Ларс Клінґбайль
| Ларс Клінґбайль | |
|---|---|
| нім. Lars Klingbeil | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
23 лютого 1978[1][2][3] (46 років) Зольтау, Гайдекрайс, Нижня Саксонія, ФРН |
| Відомий як | політик |
| Країна | Німеччина |
| Alma mater | Ганноверський університет (2004) |
| Політична партія | Соціал-демократична партія Німеччини[4] |
| У шлюбі з | Lena-Sophie Müllerd[5] |
| lars-klingbeil.de | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ларс Клінґбайль (нім. Lars Klingbeil; 23 лютого 1978, Зольтау) — німецький політик (СДПН). З грудня 2021 року — один із двох федеральних голів СДПН.
З грудня 2017 року по грудень 2021 року — генеральний секретар СДПН, а з травня 2003 року по листопад 2007 року — один із заступників федерального голови Jusos. Член Бундестагу Німеччини з жовтня 2009 року, а раніше — депутат Бундестагу (з січня по жовтень 2005 року).
Походження, освіта та приватне життя[ред. | ред. код]
Клінґбайль виріс у Мунстері, син солдата бундесверу та продавчині. Після закінчення середньої школи в 1998 році та проходження альтернативної служби в організації Bahnhofsmission в Ганновері, почав вивчати політологію, соціологію та історію в Ганноверському університеті в 1999 році, який закінчив зі ступенем магістра мистецтва в 2004 році. З 2001 до 2004 року був стипендіатом Фонду Фрідріха Еберта.[6]
З серпня 2019 року Клінґбайль одружений на Лені-Софі Мюллер, яка з 2014 року є директоркою ініціативи D21.[7] За його власними твердженнями, був активним в Антифа в молодості.[8] У вільний час грає на гітарі та був вокалістом і гітаристом рок-гурту «Sleeping Silence».[9] Крім того, регулярно займається кроссфітом.[10]
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Починав як партійний офіцер (2001–2005) і молодий соціаліст (2003–2007)[ред. | ред. код]
Окрім навчання Клінґбайль працював у виборчому офісі канцлера Герхарда Шредера та депутата Бундестагу Гейно Візе з 2001 по 2003 рік. Він був членом міської ради Мюнстера у 2001–2016 роках і членом правління округу СДП Північної Нижньої Саксонії у 2002–2021 роках, з 2010 року — заступник голови округу. Після закінчення навчання з 2004 по 2005 рік працював референтом з питань освіти молоді в СДП у Північному Рейн-Вестфалії. У 2003–2007 роках був одним із заступників федерального голови партії Jusos, а з 2004 по 2007 рік — членом Міжнародної комісії правління СДПН.
Німецький Бундестаг (2005)[ред. | ред. код]
З 24 січня 2005 по 18 жовтня 2005 року Клінґбайль замінив у німецькому Бундестазі Янна-Петера Янссена, члена СДПН, який пішов у відставку через аферу із зарплатами. Протягом цього часу він був членом Комітету з питань Європи та заступником члена Комітету з питань охорони здоров'я та Комітету з питань оборони. На дострокових федеральних виборах у 2005 році Клінґбайль не потрапив до німецького Бундестагу та залишив парламент.
Комунальний та партійний політик (2005–2009)[ред. | ред. код]
З 2005 року до свого повернення до німецького Бундестагу в 2009 році він був керівником офісу голови СДПН Ґаррельта Дуйна. З 2006 до 2018 року був членом районної ради Гайдекрайсу, а з 2006 до 2020 року — головою підрайону СДП Гайдекрайсу
Депутат Бундестагу Німеччини (з 2009 р.)[ред. | ред. код]
На виборах до Бундестагу 2009 року Клінґбайль потрапив до німецького Бундестагу, посівши 7-е місце в списку землі Нижньої Саксонії. У виборчому окрузі Ротенбург I – Зольтау-Фаллінгбостель він програв 35,3 відсотками перших голосів Райнгарду Ґрінделю з ХДС, який отримав 40,2 відсотка перших голосів.
