посилання
Вікісховище: Sterna trudeaui
Віківиди: Sterna trudeaui
EOL: 1049328
ITIS: 176886
МСОП: 22694651
NCBI: 297827

Крячок білоголовий[2] (Sterna trudeaui) — вид сивкоподібних птахів підродини крячкових (Sterninae) родини мартинових (Laridae). Поширений у Південній Америці.

Назва[ред. | ред. код]

Вид вперше описав американський орнітолог Джон Джеймс Одюбон у 1838 році. Його друг, доктор Джеймс де Берті Трюдо (1817—1887) з Луїзіани, надіслав йому зразки для вивчення. Одюбон назвав птаха на його честь.[3]

Поширення[ред. | ред. код]

Цей вид гніздиться в південно-східній Бразилії, Уругваї та Аргентині на південь до Патагонії, і в Чилі (від Аконкагуа до Ллянкіуе). Взимку вид мігрує на північ аж до південного Перу на західному узбережжі та Ріо-де-Жанейро, Бразилія, на східному узбережжі. Вид гніздиться лише у великих водно-болотних угіддях. Популяція оцінюється в 1000-10 000 особин.

Опис[ред. | ред. код]

Вид має довжину тіла близько 35 см, вагу від 146 до 160 г і розмах крил від 76 до 78 см. Це відносно великий птах з масивною головою і товстою шиєю, переважно білий з блідо-сірим верхом, перед оком є чорна пляма, за оком темна смуга. Дзьоб чорний із жовтим кінчиком у зрілому оперенні, помаранчевий із чорною зовнішньою смугою у виводковому оперенні. У нього довгі перламутрово-білі крила й помаранчеві ноги.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2018). Sterna trudeaui: інформація на сайті МСОП (англ.) 6 квітня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Audubon, John James (1844). The Birds of America. J.J. Audubon. с. 105–106.