Ланцетник європейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ланцетник європейський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Головохордові (Leptocardi)
Ряд: Ланцетникоподібні (Branchiostomatiformes)
Родина: Ланцетникові (Branchiostomidae)
Рід: Ланцетник (Branchiostoma)
Вид: Ланцетник європейський
Branchiostoma lanceolatum
(Pallas, 1774)[1][2]
Синоніми[1]
* Limax lanceolatus Pallas, 1774
  • Branchiostoma lubricum Costa, 1834
  • Amphioxus lanceolatus Yarrel, 1836
  • Branchiostoma haecklii Franz, 1922
Посилання
Вікісховище: Branchiostoma lanceolatum
ITIS: 206925
NCBI: 7740

Ланцетник європейський[3] (Branchiostoma lanceolatum) — вид ланцетників. Модельний організм, що використовується для вивчення еволюційного розвитку хребетних. Вид занесений до Червоної книги Чорного моря[4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений на північному сході Атлантичного океану вздовж європейського узбережжя від Норвегії (приблизно 67° пн. ш.) на південь до Середземного моря і на схід до Чорного моря. Через Суецький канал вид поширився до північних частин Індійського океану та узбережжя Східної Африки. Трапляється в узбережних водах від зони припливу до 40 м глибини.

Тіло рибоподібної форми, завдовжки до 5 см. Забарвлення варіюється від жовтувато-рожевого до білувато-сірого кольору. Статеві залози видно з обох боків тіла з 58-62 міотомами. Ця тварина не має черепа і не має диференційованого мозку чи щелеп, а ендоскелет дуже простий для хребетних. У ланцетника нервова система, утворена спинною хордою, яка не захищена хребцями. У передній частині вона трішки потовщена, утворюючи так званий мозковий міхур. Над ним розташований нервовий канатик з одним лобовим оком. Рот розташований на нижній стороні тіла і оточений пучком з 20 або 30 тонкими чутливими придатками. Кишка проходить трохи нижче хорди від рота до заднього проходу, перед хвостом. Навколо загостреного хвоста є вертикальний плавець, схожий на лоскут. Дихання відбувається крізь зяброві щілини в середній частині тіла.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Мешкає на мілководді на піщаному, гальковому або мергелевому дні. Під час годівлі задня частина тіла тварини занурена в субстрат, оголена лише голова і придатки навколо рота, якими ланцетник харчується. Він створює міні-течії води, які тягнуть до нього планктон, і таким чином він може харчуватися.

У Північному морі розмноження відбувається в червні-липні. Дорослі особини, віком від 2 до 3 років, збираються масами на дні моря. Особини гермафродитні і нерестяться один раз на рік. Яйця відкладаються у товщу води і відбувається зовнішнє запліднення. Ранні личинкові стадії проходять у субстраті, але трохи пізніше личинки стають пелагічними. Вони подовжені і сплощені з боків і мають набряклу ділянку навколо зябрових щілин. Число цих щілин від 6 до 19, кількість яких збільшується, коли личинка проходить різні стадії. Личинки здійснюють вертикальну добову міграцію. Щовечора вони піднімаються майже до поверхні моря, а вранці опускаються крізь товщу води, харчуючись фітопланктоном, веслоногими рачками і детритом. Перебуваючи у поверхневих водах, вони дрейфують за течією. Личинкова стадія триває до 200 днів.

Охорона

[ред. | ред. код]

Вид занесений до Червоної книги Чорного моря (охоронна категорія: вразливий в українському секторі моря)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Branchiostoma lanceolatum (Pallas, 1774) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] World Register of Marine Species. Retrieved 2011-11-14.
  2. Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2015. Процитовано 20 травня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Маховська Л. Й., Неспляк О. С. Сучасна система хордових. Методичні вказівки із дисципліни «Систематика та еволюція хребетних тварин» для студентів ІІ курсу спеціальності «Біологія» [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]. — Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Інститут природничих наук, Кафедра біології та екології. — с.4
  4. а б Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 63)