На виборах до Бундестагу 2013 року він увійшов до німецького бундестагу, отримавши 9-те місце в списку землі Нижня Саксонія. У виборчому окрузі Ротенбург I – Гайдекрайс він знову програв з 40,6 відсотками перших голосів Райнгарду Ґрінделю з ХДС, який отримав 44,8 відсотка перших голосів.[11]
На федеральних виборах 2017 року балотувався за 7-м номером в списку землі Нижня Саксонія та в окрузі Ротенбург I – Гайдекрайс, де він переміг з 41,2 проти 36,1 відсотка перших голосів проти Катрін Резель з ХДС і таким чином отримав прямий мандат вперше.[12]
На федеральних виборах 2021 року він балотувався 5-м у списку землі Нижня Саксонія та у виборчому окрузі Ротенбург I – Гайдекрайс, де переміг із 47,6% проти 26,4% перших голосів проти Карстена Бюттінггауса з ХДС і знову отримав прямий мандат.[13]
Генеральний секретар (2017–2021)[ред. | ред. код]
23 жовтня 2017 року за пропозицією федерального голови Мартіна Шульца президія партії запропонувала кандидатуру Клінґбайля наступником генерального секретаря Губертуса Гайля, який залишив свою посаду.[14] На федеральній партійній конференції 8 грудня 2017 року він був обраний на посаду 70,6 відсотками голосів делегатів[15] і на федеральній партійній конференції 6 грудня 2017 року. В грудні 2019 року він був затверджений на посаді 79,9% голосів делегатів.[16]
Перебуваючи на посаді генерального секретаря, Клінґбайль вів переговори про коаліційну угоду з ХДС/ХСС навесні 2018 року. Він організував передвиборчу кампанію для виборів до Європарламенту 2019 року, прийняття рішення про членство у президентстві СДПН у 2019 році та кампанію федеральних виборів 2021 року. Як генеральний секретар був редактором журналу «Форвард».
Федеральний голова партії (з 2021)[ред. | ред. код]
8 листопада 2021 року президія партії висунула кандидатуру Клінґбайля наступником Федерального голови Норберта Вальтера-Бор'янса, який залишив свій пост.[17] На федеральній партійній конференції 11 грудня 2021 року він був обраний федеральним головою, набравши 86,3 відсотка голосів делегатів. Попередня голова партії Саскія Ескен була переобрана з 76,7 відсотками голосів делегатів. Клінґбайля змінив на посаді генерального секретаря Кевін Кюнерт, який отримав 77,8% голосів делегатів.[18]
Політичні позиції[ред. | ред. код]
Основне спрямування[ред. | ред. код]
Клінґбайль належить до Seeheimer Kreis, в якому об'єдналося консервативне крило парламентської групи СДП.[19] До 2015 року був членом парламентської лівої фракції.[20]
Україна[ред. | ред. код]
У березні 2022 року Клінґбайль підтримав приєднання України до Європейського Союзу, водночас не схвалив аргумен про необхідність газового ембарго проти Росії. В інтерв'ю німецькому виданню Passauer Neue Presse співголова правлячої СДПН зазначив: «Країнам Європи, які поділяють наші цінності свободи і демократії, потрібен чіткий сигнал: ми бачимо вас у Європейському Союзі».[21]
У вересні 2022 року Ларс Клінґбайль заявив, що урядова коаліція не погодила постачання бойових танків Leopard 2 в Україну, мотивуючи це тим, що на підготовку українських військових знадобиться багато часу.[22]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ http://webarchiv.bundestag.de/cgi/show.php?fileToLoad=215&id=1041
- ↑ https://www.t-online.de/unterhaltung/stars/id_86329304/spd-generalsekretaer-lars-klingbeil-hat-lena-sophie-mueller-geheiratet-.html
- ↑ Lars Klingbeil spd.de
- ↑ SPD-Generalsekretär Lars Klingbeil heiratet in Lüneburger Heide nwzonline.de, 26. August 2019
- ↑ Die Antifa schlägt zurück neues-deutschland.de, 5. Dezember 2019
- ↑ Vom Rocker zum Piratenkonkurrent cicero.de
- ↑ SPD-Chef Klingbeil im Interview n-tv, 21. Dezember 2021
- ↑ Reinhard Grindel klar vor Lars Klingbeil weser-kurier.de, 23. September 2013
- ↑ Klingbeil gewinnt das Direktmandat weser-kurier.de, 25. September 2017
- ↑ Direktmandat von Rotenburg I – Heidekreis geht an SPD-Generalsekretär Lars Klingbeil spiegel.de, 27. September 2021
- ↑ SPD-Spitze schlägt Klingbeil vor spiegel.de, 23. Oktober 2017
- ↑ Lars Klingbeil mit 70 Prozent zum Generalsekretär gewählt spiegel.de, 8. Dezember 2017
- ↑ Lars Klingbeil als Generalsekretär wiedergewählt spiegel.de, 6. Dezember 2019
- ↑ SPD-Präsidium nominiert Esken und Klingbeil für Parteivorsitz spiegel.de, 8. November 2021
- ↑ SPD wählt Esken und Klingbeil zu Parteichefs spiegel.de, 11. Dezember 2021
- ↑ Mission: Rettung spiegel.de, 6. Dezember 2017
- ↑ Mitglieder der Parlamentarischen Linken parlamentarische-linke.de (Archivversion vom 11. März 2015)
- ↑ Лідер правлячої партії Німеччини - за членство України в ЄС – DW – 26.03.2022. dw.com (укр.). Процитовано 8 жовтня 2022.
- ↑ Замок, Високий (16 вересня 2022). У Німеччині вирішили таки не постачати Україні танки Leopard II — Високий Замок. wz.lviv.ua (uk-ua) . Процитовано 8 жовтня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
