Латинський собор (Сандомир)
| Латинський собор (Сандомир) | |
|---|---|
| Катедра́льна бази́ліка Різдва Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї | |
 Вигляд латинського собору в Сандомирі | |
| 50°40′35″ пн. ш. 21°44′58″ сх. д. / 50.67657900002777183° пн. ш. 21.74945900002778032° сх. д.Координати: 50°40′35″ пн. ш. 21°44′58″ сх. д. / 50.67657900002777183° пн. ш. 21.74945900002778032° сх. д. | |
| Тип споруди | собор (1818) і мала базиліка (1960) |
| Сучасний статус | мала базиліка |
| Розташування |
 Польща, Сандомир |
| Початок будівництва | 1361 |
| Стиль | готика, бароко |
| Належність | Римо-Католицької Церкви в Польщі |
| Єпархія | Roman Catholic Diocese of Sandomierzd |
| Стан | об'єкт культурної спадщини Польщі[1] |
| Оригінальна назва | пол. Bazylika katedralna Narodzenia Najświętszej Maryi Panny |
| Епонім | Різдво Пресвятої Богородиці |
| Вебсайт | katedra.sandomierz.org |
  Латинський собор (Сандомир) (Польща) | |
 | |
 Латинський собор у Вікісховищі | |
Катедра́льна бази́ліка Різдва Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї, або Латинський собор (пол. Bazylika katedralna Narodzenia Najświętszej Maryi Panny w Sandomierzu) — культова споруда, римо-католицька базиліка в місті Сандомирі. Головний храм Сандомирської дієцезії Римо-католицької Церкви в Польщі.
Історія[ред. | ред. код]
Збудована на узгір'ї неподалік від Сандомирського замку, з яким свого часу сполучалася мостом. Добудована за сприяння єпископа Збігнева Олесницького (добудована частина нині становить презбітерій).[2]
У вересні 1770 року Матвій Полейовський — львівський скульптор-різьбяр — уклав контракт, за яким мав виконати роботи для храму, а саме вісім вівтарів із різьбами (у тому числі головного вівтаря), декорацію частини храму під хорами, декорацію балюстради в каплиці Мансіонарській, за що мав отримати 12000 злотих.[3] Ці роботи закінчив у середині 1773 року.[4] Повністю всі роботи в інтер'єрі завершили 1790 року.
1818 року костел став головним храмом новоутвореної Сандомирської дієцезії. 9 вересня 1819 року відбулась урочиста церемонія входження на посаду єпископа Головчиця.[2]
Мистецька проблематика[ред. | ред. код]
На думку Тадеуша Маньковського, з якою погоджувався Збігнев Горнунг, різьби у вівтарях костелу є нижчого класу, ніж відомі роботи М. Полейовського. Також Горнунг припускав, що їх зробили пізніше, а їх міг виконати майстер, який вирізьбив фігури святого Івана Хрестителя, Марії Магдалини та Марії Єгиптянки в домініканському костелі святого Якова в Сандомирі.[4] Однак Єжи Ковальчик вважав автором цих робіт таки М. Полейовського.[5]
Опис[ред. | ред. код]
Будівля зального типу, базиліка, головна (середня) нава ширша за бічні. До презбітерію з північної сторони прилягає партерове захристя, перекрите хрестово-реберним склепінням. Фасад бароковий.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реєстр пам'яток
- ↑ а б Kolegiata // Sandomierz. — S. 269.
- ↑ Betlej A. Polejowski Maciej [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] // Słownik Artystów Polskich. — T. 7. — Warszawa, 2003. — S. 374—376. (пол.)
- ↑ а б Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 289. (пол.)
- ↑ Там само. — С. 290.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sandomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 269. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Bazylika Katedralna w Sandomierzu [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]. (пол.)
